Постанова № 38502929, 29.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20258/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської О.А., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «АРИАЛ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року № 0000032204,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - відповідач ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «АРИАЛ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року № 0000032204.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 14 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» ( далі - ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» ) є юридичною особою, яка перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2013 року та податку на прибуток за 2 квартал 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «АРИАЛ» ( далі - ТОВ «АРИАЛ» ), за результатами якої складено акт від 16 серпня 2013 року № 507-26-53-22-04-21/36240675.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 67 416,00 грн.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року № 0000032204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 67 416,00 грн. - за основним платежем та на 33 708,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» не було доведено правомірності формування ним податкових вигод за операціями з ТОВ «АРИАЛ» у спірному періоді, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанці, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є одночасна наявність двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ «АРИАЛ» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 03 грудня 2012 року № 03/12, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта за винагороду та за рахунок клієнта організовувати виконання транспортних послуг та інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по лініям залізничних доріг території України, РФ, держав СНД та Балтії, інших іноземних держав.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем до суду було надано наступні документи: акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, які складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.

Крім того, під час розгляду справи у порядку апеляційного провадження на вимогу суду позивачем було надано банківські виписки, з яких чітко вбачається рух коштів у безготівковій формі від ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» на рахунок ТОВ «АРИАЛ» за спірним договором про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеним між зазначеними суб'єктами господарювання.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним між ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» і ТОВ «АРИАЛ», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «АРИАЛ» є безпідставним.

Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що реальність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом у спірний період також підтверджується залізничними накладними, дослідження змісту яких надає підстави вважати, що знайдені та залучені на підставі та у межах виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 03 грудня 2012 року № 03/12 ТОВ «АРИАЛ» транспортні засоби були використані у господарській діяльності позивача з метою перевезення вантажів при виконання договірних зобов'язань між ТОВ «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» і третіми особами.

При цьому, судова колегія відзначає, що за умовами спірного договору ТОВ «АРИАЛ» не зобов'язувалося здійснювати безпосередньо перевезення вантажів позивача, а лише повинно було забезпечувати пошук, надання, підготовку транспортних засобів - залізничних вагонів, що, власне, і було ним виконано.

Посилання відповідача на матеріали зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «АРИАЛ», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не несе юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів за відсутності вини. Окрім того, згідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності зазначеного контрагенту позивача, немає вироків суду відносно їх посадових осіб чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 вересня 2013 року № 0000032204 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «АРИАЛ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року № 0000032204 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2013 року № 0000032204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-МАГІСТРАЛЬ» судовий збір у розмірі 1213,49 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.