Ухвала суду № 38499232, 29.04.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3750/14

Справа № 754/6631/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

29.04.2014 м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Петріщева І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усі банківські рахунки: ФОП ОСОБА_3; накласти арешт на майно ОСОБА_3 шляхом заборони відчужувати та/або будь-яким чином обтяжувати все належне йому нерухоме майно та автомобільний транспорт.

Перевіривши вищезазначену заяву про забезпечення позову й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про повернення заяви, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що в порушення вищевказаних вимог статті 151 ЦПК України, представником позивача в заяві про забезпечення позову в частині накладення арешту на усі банківські рахунки ФОП ОСОБА_3 та накладення арешту на майно ОСОБА_3 шляхом заборони відчужувати та/або будь-яким чином обтяжувати все належне йому нерухоме майно та автомобільний транспорт, хоча відповідачем є ФОП ОСОБА_3, а не фізична особа ОСОБА_3, не наведено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, який не конкретизований та не відповідає змісту ч. 1 ст. 152 ЦПК України, яка передбачає види забезпечення позову; в заяві відсутні інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме місце знаходження майна та інформація щодо особи, у якої знаходиться майно відповідача; відсутнє обґрунтування чому забезпечення позову потрібно саме накладенням арешту та яким чином невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Згідно ч. 4 ст. 153 ЦПК України суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути заяву про забезпечення позову заявнику, оскільки всупереч вимогам ст. 151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову не зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на усі банківські рахунки ФОП ОСОБА_3 та накладенням арешту на майно ОСОБА_3 шляхом заборони відчужувати та/або будь-яким чином обтяжувати все належне йому нерухоме майно та автомобільний транспорт, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз'яснити позивачу, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з заявою про забезпечення позову.

Суддя