Ухвала суду № 38493818, 30.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/1440/2014 Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Категорія: Доповідач: Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 30 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Вадзінського П.О. Колісниченка А.Г.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення суду в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном та примусове виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, вказуючи на те, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2013 року її та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 примусове виселено із трикімнатної квартири, розташованої у АДРЕСА_1, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» (далі - Товариство).

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_5 посилалась на те, що вона є одинокою матір'ю, на даний час ніде офіційно не працює, не має інших стабільних доходів і разом з неповнолітніми дітьми не має іншого житла для виселення. Зважаючи, що на даний час вона не має матеріальної можливості орендувати інше житлове приміщення для себе та дітей, а також посилаючись на вимоги ст.ст.109,132-1 ЖК України та норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та Закону України «Про охорону дитинства», ОСОБА_5 просила суд відстрочити виконання рішення суду 06 березня 2015 року.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2014 року заяву ОСОБА_5 задоволено частково, відстрочено виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2014 року до 15 жовтня 2014 року.

В апеляційній скарзі Товариство посилаючись на незаконність даної ухвали, і вважаючи, що її постановлено у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

В письмових запереченнях ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність ухвали, просить скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_5, перевіривши відповідність оскарженої ухвали вимогам цивільного процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції врахував скрутний матеріальний стан заявниці, відсутність у неї іншого житла для виселення з дітьми, а також послався на те, що уповноважені органи мають забезпечити ОСОБА_5 з її дітьми тимчасовим житлом, у зв'язку з чим виконання рішення суду необхідно відстрочити до 15 жовтня 2014 року.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали і постановлення нової ухвали.

Із заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 грудня 2011 року, яке набрало чинності, вбачається, що позовні вимоги Товариства щодо примусового виселення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задоволено та зобов'язано виселити зазначених осіб з належної Товариству на праві власності квартири АДРЕСА_1 (а.с.124-126).

Під час примусового виконання зазначеного рішення виявилося, що відповідачі по даній справі в квартирі не проживають, в квартирі мешкають інші особи, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджується актом державного виконавця від 26 березня 2012 року (а.с.127).

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном та примусове виселення із належної Товариству на праві власності квартири АДРЕСА_1 (а.с.3-6,7,8,9,10).

Товариство зверталося до ОСОБА_5 з вимогою про добровільне виселення з квартири (а.с.16), однак остання безпідставно відмовилася добровільно її звільнити, що й було підставою для звернення Товариства до суду з позовом про виселення та ухвалення зазначеного рішення судом першої інстанції.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2013 року позовні вимоги Товариства задоволено та вирішено: усунути перешкоди Товариству у здійсненні ним права користування та розпорядження належної йому на праві власності квартири та примусово виселити ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з зазначеної квартири (а.с.93-95).

Зазначене рішення знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Комсомольського РУЮ у м. Херсоні.

Актом державного виконавця від 28 лютого 2014 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, боржником рішення суду від 05 серпня 2013 року не виконано та зобов'язано виселитися в строк до 20 березня 2014 року (а.с.139).

Постановою старшого державного виконавця від 28 лютого 2014 року за заявою боржника про відкладення виконавчих дій до усунення обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду, а також розгляду заяви про перегляд заочного рішення, провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення суду відкладено до 20 березня 2014 року (а.с.138).

Із акту державного виконавця від 20 березня 2014 року вбачається, що провести виконавчі дії по виселенню ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із квартири не вдалося у зв'язку з відсутністю представника органу опіки та піклування, а також відмовою боржників від виконання рішення суду (а.с.135).

В обґрунтування доводів заяви про відстрочку виконання рішення суду ОСОБА_5 зазначала, що спірна квартира є єдиним житлом для її проживання та проживання її неповнолітніх дітей. Також зазначила, що у відповідності з положеннями ст.ст.109,132-1 ЖК України вона звернулася до органу опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради для вирішення питання отримання приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, але питання до цього часу не вирішено, а орендувати жиле приміщення вона не має можливості через скрутний фінансовий стан (а.с.112-113).

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Виходячи із положень цієї статті відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення: хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до положень ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проте в порушення зазначених норм чинного законодавства, заявником не наведено у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, а відсутність іншого житла у відповідачів не можна вважати надзвичайною подією чи обставиною, яка утруднює реальне виконання рішення.

Інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у ст. 373 ЦПК України, заявником не надано та судом не встановлено.

Так, згідно ч.4 ст. 109 ЖК виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке було предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

При таких обставинах слід також визнати, що з моменту звернення Товариства до суду з вимогою про виселення, а саме з березня 2013 року по березень 2014 року, у ОСОБА_5 була реальна можливість знайти для себе та неповнолітніх дітей інше житло. Факт подання нею заяви про відстрочку виконання рішення суду з метою забезпечити свої інтереси щодо можливості надання їй додаткового часу для отримання іншого житла всупереч прав законного власника квартири, передбачених ст.383 ЦК України, та конвенційних прав Товариства на розгляд справи у розумний строк, до якого входить й термін виконання рішення суду, є непропорційним втручанням у право власності Товариства та свідчить про зловживання процесуальним правом з боку заявниці, що порушує справедливий баланс прав та обов'язків стягувача і боржника у виконавчому провадженні, яке внаслідок цього не підлягає захисту.

Зазначене свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність передбачених ст.373 ЦК України підстав для відстрочки виконання рішення суду.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали і постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 60, 303, 307, 312, 373 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» задовольнити.

Ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про відстрочку виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 серпня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном та примусове виселення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді