Рішення № 38504161, 28.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/3109/13-ц 28.04.2014 28.04.2014 28.04.2014

Провадження номер 22ц/784/1026/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Квєтка І.А.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року, ухваленого за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «СеОл-агро» про стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 грудня 2013 року ОСОБА_4, діючи через свого представника ОСОБА_5, пред'явила до ПП «СеОл-агро» зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

01 вересня 2010 року ОСОБА_4, у простій письмовій формі, уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки зі строком дії 10 років.

Згідно нього, вона зобов'язалася передавати орендарю належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-МК № 044507 від 22 червня 2001 року - земельну ділянку, площею 4,04 га, що розташована на території Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, а той, в свою чергу, зобов'язувався сплачувати їй щорічно орендну плату у розмірі 1 473 гривні або 3% від вартості її нормативно грошової оцінки у строк не пізніше 1 листопада кожного року, а у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, сплатити ще й пеню у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожен день прострочення.

В той же день, вона передала ПП «СеОл-агро» землю в оренду, про що сторони склали відповідний акт, і стала чекати від орендаря добросовісної договірної поведінки.

Проте, орендар взятого обов'язку не дотримався і у 2012 та 2013 роках сплатив орендну плату у значно меншому, чим належало до сплати розмірі.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за 2012-2013 роки з урахуванням 0,2% річних пені, що у загальному розмірі становить 3 037 гривень 78 копійок, і 250 гривень судових витрат.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено за його недоведеністю.

Представник позивача - ОСОБА_5 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаргу обгрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити у повному обсязі, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, оскільки воно ухвалене без дотримання положень чинного земельного та цивільного законодавств і ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відмовляючи ОСОБА_4 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для його задоволення немає.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає помилковими, необґрунтованими й незаконними.

За статтею 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Одним з них є Закон України «Про оренду землі».

В силу ст. ст. 1, 21-22 та 24 названого закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Платою за користування земельною ділянкою є орендна плата, під якою розуміють платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ПП "СеОл-агро" було укладено договір оренди земельної ділянки, який 11 травня 2011 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Снігурівському районі Миколаївської області (а.с. 5-6).

Згідно з його умовами орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування строком на 10 років, належну першому на праві приватної власності, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 22 червня 2001 року, земельну ділянку площею 4,04 га ріллі, розташовану на території Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

За користування земельною ділянкою ПП "СеОл-агро" зобов'язалося сплачувати позивачу не пізніше 1 листопада кожного року орендну плату у розмірі 1 473 гривні щороку, або 3% від вартості земельної ділянки, а у разі несвоєчасної сплати орендної плати - ще й пеню у розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Іншого висновку, щодо розміру орендної плати, за наявності у договорі розділового сполучника «або», як на думку колегії, зробити не можливо.

Цього ж дійшов і районний суд (а.с. - 51-53).

У зв'язку з наведеним і виходячи з грошової оцінки землі, зазначеної у договорі, у 2011 році розмір орендної плати становив 1473 гривні, що на той час становило 3 % від вартості земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1602/02-13 від 13.12.2013 року (а.с. - 4), у 2012-2013 роках вартість земельної ділянки позивача збільшилася і становила 86 224 гривень 65 копійок, а отже, і розмір орендної плати у названі роки складав не 1 473 гривні, а 2 586 гривень 74 копійки і саме в названому розмірі відповідач повинен був сплачувати орендну плату позивачу.

Проте той, продовжував сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному в 2011 році.

За такого, позивачеві у 2012-2013 роках не було доплачено по 1 116 гривень 74 копійки, за кожний рік.

У зв'язку з цим, указану недоплачену грошову суму слід було стягнути за судовим рішенням.

Оскільки суд 1 інстанції був іншої думки і у вимозі відмовив, то стягнення слід провести рішенням суду апеляційної інстанції, попередньо вирахувавши з нарахованої грошової суми податки та обов'язкові платежі, загальний розмір яких становить 15%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 898 гривень 46 копійок недоотриманої орендної плати (1 116 гривень 74 копійок х 2 = 2 233 гривні 48 копійки).

Стосовно висновку суду 1 інстанції про те, що зміна орендної плати з 1 473 гривень на більшу суму можлива лише після внесення в договір оренди домовленості про таке, то він не може братися до уваги, оскільки - як з тексту договору, аналіз якого дано вище, так і з висновку самого суду, викладеному в рішенні, це не випливає.

Так в мотивувальній частині рішення (а.с. - 51) суд прийшов до вірного висновку, що сторони обумовили орендну плату у розмірі 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, проте далі він помилково вважав, що вартість земельної ділянки за всі роки дії договору слід брати на час укладення договору, а не на кожний наступний рік.

Така позиція суду була б вірною за умови, що орендна плата була визначена лише у грошовій формі, то тоді подальша її зміна повинна була б відбуватися тільки зі зміною умов договору. По даній справі ситуація інша, сторони зразу визначилися відсоток вартості ділянки, з якого слід нараховувати орендну плату, а тому за наявності довідки про вартість землі на кожний рік дії договору необхідності внесення у договір змін щодо грошової оцінки орендної плати немає.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 693 гривні 50 копійок (1 116 гривень 74 копійок - 167 гривень 51 копійок (15% податків та обов'язкових платежів) х 0,2% х 365 днів прострочки = 693гривні 50 копійок) пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення районного суду на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Оскільки рішення суду першої інстанції скасоване, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні і розподіл судових витрат.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею при подачі позовної заяви до суду 1 інстанції та апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, у сумі 351 гривня 80 копійок.

Керуючись статтями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до приватного підприємства «СеОл-агро» про стягнення заборгованості по орендній платі та пені задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «СеОл-агро» на користь ОСОБА_4 1 898 гривень 46 копійок заборгованості по орендній платі, 693 гривні 50 копійок пені та 351 гривню 80 копійки на відшкодування судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: