Ухвала суду № 38508718, 23.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1702/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1067/14

Головуючий у 1-й інстанції Чернюк В.Д.

Доповідач Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

при секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про визнання права на вклади в порядку спадкування, стягнення сум вкладів, прострочених відсотків та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (надалі ПАТ„Райффайзен Банк Аваль") про визнання права на вклади в порядку спадкування, стягнення сум вкладів, прострочених відсотків та пені, посилаючись на невизнання його прав відповідачем.

У позові зазначено, що протягом січня 2003 року - квітня 2006 року між банком - відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_6 та дружиною позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було укладено ряд договорів на вклади „Строковий", „Святковий" та „Універсальний", за якими та передала банку готівкою різні суми в доларах США та євро на різні строки з відсотковою ставкою по вкладам 24% та 26% річних. На підтвердження отримання і зарахування коштів згаданому вкладнику було видано відповідні прибуткові валютні ордери. За життя ці вклади їй повернені не були. В квітні 2011 року дружина позивача ОСОБА_5 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина. При цьому, позивач вчинив дії по прийняттю спадщини та отримав в органах нотаріату свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно. З пояснень представника сторони позивача вбачається, що відповідач заперечує наявність грошових вкладів ОСОБА_5 та її заповідальних розпоряджень, а відтак і заперечує право позивача ОСОБА_2 на їх спадкування.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на вклади та на майнові права за договорами від 13 січня 2003 року № 20/02-02/7; 10 березня 2003 року № 20/02-02/38; 15 травня 2003 року № 20/02-02/163; 13 жовтня 2003 року № 20/02-02/65; 15 листопада 2003 року № 20/02-02/177; 24 листопада 2003 року № 20/02-02/178; 14 січня 2004 року № 20/02-02/6; 01 лютого 2004 року № 20/02-02/18; 15 лютого 2004 року № 20/02-02/21; 10 березня 2004 року № 20/02-02/31; 01 квітня 2004 року договір без номера; 01 квітня 2004 року № 20/02-02/40; 30 квітня 2004 року № 20/02-02/47; 01 травня 2004 року № 20/02-02/48; 08 травня 2004 року № 20/02-02/51; 15 травня 2004 року № 20/02-02/54; 26 травня 2004 року № 20/02-02/59; 13 березня 2006 року № 20/02-02/4; 01 квітня 2006 року № 20/02-02/19; 01 квітня 2006 року № 20/02-02/20; 01 квітня 2006 року № 20/02-02/21, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитних вкладів за вищезазначеними договорами 256300 доларів США та 18000 євро; в рахунок відсотків по цим договорам 4197,35 доларів США та 270 євро, в рахунок 3% річних від прострочених сум за цими договорами 62765,68 доларів США та 3399, 72 євро.

Всього стягнуто з відповідача на користь позивача за даними договорами 323263 ( триста двадцять три тисячі двісті шістдесят три) долара 03 цента США та 21669 ( двадцять одну тисячу шістсот шістдесят дев'ять тисяч) євро 72 євроценти.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором 2862,82 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) гривни 82 копійки.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Із рішенням суду не погодився відповідач ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", який його оскаржив, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку доказів по справі, що призвело, на його думку, до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно із ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Cтаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно зі ст. 1218, ч. 2 ст. 1228, ч. 2, ст. 1230 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 19 липня 1991 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 22 квітня 2011 року. ( а.с. 28).

В проміжок часу з січня 2003 року по квітень 2006 року між банком - відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_6 та дружиною позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було укладено ряд договорів на вклади „Строковий", „Святковий" та „Універсальний", а саме укладено:

1) 13 січня 2003 року договір № 20/02-02/7, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 10000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

2) 10 березня 2003 року договір № 20/02-02/38, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

3) 15 травня 2003 року договір № 20/02-02/163, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 11000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

4) 13 жовтня 2003 року договір № 20/02-02/65, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 10000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

5) 15 листопада 2003 року договір № 20/02-02/177, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 11000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

6) 24 листопада 2003 року договір № 20/02-02/178, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 31700 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

7) 14 січня 2004 року договір № 20/02-02/6, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 19000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

8) 01 лютого 2004 року договір № 20/02-02/18, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2300 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

9) 15 лютого 2004 року договір № 20/02-02/21, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 11000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

10) 10 березня 2004 року договір № 20/02-02/31, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 9000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

11) 01 квітня 2004 року договір без номера, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

12) 01 квітня 2004 року договір № 20/02-02/40, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

13) 30 квітня 2004 року договір № 20/02-02/47, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

14) 01 травня 2004 року договір № 20/02-02/48, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 2300 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

15) 08 травня 2004 року договір № 20/02-02/51, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 15000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

16) 15 травня 2004 року договір № 20/02-02/54, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 11000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

17) 26 травня 2004 року договір № 20/02-02/59, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 10000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 24 % річних;

18) 13 березня 2006 року договір № 20/02-02/4, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 18000 євро терміном на 3 місяці з виплатою 26 % річних;

19) 01 квітня 2006 року договір № 20/02-02/19, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 30000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 26 % річних;

20) 01 квітня 2006 року договір № 20/02-02/20, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 34000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 26 % річних;

21) 01 квітня 2006 року договір № 20/02-02/21, за умовами якого згаданий вкладник передала банку готівкою 31000 доларів США терміном на 3 місяці з виплатою 26 % річних.

Факт передачі цим вкладником валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданих договорів, у тому числі і договорів від 01 квітня 2006 року № 20/02-02/19, № 20/02-02/20, № 20/02-02/21, підтверджується прибутковими валютним ордерами відповідно: 1) № 8 від 13 січня 2003 року; 2) № 5 від 10 березня 2003 року; 3) № 4 від 15 травня 2003 року; 4) № 7 від 13 жовтня 2003 року; 5) № 7 від 15 листопада 2003 року; 6) № 3 від 24 листопада 2003 року; 7) № 1 від 14 січня 2004 року; 8) № 3 від 01 лютого 2004 року; 9) № 3 від 15 лютого 2004 року; 10) № 7 від 10 березня 2004 року; 11) № 2 від 01 квітня 2004 року; 12) № 3 від 01 квітня 2004 року; 13) № 7 від 30 квітня 2004 року; 14) № 4 від 01 травня 2004 року; 15) № 7 від 08 травня 2004 року; 16) № 5 від 15 травня 2004 року; 17) № 11 від 26 травня 2004 року; 18) № 1 від 13 березня 2006 року; 19) № 3 від 01 квітня 2006 року; 20) № 3 від 01 квітня 2006 року; 21) № 2 від 01 квітня 2006 року.

В період дії згаданих договорів, тобто, ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружина позивача ОСОБА_5 померла в м. Миргороді Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть, внаслідок чого відповідно до положень ст. ст. 1220, 1221 ЦК України відкрилася спадщина.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2011 року та копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є її чоловік ОСОБА_2, а відтак і має право на спадкування.

Зі змісту копії довідки Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління Миргородської міської ради, витягу з паспорта позивача, адреси та реквізитів вкладниці у відповідних договорах, на момент укладення цих договорів та на момент смерті ОСОБА_5, за однією з нею адресою і до цього часу зареєстрований також позивач, що є самостійною підставою вважати його таким, що прийняв спадщину, оскільки не заявив про відмову від неї.

Постановою державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори від 05 листопада 2012 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5 на грошові вклади, оскільки наявність таких вкладів чи заповідальних розпоряджень не підтверджені відповідачем.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надані стороною позивача другі примірники прибуткових валютних ордерів до укладених договорів на вклади, в тому числі і ті, які видані відповідною службовою особою банку 01 квітня 2006 року, відповідають вказаним вимогам Інструкції, а отже судом вірно визнано, що ці ордери є документами, які підтверджують внесення дружиною позивача валютних сум до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим всі договори на вклади „Строковий", „Святковий" та „Універсальний", на основі яких позивачем заявлено відповідні позовні вимоги, а також видані на основі цих договорів прибуткові валютні ордери, за висновком комплексної судово-почеркознавчої експертизи № 7622/9587 від 29 листопада 2013 року, були підписані від імені банку повноважною особою ОСОБА_6

Окрім того, згідно висновку судово-технічної експертизи документів № 7621 від 24 грудня 2013 року, відтиски відповідних печаток установи банку - відповідача на договорах та прибуткових валютних ордерах, наданих стороною позивача, нанесені кліше круглих печаток цього банку - відповідача.

Відповідні повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_6 на укладення депозитних договорів від імені банку, були передбачені виданою їй довіреністю. На час укладення згаданих вище договорів остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення і згідно своєї посадової інструкції забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що письмова форма спірних договорів підтверджується наданими позивачем договорами банківського вкладу; внесення ОСОБА_5 в банк визначених договором коштів підтверджується прибутковими ордерами, які відповідають вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції.

Як спірні договори, так і прибуткові касові ордери мають всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою на підставі довіреності банку та в межах наданих нею повноважень.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не підтверджуються матеріалами справи та не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти і обставини, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" зобов'язаний повернути позивачу, внесені його спадкодавцем суми вкладів по договорам в тій валюті, в якій вони були внесені, а відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога позивача про стягнення сум вкладів ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення зі стягненням з відповідача на користь позивача за всіма договорами вкладу в сумі 256300 доларів США та 18000 євро.

З заперечень проти позову представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" і доданих до них копій рішень тарифного комітету відповідача вбачається, що на дати укладення кредитних договорів на вклади у АППБ „Аваль" діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США відповідно - 5, 6,5, 7 % річних, а у євро - 6% річних.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_6 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вірно визначив, що при визначенні відсоткової ставки по спірним депозитним вкладам у доларах слід виходити з розміру 5, 6,5, 7 % річних, а не 24 чи 26 % річних, як це зазначено в окремих договорах, а у євро з розміру 6% річних, а не 26 % річних, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність".

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивача річних відсотків по вкладу в доларах США і євро та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 депозитних договорів, суд правильно визначив, що відсотки за користування грошовими коштами вкладника мають нараховуватися протягом дії строкових вкладів (три місяці), а тому із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2, необхідно стягнути заборговані відсотки по вкладах у доларах США в загальній сумі: 4197,35 доларів США ( за договорами: від 13 січня 2003 року № 20/02-02/7, від 10 березня 2003 року № 20/02-02/38, від 15 травня 2003 року № 20/02-02/16 - 23000 доларів США загальна сума вкладів за цими договорами х 5 % річних = 1150 доларів США за 12 місяців; 1150 доларів США: 12 місяців х 3 місяці = 287, 49 доларів США) + ( за договорами: від 13 жовтня 2003 року № 20/02-02/65, від 15 листопада 2003 року № 20/02-02/177, від 24 листопада 2003 року № 20/02-02/178, від 14 січня 2004 року № 20/02-02/6, від 01 лютого 2004 року № 20/02-02/18, від 15 лютого 2004 року № 20/02-02/21, від 10 березня 2004 року № 20/02-02/31, від 01 квітня 2004 року договір без номера, від 01 квітня 2004 року № 20/02-02/40, від 30 квітня 2004 року № 20/02-02/47, від 01 травня 2004 року № 20/02-02/48, від 08 травня 2004 року № 20/02-02/51, від 15 травня 2004 року № 20/02-02/54, від 26 травня 2004 року договір № 20/02-02/59 - 138300 доларів США загальна сума вкладів за цими договорами х 6,5 % річних = 8989,5 доларів США за 12 місяців; 8989,5 доларів США : 12 місяців х 3 місяці = 2247,37 доларів США) + (за договорами від 01 квітня 2006 року № 20/02-02/19, від 01 квітня 2006 року № 20/02-02/20, від 01 квітня 2006 року № 20/02-02/21 - 95000 доларів США загальна сума вкладів за цими договорами х 7% річних/при сумі вкладу від 300 доларів США/ = 6650 доларів США за 12 місяців; 6650 доларів США : 12 місяців х 3 місяці = 1662, 49 доларів США).

Заборговані відсотки по вкладу у євро за договором від 13 березня № 20/02- 02/4 /при сумі вкладу від 300 євро/ на користь позивача - 270 євро (18000 євро х 6% річних = 1080 євро за 12 місяців; 1080 євро : 12 місяців х 3 місяці = 270 євро за три місяці).

Відповідно до ст. 626 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.512 ЦК України самостійною підставою зміни кредитора в зобов'язання є правонаступництво.

Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора. Проте, у зобов'язаннях, не пов'язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов'язань, а відбувається перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб- спадкоємців.

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Оскільки сторонами спірних договорів банківських вкладів є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаними з особою вкладника, то таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 22.01.2014 року у справі за позовом ОСОБА 11 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення відсотків за депозитним рахунком та відшкодування моральної шкоди, прийнятою за результатами розгляду заяви ОСОБА 11 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно положень ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковими для всіх судів України.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволені судом вірно, з урахуванням суми грошових вкладів та розраховані по ним відсотки за рішеннями тарифного комітету відповідача, що були встановлені на дати укладення кредитних договорів на вклади у АППБ „Аваль" з урахуванням розмірів процентних ставок у доларах США відповідно - 5, 6,5, 7 % річних та у євро - 6% річних.

Таким чином, 3% річних від прострочених сум за всіма договорами вкладів у доларах США на час подачі цього позову в суд (червень 2013 року) становить загальну суму 62765, 68 доларів США; 3% річних від прострочених сум за договором від 13 березня № 20/02- 02/4 по вкладу у євро від 13 березня № 20/02- 02/4 становить 3399,72 євро.

Беручи до уваги викладене, не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеними обставинами справи доводи апеляційної скарги банку в частині неправомірності стягнення на користь позивача відсотків по вкладу та 3% річних від простроченої суми.

Крім того, положення ч. 2 ст. 1230 ЦК України, на яку посилається апелянт, стосуються тільки стягнення неустойки (штрафу, пені), у стягненні якої судом першої інстанції відмовлено.

Також безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Як вбачається з матеріалів справи право на позов у відповідача виникло з часу винесення постанови державним нотаріусом про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.11.2012 року, якою ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_5 на грошові вклади, що знаходяться в Миргородському відділенні ПОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», при цьому банк заперечує наявність вкладів на ім'я померлої.

Позов до суду ОСОБА_2 пред'явив 21.06.2013 року, тобто в межах загального строку позовної давності.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль