Ухвала суду № 38499482, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/409/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання наказів незаконними, їх скасування та поновлення на посаді, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання наказів незаконними, їх скасування та поновлення на посаді.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 19 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 479 від 30 травня 2013 року про покарання ОСОБА_2 та о/с від 18 червня 2013 року № 199 про його звільнення з органів внутрішніх справ. Поновлено ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з 18 червня 2013 року.

У касаційній скарзі, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, з жовтня 2012 року ОСОБА_2 працював на посаді оперуповноваженого відділу БНОН в ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 18 червня 2013 року № 199о/с «по особовому складу», згідно з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України та з посади оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУ у запас Збройних сил за статтею 64 пункту «є» (за порушення дисципліни) з 18 червня 2013 року. Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ був наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 30 травня 2013 року № 479.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року N 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 2 Закону України «Про міліцію» передбачено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 цього Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Вимогами статті 7 вказаного Статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанції, службовим розслідування встановлено, що 30 квітня 2013 року близько 17 години оперуповноваженими ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 був затриманий громадянин ОСОБА_6, за зберігання наркотиків. Після цього, застосувавши відносно нього фізичне насилля та спеціальні засобі - наручники, доставили до адміністративної будівлі ХМУ, де шляхом фізичного та психологічного впливу змусили написати заяву про надання дозволу на проведення особистого огляду, пояснення про нібито придбання, виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичного засобу - марихуани та вилучення цього засобу, пред'явили вимогу про передачу коштів у сумі 5000 доларів США, однак, у зв'язку з відсутністю таких коштів, змусили скласти розписку про отримання ним грошових коштів у розмірі 6500 доларів США від гр. ОСОБА_7 та передати останньому власний автомобіль «Ніссан Максима», д.н. НОМЕР_1, і документи на нього.

Разом з тим, відповідачем не зазначено, які саме дії ОСОБА_2 призвели до порушення службової дисципліни, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Тобто, проводячи службове розслідування та складаючи висновок за наслідками його проведення відповідачем не було з'ясовано всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого позивачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено, що доказів стосовно затримання саме позивачем гр. ОСОБА_6 та застосування відносно нього фізичного насилля і спеціальних засобів - наручників, з примушенням підписання заяви про надання ним дозволу на проведення особистого огляду, пояснення про придбання, виготовлення, зберігання та вилучення у нього наркотичного засобу, розписки про отримання грошових коштів від гр. ОСОБА_7, а також підписання підробленого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

Отже, висновки службового розслідування не знайшли свого підтвердження при дослідженні вказаних обставин справи під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, а наявність в провадженні суду кримінальної справи не характеризує особу як винуватого у скоєнні злочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 30 травня 2013 року № 479 та від 18 червня 2013 року № 199, винесенні з порушенням вимог діючого законодавства та є неправомірними.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання наказів незаконними, їх скасування та поновлення на посаді - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко