Ухвала суду № 38498942, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5646/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004712250 від 14.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФАН Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ІТС Україна» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року за результатами якої складено акт від 03.12.2012 року №381/22-50/33306214.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено обсяг операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 80367,00 грн. та заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за серпень 2011 року на 80367,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004712250 від 14.12.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 100459 грн. (у т.ч.: основний платіж - 80367 грн., штраф - 20092 грн.).

Апелянт вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним і необґрунтованим, мотивуючи це тим, що господарські операції між ним та контрагентом відбулись, що, на його думку, підтверджено відповідними первинними документами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи сторін та позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного, всебічного і ґрунтовного вивчення фактичних обставин справи, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачем і ПП «ІТС Україна» укладено договір №000023 від 04.01.2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні. На підтвердження виконання умов вказаного договору та правомірності нарахування податкового кредиту під час перевірки позивач надав податкові накладні ПП «ІТС Україна», що підтверджують нарахування ПДВ на загальну суму 80366,67 грн., акти прийому-передачі виконаних робіт, а також товарно-транспортні накладні.

Проте, вказані товарно-транспортні накладні мають ряд недоліків, зокрема у більшості з них відсутні обов'язкові підписи водія-експедитора, який здійснює приймання вантажів до перевезення. Крім того, в усіх наданих товарно-транспортних накладних автопідприємством, що здійснює перевезення, значиться саме ТОВ «ФАН Транс», що не дозволяє встановити приналежність цих документів до договору між ТОВ «ФАН Транс» і ПП «ІТС Україна» від 04.01.2011 №000023 ПП «ІТС Україна».

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів фактичність виконання умов укладеного договору та правомірність надання податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, на підставі аналізу чинного законодавства та існуючої судової практики, колегія суддів вважає, що надані позивачем належним чином оформлені договори, акти прийому-передачі, податкові накладні не можуть вважатися безумовним доказом реального здійснення господарських операцій. А загальний висновок про реальність та дійсність таких операцій судом повинен робитись на підставі комплексного і всебічного аналізу усіх існуючих доказів.

Зокрема колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи можуть вважатися такими та використовуватись під час податкових операцій, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте контрагент позивач умов укладеного договору не виконував, а зобов'язання існували виключно на папері і лише для мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальність укладених позивачем правочинів та фактичність виконання господарських операцій.

Колегія суддів не знаходить жодних підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що винесене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 10.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.