Постанова № 38492993, 30.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року № 826/3964/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послугдо:Непідприємницького товариства «Недержавний відкритий пенсійний фонд «Інпром»про:ліквідація з Державного реєстру фінансових установ, анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Комісія) з позовом до Непідприємницького товариства «Недержавний відкритий пенсійний фонд «Інпром», в якому позивач просить суд ліквідувати Непідприємницького товариства «Недержавний відкритий пенсійний фонд «Інпром» (далі - Фонд) з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 16.12.2005 серії ПФ № 58.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісією прийнято розпорядження від 07.11.2013 р. № 4027 про виключення інформації про Фонд з Державного реєстру фінансової установи та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи у зв'язку з ненадходженням до Фонду пенсійних внесків протягом 18 місяців.

З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» у разі невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

Враховуючи те, що радою Фонду не укладено договорів про надання фінансових послуг недержавному пенсійному фонду, Фондом останній звіт подано за 2 кв. 2008 р. та Фондом не дотримано вищезгаданих вимог щодо надходження внесків, Комісія просить задовольнити позов.

У позові позивач зазначив про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності позивача.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена за визначеною в ЄДР адресою відповідача, яка не вручена з незалежних від суду причин. У той же час, в силу положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважається врученою належним чином, а відповідач - належним чином повідомленим про розгляд справи.

Однак, відповідач в судове засідання 30.04.2014 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, не надав. З огляду на відсутність доказів поважності причин неприбуття відповідача, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.

З огляду на наведене у сукупності та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 30.03.2014 р. судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Непідприємницьке товариство «Недержавний відкритий пенсійний фонд «Інпром» зареєстровано у статусі юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 23.06.2005 р. з присвоєнням коду юридичної особи 33549335. Згідно з даними з ЄДР адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 8.

Фонд зареєстровано фінансовою установою 14.12.2005 р. та видано свідоцтво ПФ 58 від 16.12.2005 р.

Відділом пруденційного нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення складено службову записку від 09.10.2013 р. № 393-14/3-14 на адресу директора департаменту регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення. У с/з зазначається, що останній звіт ВНПФ «Інпром» подано за 2 квартал 2008 року, фонд без активів.

У довідці директора департаменту регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення відносно Фонду зазначається, що радою Фонду було укладено всі договори, зазначені у ч. 2 ст. 12 Закону в Нацкомфінпослуг. У 2007 році радою Фонду було укладено договір про адміністрування недержавного пенсійного забезпечення з ТОВ «Іноваційно-промислова компанія з управління активами та адміністрування пенсійними фондами», термін якого закінчився. Останній звіт про Фонд було надано за 2 кв. 2008 року, а саме з 25.06.2008 р. по 05.11.2013 р. звітність про діяльність Фонду до Комісії не подавалась.

З моменту подачі останньої звітності не укладало договорів про адміністрування недержавного пенсійного фонду з жодним реєстратором, а отже пенсійні контракти не укладались та пенсійні внески до Фонду не надходили (підтвердженням є звіти, надані адміністраторами недержавних пенсійних фондів).

Надалі Комісією прийнято розпорядження № 4027 від 07.11.2013 р. «Про виключення інформації з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Непідприємницькому товариству "Недержавний відкритий пенсійний фонд "Інпром".

Розпорядження прийнято з посиланням на положення частини п'ятої статті 12 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (далі - Закон), пункту 1 розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції У країни 11.09.2003 за N 797/8118, підпункту 2 пункту 1 розділу VII Положення про внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про недержавні пенсійні фонди, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 12.10.2004 N 2534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2004 за N 1399/9998 (невиконання вимог частини другої статті 12 Закону, а саме неукладання радою фонду договорів про надання фінансових послуг недержавному пенсійному фонду та ненадходження пенсійних внесків до недержавного пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців), підпункту 150 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 N 1070/2011.

Відповідно до цього розпорядження, Комісією вирішено:

1. Виключити інформацію про Непідприємницьке товариство "Недержавний відкритий пенсійний фонд "Інпром" (код за ЄДРПОУ 33549335; місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Братська, будинок 8) (далі - Фонд) з Державного реєстру фінансових установ.

2. Анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 16.12.2005 серії ПФ N 58.

3. Департаменту юридичного забезпечення та ведення реєстру фінансових установ забезпечити:

внесення відповідної інформації до Державного реєстру фінансових установ;

разом з департаментом регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення підготовку матеріалів та подання позову до суду про ліквідацію Фонду.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначені правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулюються правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Відповідно до ст. 1 вищезгаданого Закону, недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд), це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Частиною 12 статті 6 закону передбачено, що порядок створення, функціонування та ліквідації пенсійних фондів, а також особливості їх реєстрації як фінансової установи визначаються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону у разі прийняття рішення про включення до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, пенсійному фонду видається свідоцтво.

Частиною 1 ст. 12 закону встановлено, що засновник (засновники) пенсійного фонду зобов'язаний сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону до дня подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, документів для включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ.

Частиною другою цієї статті встановлено, що рада фонду після включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрації інвестиційної декларації, повинна укласти договори: про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів; про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами); про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем.

Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі невиконання вимог частин першої і другої цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

В контексті наведеного, слід додати, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону ліквідація пенсійного фонду здійснюється, крім іншого, на підставі рішення суду.

При цьому, відносно функцій Комісії щодо виключення пенсійного фонду з Реєстру фінансових установ та анулювання Свідоцтва, слід зазначити, що згідно з п. 4 Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 12.10.2004 N 2534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2004 за N 1399/9998, набуття пенсійним фондом статусу фінансової установи, переоформлення та видача дубліката свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (далі - Свідоцтво), виключення з Реєстру та анулювання Свідоцтва здійснюються відповідно до Положення про Реєстр з урахуванням особливостей, установлених цим Положенням.

Згідно з розділом VII цього Положення, виключення пенсійного фонду з Реєстру та анулювання Свідоцтва здійснюються у разі: 1) припинення пенсійного фонду в порядку, визначеному Нацкомфінпослуг; 2) невиконання вимог частини першої і другої статті 12 Закону та/або ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців.

Виключення інформації про пенсійний фонд з Реєстру та анулювання Свідоцтва здійснюються відповідно до розділу VIII Положення про Реєстр.

Пунктом 1 розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 N 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції У країни 11.09.2003 за N 797/8118, передбачено, що підставами для виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання Свідоцтва є:

заява про виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ (додаток 9) у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг;

припинення юридичної особи, крім перетворення;

виявлення недостовірної інформації в поданих заявником документах, що передбачені пунктом 1 розділу IV цього Положення;

інші підстави, передбачені нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.

У разі отримання в установленому порядку заяви фінансової установи (з доданням відповідних документів) про виключення інформації про фінансову установу з Реєстру або документів, що підтверджують припинення фінансової установи, Нацкомфінпослуг повинна протягом тридцяти календарних днів з дати надходження вказаних документів прийняти рішення про виключення інформації про фінансову установу з Реєстру та анулювання Свідоцтва за умови дотримання фінансовою установою вимог нормативно-правових актів (пункт 3).

З наведеного вбачається, що виключення пенсійного фонду з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва фінансової установи належить до виключних повноважень Комісії та, відповідно, не належить до компетенції суду.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, Комісією згідно вищезгаданого розпорядження від 07.11.2013 р. № 4027 виключено інформацію про Фонд з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво.

Виходячи з того, що свідоцтво анульовано Комісією, дії щодо чого належать до компетенції Комісії, підстав для анулювання його судом не має та у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У той же час, виходячи з положень ч. 5 ст. 12 та п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону, до компетенції суду належить прийняття рішення про ліквідацію пенсійного фонду.

Ліквідацією, за загальним правилом, є регламентована законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, яка припиняється з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, правовідносини щодо чого врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», положеннями ЦК України (ст. ст. 110, 111).

У той же час, в даному випадку позивач просить суд ліквідувати Фонд «з Державного реєстру фінансових установ», що, однак, не належить до компетенції суду. Як зазначалося вище, вчинення дій, пов'язаних із виключенням Фонду з Державного реєстру фінансових установ, скасуванням реєстрації Фонду як фінансової установи, належить до безпосередніх повноважень Комісії. Вчинення таких дій з боку суду повторно, дублювання судом цих функцій не передбачено наведеними вище нормами законодавства та не належить до компетенції суду.

При цьому, суд звертає увагу, що в ухвалі суду від 01.04.2014 р. позивачу пропонувалось уточнити свої позовні вимоги відповідно до положень ч. 5 ст. 12 вищезгаданого Закону, пропозиція щодо чого, однак, залишена з боку позивача без реагування, з чого вбачається, що позивач наполягає саме на визначених у позові позовних вимогах.

Слід додати, що на вимогу суду так і не було надано матеріалів реєстраційної справи Фонду з матеріалами щодо невиконання встановлених нормативів.

У зв'язку з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, чим і керується суд при розгляді даної справи.

Відтак, оскільки позивач у прохальній частині позову не ставить перед судом питання щодо ліквідації Фонду у загальному розумінні цього процесу, тобто щодо ліквідації Фонду як юридичної особи, позовні вимоги про ліквідацію Фонду «з Державного реєстру фінансових установ» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено законності та обґрунтованості своїх позовних вимог, а відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін