Постанова № 38502711, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 6353/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю представника позивача: Савчина В.З.

та представника відповідача: Шевчука І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2011 року № 0000182321 та № 00002123212, що прийняті за наслідками планової виїзної перевірки ТзОВ «Кампен» з питань дотримання податкового законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2011 року, оформленої актом № 156/230/36287844 від 15.04.2011 року, та від 21.07.2011 року № 0000372321 та № 0000382321, від 29.09.2011 року № 0000512321 та № 0000522321, що прийняті за наслідками адміністративного оскарження до ДПА у Львівській області та ДПА України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача викладенні в акті перевірки № 156/230/36287844 від 15.04.2011 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в суді першої інстанції не надано належної та обгрунтованої оцінки твердженням та позиції позивача викладених в позовній заяві та підчас судових засідань, щодо фактичного здійснення операції по наданню агентських послуг із сприяння у вчиненні правочинів у сфері закупівлі сільськогосподарської продукції.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Савчин В.З. надав пояснення та просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача Шевчук І.З. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Кампен» було допущено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим неправомірно включено до податкового кредиту вересня 2010 року ПДВ в сумі 30833,33 грн.; п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зайво включено до валових витрат ІІІ квартал 2010 року 154166,67 грн.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Позивач ТзОВ «Кампен» - зареєстроване 25.05.2009 року Миколаївською РДА, як юридична особа, код ЄДРПОУ 36287844, місцезнаходження юридичної особи: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37д. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Миколаївському районі, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Миколаївському районі проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Кампен» з питань дотримання податкового законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 156/230/36287844 від 15.04.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 168), у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 42043,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 38977,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 1022,00 грн., за листопад 2010 року на суму 1022,00 грн., за грудень 2010 року на суму 21022,00 грн.; п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.4.1 ст. 4, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі-Закон № 283), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 52554,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року на суму 5852,00 грн., ІІІ квартал 2010 року 42871,00 грн., ІV квартал 2010 року на суму 3831,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2011 року № 0000182321, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 65693,00 грн. (в тому числі основний платіж - 52554,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 13139,00 грн.), в тому числі донараховано із застосуванням звичайних цін 17516,30 грн., (в тому числі основний платіж - 14012,75 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3503,55 грн.) та № 0000212321, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52554,00 грн. (в тому числі основний платіж - 42043,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 10511,00 грн.), в тому числі донараховано із застосуванням звичайних цін - 14012,75 грн. (в тому числі основний платіж - 11210,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2802,75 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень підставі рішення ДПА у Львівській області від 14.07.2011 № 19246/10/25-005/1509 та рішення ДПА України від 29.09.2011 № 1673/7/10-2115, ДПІ у Миколаївському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 № 0000372321 з податку на прибуток в сумі 48176,70 грн., № 0000382321 з податку на додану вартість в сумі 38541,25 грн., № 0000402321 з податку на прибуток, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 17516,30 грн. та № 0000412321 з податку на додану вартість, визначеного із застосуванням звичайних цін, в сумі 14012,75 грн. та податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 № 0000512321 з податку на прибуток в сумі 48176,70 грн., № 0000522321 з податку на додану вартість в сумі 38541,25 грн.

Предметом розгляду даної справи є податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додатну вартість та податку на прибуток по операціях з ТзОВ «Іртас» від 05.05.2011 року № 0000182321 та № 00002123212, від 21.07.2011 року № 0000372321 та № 0000382321 та від 29.09.2011 року № 0000512321 та № 0000522321.

Відповідно п.п.1.2 п.1, п.п.2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 встановлена необхідність підтвердження господарських операцій первинними бухгалтерськими документами. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4. цього Положення зазначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а при неможливості - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим чи нормативним актам.

Відповідно до абз.4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суду були надані всі первинні бухгалтерські документи та договір, які підтверджують отримання ТзОВ «Кампен» від ТзОВ «Іртас» послуг із сприяння у вчиненні правочинів у сфері закупівлі с/г продукції. Дані документи складені з дотримання усіх вищеперерахованих вимог до первинних документів та містять усі належні реквізити.

Також були надані договори, специфікації, видаткові накладні та платіжні доручення, які стосуються операцій купівлі-продажу з контрагентами, щодо пошуку яких надало агентські послуги та сприяло у вчиненні правочинів у сфері закупівлі с/г продукції ТзОВ «Іртас».

Усі роботи згідно агентського договору № 05/07 від 05.07.2010р., підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2601 від 10.09.2010р. та №2605 від 14.09.2010р. були виконані належним чином, що підтверджується укладенням договорів з контрагентами щодо купівлі-продажу та зберігання зернових культур у вказаних областях та виконанням сторонами зобов'язань по них.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Податкові органи під час перевірки не врахували припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Слід враховувати, що законодавець відділяє порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів і передбачає наявність наміру сторін (сторони) на незаконний результат, а також протиріччя його публічно-правовим актам держави.

Крім того, застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання в судовому порядку (ст. 207 ГК України) і не може бути правовим наслідком нікчемного правочину.

Тому ст. 207 ГК України відповідно до абз.1 ч.2 ст.4 ЦК України, абз.2 ч.1 ст. 4 ГК України застосовуватися не може.

Відповідно, регулювання даних відносин здійснюється лише нормами Цивільного кодексу України. Натомість в обґрунтуванні завищення валових витрат в п.3.1.2. Акту в мотивувальній частині містяться посилання на норми господарського кодексу України, зокрема ст.208.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції не було взято до уваги представлені ТзОВ «Кампен» листи-повідомлення від ТзОВ «Іртас» про суму агентської винагороди, що підлягає оплаті, від 09.09.2010р. та 13.09.2010р., факсимільне повідомлення станом на 30.08.2010р. про наявність обсягів пшениці на ТОВ «Вапнярський елеватор», продавцем якої є ПП «Поділля-Агрохімсервіс». Варто зазначити, що вказані в повідомленні обсяги пшениці були в результаті закуплені. Також судом не враховані реквізити ТзОВ «Іртас», надані цим товариством і скріплені своєю печаткою до ТзОВ «Кампен».

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, не надано належної оцінки представленим документам щодо операцій з ТзОВ «Княжі лани», ПП «АФ «Славутич», ПП «Поділля-Агрохімсервіс», ПП «Оліяр», хоча відповідачем дійсність цих операцій не оспорювалася, а дані операції були результатом надання агентських послуг ТзОВ «Іртас».

ТзОВ «Кампен» надало як докази вищевказані документи, які підтверджують позицію товариства в даному судовому процесі. Однак в оскаржуваній постанові належної правової оцінки даним доказам надано не було, вони, очевидно, взагалі не враховувалися при винесенні постанови.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. ТзОВ «Кампен» звернулося за гарантованим Конституцією та законами України захистом своїх прав у правовідносинах з податковими органами, однак було позбавлене об'єктивного та неупередженого дослідження обставин справи.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов частково до правильного висновку, оскільки при розгляді справи частково неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампен» задовольнити частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі №2а-11137/11/1370 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції №0000512321 та №0000522321 від 29.09.2011 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

С.М.Кузьмич