Постанова № 38497465, 22.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року № 826/1378/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення № 18526552201 від 07.02.2014.

У судовому засіданні 26.02.2014 позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог в якій викладено позовні вимоги в наступній редакції: "1.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БУДКОНСТРАКШН» по взаємовідносинам з ТОВ «БКФ ЄВРОПА-БУД» (код за ЄДРПОУ 37000996) в березні 2012 року та червні 2012 року за результатами якої було складено акт від 27.01.2014 р. №71/26-55-22-01/36925324. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 лютого 2014 року №18526552201, на підставі якого збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ БУДКОНСТРАКШН» за платежем податок на додану вартість у сумі 690 006 гривень та визначено штрафні санкції у сумі 172 502 гривні. 3. Судові витрати покласти на відповідача." Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ Європа-Буд» в березні 2012 та червні 2012 року. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «БКФ Європа-Буд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «БКФ Європа-Буд» за договором підряду № 22 від 01.07.2011, які мали реальний характер та за яким ним було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2014 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 11.04.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 71/26-55-22-01/36925324 від 27.01.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судове засідання 03.04.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 14.01.2014 по 20.01.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ Європа-Буд» в березні 2012 та червні 2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 690006,38 грн.

За результатами перевірки складено акт № 71/26-55-22-01/36925324 від 27.01.2014 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, №18526552201 від 07.02.2014 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 862508,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 172502,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №18526552201 від 07.02.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо оскарження позивачем дій відповідача по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки позивача самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання таких дій протиправним, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ Європа-Буд», оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «БКФ Європа-Буд» позивачем надано суду договір підряду на виконання будівельних робіт № 22 від 01.07.2011 предметом якого є зобов'язання підрядника виконати комплекс підготовчих робіт території вздовж вул. Милославській у Деснянському районі міста Києві, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні

Пунктом 1.2. договору підряду № 22 від 01.07.2011 визначений перелік робіт, що виконується підрядником:

- підсипання території будівництва об'єкту згідно проектної документації

Пунктом 1.3 зазначеного договору визначена вартість робіт, вказаних в пункті 1.2 та встановлено, що вона визначається сторонами по фактично виконаним обсягам робіт на підставі Актів виконаних робіт, складених по узгодженим твердим одиничним розцінкам із розрахунку:

- 25,50 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 4,25 грн.) за 1 м3 завезеного ґрунту на територію

- вказана вартість за 1 м3 підсипки території є твердою договірною ціною на весь період виконання робіт і зміни не підлягає до повного виконання умов договору.

Розділом 3 договору підряду № 22 від 01.07.2011 визначені обов'язки сторін:

Пункт 3.1.1 Підрядник виконує всі види робіт, вказані в пункті 1.2 згідно з вимогами затвердженої проектної документації

Пункт 3.1.7 Підрядник до 22-го числа звітного місяця подає на розгляд Замовнику акт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість (форма КБ-3) виконаних робіт за поточний місяць

Пункт 3.2.1 Замовник забезпечує підрядника необхідною проектною документацією, електроенергією, водою для виробничих потреб, внутрішньо-майданчиковими проїздами на будівельному майданчику, забезпечити освітлення території, вивіз побутового сміття.

Пункт 3.2.2 Замовник відповідає за охорону матеріалів, конструкцій та виробів, що заведені на будівельний майданчик і які передані йому по актах.

Пункт 3.2.3 Замовник протягом трьох календарних днів перевіряє акти (форма № КБ-2в) та довідки вартість (форма № КБ-3) виконаних робіт, підписувати їх у частині фактично виконаних робіт та відповідно правильно розрахованій вартості.

Таким чином первинною документацією яка підтверджує виконання робіт за договором підряду № 22 від 01.07.2011 є акти прийняття-передачі матеріалів, конструкцій та виробів, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, податкові накладні.

Позивачем документів на підтвердження виконання робіт за договором підряду № 22 від 01.07.2011, а саме, актів прийняття-передачі матеріалів, конструкцій та виробів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 30.03.2012, № ОУ-0000021 від 30.03.2012, № ОУ-0000022 від 30.03.2012 в графах "Від виконавця" та "Від Замовника" міститься лише один підпис скріплений печаткою позивача, без зазначення даних особи яка його вчинила.

Таким чином з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 30.03.2012, № ОУ-0000021 від 30.03.2012, № ОУ-0000022 від 30.03.2012 є неможливим встановити осіб які їх склали.

З огляду на викладене, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 30.03.2012, № ОУ-0000021 від 30.03.2012, № ОУ-0000022 від 30.03.2012 складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити осіб які їх підписали, а отже вони не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором підряду № 22 від 01.07.2011

Крім того, проаналізувавши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 30.03.2012, № ОУ-0000021 від 30.03.2012, № ОУ-0000022 від 30.03.2012, суд звертає увагу на те, що з вимог договору, вбачається, що акти виконаних робіт складаються та оплачуються за фактично виконані роботи, а зі змісту актів неможливо встановити фактичний об'єм виконаних робіт.

З огляду на викладене, надані позивачем суду на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «БКФ Європа-Буд» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 30.03.2012, № ОУ-0000021 від 30.03.2012, № ОУ-0000022 не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «БКФ Європа-Буд».

Надані позивачем договір підряду № 5 від 01.03.2012, договір підряду № 6 від 01.03.2012, договір № 40 від 26.09.2012 укладені між позивачем та ТОВ «БК «Азур груп», договір № 30/04/12 від 30.04.2012 укладений між ТОВ «БКФ Європа-Буд» та ТОВ «Біармсенс», договір № 2001/12 від 20.01.2012 укладений між ТОВ «Молінджі» та ТОВ «БКФ Європа-Буд» та складені відповідно до умов вказаних договорів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт не приймаються судом до, з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів реальність існування вказаних фінансово-господарських відносин, у той час факт взаємозв'язку між вказаними фінансово-господарських взаємовідносинами та фінансово-господарських взаємовідносинами між позивачем та ТОВ «БКФ Європа-Буд» встановити не вбачається можливим.

Таким чином позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору № 22 від 01.07.2011 укладеного з ТОВ «БКФ Європа-Буд», а саме, актів прийняття-передачі матеріалів, конструкцій та виробів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, а надані складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які їх склали, а також не надано суду належних доказів на підтвердження факту використання отриманих за його твердженням від ТОВ «БКФ Європа-Буд» товарів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ «БКФ Європа-Буд» за договором № 22 від 01.07.2011 та не доведено факту надання послуг.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин ТОВ «БКФ Європа-Буд» за договором № 22 від 01.07.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов