Ухвала суду № 38497103, 28.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3515/14 Головуючий1 інстанції - Штих Т.В.

Справа № 638/1861/13-ц Доповідач - Овсяннікова А.І.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальна охорона» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Муніципальна охорона» про поновлення на роботі, визнання незаконними наказу про звільнення та його скасуванні, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Муніципальна охорона» про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення та його скасуванні, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .

В обґрунтування позову вказав, що він був звільнений з роботи з 3 грудня 2012 року згідно наказу від 10 грудня 2012 року №324-к за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Вважає дане звільнення незаконним, оскільки він прогул не скоював, а наказ про його звільнення суперечить нормам чинного законодавства.

Просив скасувати наказ від 10 грудня 2012 року; поновити його на посаді; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за вимушений прогул у розмірі 2 400 грн.

Після неодноразових доповнень та уточнень просить визнати причини його відсутності на роботі 01 листопада 2012 року поважними, визнати ці дні з 14 листопада 2012 року по 22 листопада 2012 року не прогулом, а простоєм з вини роботодавця, визнати його звільнення з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України необґрунтованим, визнати наказ КП «Муніципальна охорона» від 10 грудня 2012 року №324-к «Про звільнення ОСОБА_2» безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, скасувати наказ КП «Муніципальна охорона» від 10 грудня 2012 року №324-к «Про звільнення ОСОБА_2», поновити його на роботі, визнати робочі дні з 01.08.12 до 01.11.12 простоєм з вини роботодавця, зобов'язати КП «Муніципальна охорона» виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу та простою у сумі 11103,60 гривень, стягнути з КП «Муніципальна охорона» на його користь по відшкодуванню моральної шкоди 20 000 гривень, вирішити питання про судові витрати та стягнути з КП «Муніципальна охорона» на користь його витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у сумі 4300 гривень, вважати надання відповідачем під час судового засідання протоколу засідання профспілкової організації ППО КП «Муніципальна охорона» від 06.06.2013 року втручанням у статутну діяльність ППО КП «Муніципальна охорона» та порушенням вимог ст.12 Закону №1045, вважати його звільнення згідно з наказом від 10 грудня 2012 року №324-к звільненням з особистих мотивів.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити. Також пояснив, що причиною усіх проблем на роботі є особиста неприязнь до нього з боку керівника КП «Муніципальна охорона» ОСОБА_3

Він є організатором Первинної профспілкової організації КП «Муніципальна охорона», веде профспілкову роботу та систематично направляє скарги щодо порушення трудового законодавства, які мають місце на підприємстві.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся своєчасно.

Надав заперечення в яких зазначив, що ОСОБА_2 вчинено прогул 3 грудня 2012 року, а отже наказ про звільнення виданий обґрунтовано. В позові просив відмовити в повному обсязі.

В запереченнях відповідач також вказує на порушення позивачем строків звернення до суду.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Комунального підприємства « Муніципальна охорона» № 324-К від 10 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронця КП « Муніципальна охорона».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронця КП « Муніципальна охорона».

Стягнуто з Комунального підприємства « Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 р/р 26000010047520 в АТ « Банк Золоті Ворота» МФО 351931 на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11103,60 гривен.

Стягнуто з Комунального підприємства « Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 26000010047520 в АТ « Банк Золоті Ворота» МФО 351931 на користь ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму моральної шкоди 5000 гривен.

Стягнуто з Комунального підприємства « Муніципальна охорона» код ЄДРПОУ 36817804 26000010047520 в АТ « Банк Золоті Ворота» МФО 351931 на користь держави суму судових витрат в розмірі 229,40 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заробітної плати за один місяць.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду КП « Муніципальна охорона» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним , оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Також посилаються на те, що судом було не повністю з'ясовано обставини , що мають значення для справи, а саме : стосовно законності та обґрунтованості вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що його звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому порушені трудові права підлягають захисту.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 01 липня 2010 року ОСОБА_2 прийнято на роботу в КП «Муніципальна охорона» охоронцем.

10 грудня 2012 року його звільнено з посади за прогул згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Поновлюючи ОСОБА_2 на посаді суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що з тексту наказу неможливо встановити за прогул у який час звільнено ОСОБА_2

Як зазначено судом в рішенні з пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_2 звільнено за прогул 3 грудня 2012 року - перший робочий день після знаходження на лікарняному.

В суді апеляційної інстанції представники відповідача зазначали, що звільнено ОСОБА_2 за прогул 01 листопада 2012 року.

В самому ж наказі зазначено, що підставою для звільнення є наказ директора КП «Муніципальна охорона» «Про заходи реагування по факту порушення трудової дисципліни охоронником ОСОБА_2 від 10 грудня 2012 року № 265-п».

Наказ № 265-п від 10 грудня 2012 року викладений на чотирьох друкованих аркушах; містить посилання на дії і позивача і відповідача починаючи з 19 жовтня 2012 року з зазначенням значної кількості днів як прогулів ОСОБА_2, у тому числі і 01 листопада 2012 року, і14,15,16 листопада 2012 року; і з 17 по 22 листопада 2012 року включно.

За таких обставин , оскільки в наказі про звільнення чітко не зазначено за прогули у які дні звільнено позивача, суд обґрунтовано поновив його на посаді.

Відповідно до вимог ст.. 149 ч.1 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем не дотримано цю вимогу закону.

Пояснення ОСОБА_2 в справі відсутні.

Відсутні також і акти, що йому пропонувалося дати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі, але він відмовився.

Крім того, позивача звільнено 10 грудня 2012 року під час знаходження його на лікарняному.

Як зазначає відповідач, фактично вони звільнили ОСОБА_2 03 грудня 2012 року, оскільки відповідно до п.2.26 Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України та Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник з'явився на роботу після прогулу та продовжує працювати, дата звільнення співпадає з датою наказу.

Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з'явився, такого працівника можна звільнити останнім днем фактичного виконання ним трудових обов'язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою.

Вказують, що 03 грудня 2012 року перший робочий день ОСОБА_2 після лікарняного, тому в наказі від 10 грудня 2012 року про звільнення є дата 03 грудня 2012 року.

Але, як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції і 03 грудня 2012 року ОСОБА_2 на роботі не був.

Відповідає вимогам закону і рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.. 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач певний час не працював , що змусило його вносити певні зміни у звичний режим життя, а тому підстав для скасування рішення суду і в цій частині не вбачається.

Не пропущено позивачем і строк звернення до суду з позовом, оскільки копію наказу він отримав 15 січня 2014 року , а з позовом до суду він звернувся 14 лютого 2014 року.

Оскільки позивача з 10 грудня 2012 року звільнено з роботи, то судом обґрунтовано стягнуто суму заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу КП «Муніципальна охорона» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: