Рішення № 38500620, 29.04.2014, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/3652/13-ц

Провадження № 2/352/307/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

представника третьої особи - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування акту № 18 від 13.11.2013 р., стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач 27.12.2013 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування акту № 18 від 13.11.2013 р., стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою суду від 12.03.2014 р. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ОСОБА_3

Заявлений позов обґрунтовував тим, що він у березні 2007 р. на підставі договору купівлі-продажу став власником присадибної земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 262587801:02:006:0055 в урочищі «Ріпак», на даний час АДРЕСА_1, що посвідчується державним актом серії ЯД № 889621 від 29.03.2007 р. У вересні 2008 р. відповідач - Черніївська сільська рада видала йому акт № 80 від 05.09.2008 р., де вказано, що ширина земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 становить 49,10 м при нормі у відповідності до державних актів 50,0 м, рекомендувала 49,10 м поділити порівну по 24,55 м; аналогічна рекомендація міститься в акті сільської ради № 81 від 29.09.2008 р. 19.06.2009 р. сільська рада склала новий акт заміру земельних ділянок № 99, який суперечить першим двом актам, як в частині замірів, так і в частині висновків. Вказаний акт № 99 він оскаржив до Тисменицького районного суду, рішенням суду від 19.05.2010 р. задоволено його позов, визнано недійсним рішення Черніївської сільської ради від 23.07.2009 р. в частині погодження меж земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, затверджених актом погодження меж № 99 від 19.06.2009 р. Межі належної позивачу земельної ділянки були винесені в натурі у серпні 2013 р., що зафіксовано актом виносу і передачі межових знаків згідно виготовленої ПП «Прикарпатський земельний центр» технічної документації. 13.11.2013 р. сільська рада створила новий акт № 18, який є ідентичним до скасованого рішенням суду акту № 99, наведені в оскаржуваному акті висновки є незаконними. Зокрема, сільська рада в абз.1 безпідставно посилається на неправомірність акту виносу меж і передачі межових знаків, в абз.2 голослівно вказано, що рішенням судів визнано законною межу між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_3; також незрозумілим є висновок в абз.5 про відсутність підстав для перенесення існуючої межі (металевої огорожі) з огляду на те, що в абз.3 і 4 сільська рада підтвердила відповідність встановлених ним межових знаків державному акту та даним Державного земельного кадастру, підтвердивши той факт, що металева огорожа ОСОБА_3 проходить по території земельної ділянки ОСОБА_2 Просив скасувати оскаржуваний акт № 18 від 13.11.2013 р., стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 4560 грн.; спричинену йому незаконними діями сільської ради моральну шкоду в розмірі 5000 грн. просив стягнути з сільської ради на користь БФ «Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ» Мальтійська служба допомоги; просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач у судовому засіданні заявлений позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що твердження позивача про те, що акт № 18 від 13.11.2013 р., який він оскаржує у даній справі, ідентичний до скасованого рішенням суду акту № 99 від 19.06.2009 р., є необґрунтованим. Спір щодо межі між позивачем і ОСОБА_3 розпочався у 2008 р. після того, як позивач придбав земельну ділянку. Комісія сільської ради неодноразово проводила обміри їх земельних ділянок, встановлено, що споруджена ОСОБА_3 огорожа з металевої сітки стоїть на межі земельних ділянок, законність цієї межі підтверджена також рішеннями суду. Тому оскаржуваний позивачем акт № 18 від 13.11.2013 р., який був складений під час розгляду заяви ОСОБА_3 щодо неправомірності складення акту від 02.08.2013 р. встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2, є законним. Просив відмовити у позові.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 є власником суміжної із земельною ділянкою позивача земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 2625887801020060053, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 046561 від 27.04.2005 р. Земельна ділянка була відведена ОСОБА_3 у 2005 р. в натурі та встановлено межі земельної ділянки, які були погоджені із суміжними землекористувачами та не змінювались. Виготовлена позивачем у серпні 2013 р. технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є незаконною, оскільки вона не погоджена у відділі Держземагенства в Тисменицькому районі відповідно до вимог ст.186-1 ЗК України. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.08.2013 р., на який посилається позивач, не відповідає вимогам до такого акту, що встановлені Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376. Із заявою щодо неправомірності цього акту ОСОБА_3 звернувся до сільської ради, у результаті розгляду його заяви і був складений акт № 18 від 13.11.2013 р., який є законним і ще раз підтверджує законність межі між їх суміжними земельними ділянками, що підтверджена також судовими рішеннями.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що оскаржуваний позивачем у даній справі акт № 18 від 13.11.2013 р. (а.с.4), що складений узгоджувальною комісією Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області та затверджений сільським головою Федоришиним М.М., є наслідком розгляду заяви ОСОБА_3 - власника присадибної земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою позивача - щодо неправомірності складення акту від 02.08.2013 р. встановлення меж земельної ділянки позивача. Як вбачається з акту № 18, межею між земельними ділянками позивача та ОСОБА_3 служить встановлена останнім огорожа з металевих стовпчиків та металевої сітки, підстав для перенесення якої немає.

Судом встановлено, що належна ОСОБА_3 земельна ділянка відведена йому в 2005 р. в натурі та встановлено межі земельної ділянки, які були погоджені із суміжними землекористувачами і не змінювались; що позивач став власником земельної ділянки, не погоджуючи суміжне землекористування. Вказаних обставин позивач не заперечував, підтвердивши, що межі його земельної ділянки винесені в натурі у серпні 2013 р., коли на його замовлення ПП «Прикарпатський земельний центр» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З урахуванням викладеного та наступних встановлених обставин, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки позивача в натурі (на місцевості) виготовлена з порушенням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки позивача в натурі згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.08.2013 р. здійснено у відсутності та без належного повідомлення ОСОБА_3 як власника суміжної земельної ділянки; необґрунтованості твердження позивача про ідентичність оскаржуваного акту № 18 від 13.11.2013 р. та акту № 99 від 19.06.2009 р., який скасований рішенням Тисменицького районного суду від 19.05.2010 р., - суд вважає, що позивач не довів незаконності оскаржуваного ним акту.

Так само недоведеною суд вважає другу позовну вимогу про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 4560 грн. З огляду на те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від перших двох вимог, підстави для її задоволення відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 81, 90, 91, 152 ЗК України, 1167 ЦК України, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ОСОБА_2 до Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування акту № 18 від 13.11.2013 р., стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець