Ухвала суду № 38502700, 17.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 41380/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В.В., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2011 року, Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про скасування рішення ДПІ в Миколаївському районі Львівської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31 травня 2010 року № 0000632308.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскільки видача готівки з каси підприємства не проводилася, працівник позивача розрахувався з контрагентом товариства власними коштами, тому п. 2. 3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не може бути застосований. Також зазначено, що у позивача наявні видаткові ордери на видачу готівки з підписами одержувачів, чим належним чином засвідчено факт видачі готівки з каси.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки стосовно зберігання понадлімітної готівки в касі на загальну суму 5569,57 грн., є правомірними, оскільки до перевірки надано видаткові касові ордери та платіжну відомість, в яких видача готівки з каси товариства не підтверджена підписами одержувачів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 використав власні кошти для розрахунку з ФОП ОСОБА_2, тобто дані кошти не проходили через касу підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» зареєстровано Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області 28 березняя 2006 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 462579 та взято на облік в органах державної податкової служби 28 березня 2006 року за № 14011020000000371, що підтверджується довідкою ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 13755 від 22 березня 2011 року.

За період з 19 квітня 2010 року по 12 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна».

17 травня 2010 року за наслідками проведеної перевірки ДПІ у Миколаївському районі Львівської області складено акт Акт № 460/230/34103692 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 2.3, 2.8, 3.5, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637.

31 травня 2010 року відповідачем на підставі акта перевірки № 460/230/34103692 від 17 травня 2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 0000632308, яким, за порушення п. п. 2.3, 2.8, 3.5, 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58207,14 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку та наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно п. 2.3 цього ж Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно п. 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно п. п. 3.4, 3.5 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п. 5.9 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 7.24 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Постановою Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09 лютого 2005 року N 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» № 1 від 20 січня 2009 року «Щодо встановлення ліміту залишку каси» встановлено ліміт залишку каси в сумі 170,00 грн.

Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено, що видача готівки з каси підприємства 24 грудня 2009 року згідно платіжної відомості № 22 від 24 грудня 2009 року на суму 9708,13 грн. не підтверджена підписом одержувачів на суму 2079,57 грн., що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 24 грудня 2009 року в сумі 1909,57 грн. Також виявлено видатковий ордер на видачу готівки № 44 від 25 серпня 2009 року на суму 1000,00 грн., в якому видача готівки з каси на суму 1000,00 грн. не підтверджена підписом одержувача ОСОБА_3, що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 25 серпня 2009 року в сумі 830,00 грн.; видатковий ордер на видачу готівки № 45 від 08 вересня 2009 року на суму 3000,00 грн., в якому видача готівки з каси на суму 3000,00 грн. не підтверджена підписом одержувача ОСОБА_3, що призвело до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець робочого дня 08 вересня 2009 року в сумі 2830,00 грн.

02 листопада 2009 року з контрагентом позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 проведено розрахунок за товари на суму 33704,00 грн., чим допущено понадлімітні залишки готівки в касі товариства на загальну суму 23534,00 грн. та порушено п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження позивача про те, що кошти в сумі 33704,00 грн. не можуть рахуватися такими, що видані чи отримані через касу товариства, оскільки підзвітна особа - працівник діє від імені підприємства і на правовідносини між ними поширюється дія п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Вказане підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 52 від 02 листопада 2009 року, згідно якого працівником позивача ОСОБА_1 витрачено кошти в сумі 33704,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що рішення ДПІ в Миколаївському районі Львівської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31 травня 2010 року № 0000632308 - відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в справі № 2а-9967/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А.І. Рибачук

В. В. Клюба