Ухвала суду № 38494140, 30.04.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Перепелюк Л.М.. Перепелюк І.Б.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2014 року,

встановила:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Просив стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в сумі по 850 гривень щомісячно на кожну дитину до моменту досягнення ними повноліття .

Посилався на те, що 25 січня 2000 року сторони уклали шлюб.

За час шлюбу у них народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, які проживають разом з позивачем та перебувають на його утриманні.

З березня 2005 року ОСОБА_4 проживає в Італії, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 у розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з 3 лютого 2014 року до досягнення дітьми повноліття.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та за закрити провадження за відсутністю правового характеру спору.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має на утриманні двох дітей, земельну ділянку площею 1,26 га, в господарстві нічого не утримує, пільгами не користується.

Діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 здорові.

ОСОБА_2 сам виховує двох неповнолітніх дітей. Мати дітей ОСОБА_4 з 2005 року вибула за межі населеного пункту.

При визначенні розміру аліментів судом враховано вимоги розумності, виваженості, співмірності і справедливості, майновий стан сторін по справі, розмір їх доходів, стан здоров'я дітей, а також те що відповідачка не має інших утриманців, стягнення виконавчих листах з неї не проводиться.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

-стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

-стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

-наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частини 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, №3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи і це вірно встановлено судом першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 12 жовтня 2001 року серії НОМЕР_1 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 лютого 2000 року серії НОМЕР_2 (а.с.14).

З акту обстеження житлово-побутових умов №70 та довідки про склад сім'ї виконавчого комітету Волоківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 не працює та проживає по АДРЕСА_1 разом з дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.7, 8)

З довідки виконавчого комітету Волоківської сільської ради від 13 вересня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно проживали разом в одному господарстві з 27 січня 2000 року та відповідачка була знята з обліку 30 вересня 2008 року (а.с.9).

Колегія суддів, вважає, вірними висновку суду першої інстанції про те, що відповідачка зобов'язаний утримувати своїх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не бере постійну участь в утриманні дітей, а тому з неї підлягають стягненню аліменти за рішенням суду.

Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції вірно врахував всі обставини визначені статтею 182 СК України.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що копії квитанцій про перекази грошей від імені відповідачки на ім'я позивача свідчать про постійне надання коштів на утримання дітей.

Позивачка не надала суду доказів того, що позивач отримував від неї грошові перекази.

В матеріалах справ також вістуні докази про участь ОСОБА_4 у утриманні дітей в натуральній формі, а саме передачі харчів та речей.

Також помилковими є доводи скарги про те, що провадження у даній справі підлягає закриттю в порядку статті 205 ЦПК України.

Стаття 205 ЦПК України містить вичерпний перелік підстави закриття провадження у справі.

Підстави для закриття провадження у справі в порядку статті 205 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: