Постанова № 38509149, 30.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року 810/1850/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Рубан Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

19 березня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», товариство, завод) із позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004032203 від 6 грудня 2013 року.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, звертали увагу на наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, податкових накладних, які були досліджені працівниками податкового органу під час перевірки. Звертали увагу, що недоліків у їх оформленні ДПІ виявлено не було, а реалізація придбаної продукції з господарською метою підтверджується документально. Підкреслювали, що безпосередньо факт здійснення поставки товару у ході перевірки не перевірявся, документи, необхідні для перевірки зміни майнового стану позивача та ділової мети - не витребовувалися.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; також направив заперечення, в яких вказав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті переврки і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань. Підкреслював, що операції позивача із контрагентом ФГ «Кравець» за відповідний період мають ознаки фіктивності та є безтоварними.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №169/22-011/00951770 від 15 листопада 2013 року, цього ж числа проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ФГ «Кравець» за період з 1 липня по 31 липня 2013 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги пункту 206.1 статті 201, статей 185, 186, 187, 188, 200, статті 5 підрозділу ІІ розділу ХХ Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та встановлено неправомірність формування податкового кредиту у сумі 41850,78 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із непідтвердженням реальності господарських відносин між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ФГ «Кравець» у липні 2013 року та констатацією ознак їх нікчемності.

На підставі Акта перевірки, 6 грудня 2013 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004032203 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 40851 грн. і штрафних санкцій у сумі 20925,39 грн. із податку на додану вартість.

Як вбачається із статутних документів, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» є юридичною особою, зареєстроване Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13 червня 1996 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Миронівській ДПІ (а.с.11-13). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.11).

У ході судового розгляду встановлено, що 9 липня 2003 року позивачем укладено договір поставки №646/т із ФГ «Кравець» (а.с.54-55).

Так, за його умовами, ФГ «Кравець» (постачальник) зобов'язується передати у власність ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (покупець) ячмінь фуражний на умовах CPT (Інкотермс-2000), а покупець - прийняти і оплатити товар. Строк поставки - до 31 серпня 2014 року. Товар поставляється силами постачальника на об'єкт покупця за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 13; витрати на транспортування товару входять у його вартість.

Як закріплено у пункті 2.5 договору постачальник вважається таким, що виконав поставку товару після його прийняття покупцем і надання йому оригіналів наступних документів: рахунка-фактури; видаткової накладної; податкової накладної.

З метою підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду засвідчені належним чином копії наступних документів:

- податкові накладні №133/2 від 9 липня 2013 року, №139/2 від 10 липня 2013 року, №147/2 від 11 липня 2013 року, №12/2 від 12 липня 2013 року (а.с.71-74);

- видаткові накладні №133 від 9 липня 2013 року (а.с.62), №139 від 10 липня 2013 року (а.с.63), №147 від 11 липня 2013 року (а.с.64), №155 від 12 липня 2013 року (а.с.65);

- рахунки на оплату №133 від 9 липня 2013 року, №139 від 10 липня 2013 року, №147 від 11 липня 2013 року, №155 від 12 липня 2013 року (а.с.82-85);

- банківські виписки щодо проведення розрахунків за отриману продукцію (а.с.66-70);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 63.1 за липень 2013 року (а.с.99) та по рахунку 20.1.3.11 з контрагентом ФГ «Кравець» за період липень-грудень 2013 року (а.с.100).

На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортні накладні №278048 від 9 липня 2013 року (а.с.57), №2733116/1 від 11 липня 2013 року (а.с.58), №273316 від 11 липня 2013 року (а.с.59), №280961 від 10 липня 2013 року (а.с.60), №270907 від 9 липня 2013 року (а.с.61).

Факт приймання продукції на складі й проходження нею лабораторних досліджень підтверджується складськими квитанціями (а.с.101,103,105,107) та реєстрами товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком (а.с.102,104,106,108).

Також з'ясовано, що ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: отримали копії 1, 2, 3 сторінок паспорта ОСОБА_2 (а.с.48), статут ФГ «Кравець» (а.с.36-43), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.44), копію свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.45), копію довідки про взяття на облік платником податків (а.с.46), копію протоколу загальних зборів такого фермерського господарства (а.с.47). Крім того, отримали і копію статистичної звітності ФГ «Кравець» щодо посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2013 року (а.с.49-52), з якої видно, що у 2013 році під ячмінь контрагентом позивача виділено 916,45 га відповідних площ.

Вказана операція із ФГ «Кравець» відображена належним чином у податковому обліку позивача, що вбачається із примірника податкової декларації із податку на додану вартість за серпень 2013 року із додатком 5 (а.с.113-126), отриманих податковим органом 20 вересня 2013 року.

На засвідчення наявності складських приміщень для зберігання придбаної продукції підприємством подано договір складського зберігання від 19 червня 2013 року (а.с.86-98).

На підтвердження використання придбаного ячменю у господарській діяльності надано акти списання сировини у виробництво (а.с.75,111,112) та фактури №2052, №2064 стосовно переміщення зі складу у виробництво (а.с.109-110), при цьому, представник позивача пояснила, що придбаний ячмінь використовувався для виготовлення кормів для відгодівлі птиці.

У свою чергу, Інспекцію подано копію листа відділу Держземагентства у Скадовському районі Херсонської області (а.с.140), про те, що станом на 1 січня 2013 року, згідно наявної у відділі бази даних, за ФГ «Кравець» не зареєстровано жодних земельних ділянок. При цьому, зазначено, що база даних такого відділу Держземагенства є неповною.

Також надано довідку Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 18 жовтня 2013 року (а.с.141), згідно якої за ФГ «Кравець» зареєстровано трактор колісний Т-150К.

Податковим органом представлено і копію заяви про відсутність взаємовідносин між фермерським господарством «Кравець» і ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» у липні 2013 року із зазначенням під нею «О.І. Кравець». Разом із тим, суд враховує доводи представника позивача, що така заява здійснена не у судовому засіданні, не у ході кримінального провадження тощо і не може розцінюватися як доказ відсутності відповідної операції, за наявності усіх належно оформлених первинних документів та податкових накладних.

Інспекцією надано і копію довідки Скадовської ОДПІ від 23 вересня 2013 року №107/22/21293041 про проведення зустрічної звірки ФГ «Кравець», у висновках якої вказано про непідтвердження господарських відносин такого фермерського господарства із ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» за липень 2013 року (а.с.144-146). Підставою для такого висновку зазначено заяву О.І. Кравець від 23 вересня 2013 року

Також суд ставиться критично до доводів Інспекції щодо відсутності на обліку у ФГ «Кравець» транспортних засобів та знаходження за податковою адресою контрагента позивача будівлі, належної голові ФГ «Кравець», однак такої, що не має ознак здійснення фінансово-господарської діяльності, як доказів безтоварності відповідної операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами, суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

За приписами пунктів 200.1, 200.4, 200.6 та 200.7 статті 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню у звітному (податковому) періоді підлягає частина від'ємного значення, розрахованого згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Також суд враховує положення статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У висновках Акта перевірки та в оскаржуваному повідомленні-рішенні Інспекція також послалася на положення статті 5 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Разом із тим, такою нормою закріплено, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг суб'єктами підприємницької діяльності - резидентами України, які одночасно здійснюють видавничу діяльність, діяльність з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону. При цьому дохід такого суб'єкта підприємницької діяльності, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону, має становити не менше 100 відсотків від загальної суми його доходу за перший звітний (податковий) період з часу створення такого суб'єкта підприємницької діяльності або не менше 50 відсотків від загальної суми його доходу за попередній звітний (податковий) рік.

Проте, податковий орган не обґрунтував яким чином такі приписи Податкового кодексу України стосуються випадку, який розглядається.

Суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт поставки товару (продукції) та оплати його вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про дійсність правочину належними доказами не спростовуються, тому висновки податкового органу є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0004032203 від 6 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 травня 2014 р.