Ухвала суду № 38504077, 29.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа: № 826/16870/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської О.А., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «ПЕГАС ТРАНС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Пегас Транс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0002522230, № 0002532230,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ПЕГАС ТРАНС» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0002522230, № 0002532230.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство «ПЕГАС ТРАНС» ( далі - ПП «ПЕГАС ТРАНС» ) є юридичною особою, яка перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «ПЕГАС ТРАНС» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Транспорт Експрес» ( далі - ТОВ «Транспорт Експрес» ) за періоди з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року та з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2013 року № 5/22-30/35995705.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ПП «ПЕГАС ТРАНС» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 12 950,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 9 623,00 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0002522230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 16 187,50 грн., у тому числі за основним платежем - 12 950,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 237,50 грн., та № 0002532230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 12 028,75 грн., у тому числі за основним платежем - 9 623 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 405,75 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на отримання відповідних податкових вигод.

Тож, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «Транспорт Експрес» було укладено договір від 13 січня 2012 року № 130112, відповідно до умов якого ТОВ «Транспорт Експрес» ( експедитор-2 ) надає ПП «ПЕГАС ТРАНС» ( експедитор-1 ) транспорт або інформацію з організації транспортно-експедиційного обслуговування, а експедитор-1 в разі використання даних експедитора-2 виплачує йому винагороду, яка обумовлюється в додатку до цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду було надано наступні документи: доповнення до договору, акти здачі-приймання робіт ( надання послуг ), товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту зазначених документів не вбачається за можливе встановити, які саме транспортно-експедиційні послуги були надані позивачу його контрагентом за спірним договором станом на дати складання вказаних первинних бухгалтерських та податкових документів. Крім того, вказані документи не містять відомостей про машини, які знайдені експедитором-2 на підставі та на виконання умов договору від 13 січня 2012 року № 130112.

Більш того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що первинні бухгалтерські документи, які містяться в матеріалах справи та, на думку апелянта, посвідчують реальність господарських операцій між ПП «ПЕГАС ТРАНС» і ТОВ «Транспорт Експрес», а саме: акти здачі-приймання виконаних робіт ( наданих послуг ), товарно-транспортні та податкові накладні, складені та підписані між позивачем і ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Булава Транс», ФОП ОСОБА_3, МП «Аспект», ТОВ «Санпол» та іншими суб'єктами господарювання, а не між ПП «ПЕГАС ТРАНС» і ТОВ «Транспорт Експрес». При цьому, ані зі змісту перелічених документів, ані з жодних інших матеріалів справи не вбачається участь контрагента позивача - ТОВ «Транспорт Експрес» за спірним договором від 13 січня 2012 року № 130112 у господарських операціях між ПП «ПЕГАС ТРАНС» та суб'єктами господарювання, які зазначені у первинній бухгалтерській документації позивача, щодо здійснення організації міжнародних перевезень та/або пошуку відповідних транспортних засобів для їх здійснення.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні статті 70 КАС України, якими підтверджувався б рух коштів між ПП «ПЕГАС ТРАНС» і ТОВ «Транспорт Експрес» при здійснені господарських операцій за спірним договором від 13 січня 2012 року № 130112, а банківські виписки та інші бухгалтерські документи ( оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, рахунки-фактури ) складені із порушенням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88, зокрема, картки рахунків та оборотно-сальдові відомості не містять ані підписів відповідних посадових осіб та особи, якою вони були складені, ані печатки суб'єкта господарювання, у банківських виписках та рахунках-фактури відсутній підпис бухгалтера, а також банківські виписки не містять печатки уповноваженого банку. Зазначені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, унеможливлюють прийняття до уваги вказаних документів та свідчать про недоведеність руху коштів між позивачем і ТОВ «Транспорт Експрес» за спірним договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не доведено реальності виконання господарських операцій між ПП «ПЕГАС ТРАНС» і ТОВ «Транспорт Експрес», а первинна документація, надана позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочином із зазначеним контрагентом, не може вважатися достатньою у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують товарність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Транспорт Експрес», а отже є формально складеними і тому не приймаються до уваги судовою колегією.

Доводи апелянта стосовно того, що приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за спірним правочином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи та наведеною вище аргументацією.

Посилання ПП «ПЕГАС ТРАНС» на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, яким обов'язок щодо доказування покладено на суб'єкта владних повноважень, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки презумпція невинуватості, закріплена у частині 2 статті 71 КАС України, не є абсолютною та не означає безумовне вирішення спору на користь особи за відсутності сукупності необхідних доказів. Більш того, колегія суддів вважає, що в даному випадку Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було доведено ті обставини, на які вона посилалась та, відповідно, правомірність винесених нею оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Державною податковою інспекціїєю у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0002522230, № 0002532230 та відсутності правових підстав для їх скасування, а тому колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного підприємства «ПЕГАС ТРАНС» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ПЕГАС ТРАНС» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.