Постанова № 38492452, 29.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року 16:49 № 826/3219/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001111710, №0001412204, №000142204 від 23.10.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013р. №00001111710, №0001412204, №000142204, прийнятих ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТ-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 04.10.2013 р. №219/26-57-22-04-09/34645705 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення норм: п.44.1 ст.44, п.138,2 статті 138., п.п.139.1.9. п.139.1 статті 139, Податкового кодексу України, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 463630 грн., в тому числі по періодах: 2 кв. 2011р. - 58049,00 грн. 2-3 кв. 2011р. - 69000,00 грн. (в т.ч. 3 квартал 2011р. - 10951 грн.), 2-4 кв. 2011р. - 195844,00 грн. ( в т.ч. 4 квартал 2011р. -129544 грн.) 1 квартал 2012 на суму 159175,00 грн. 3 квартали 2012 на суму 248784 грн. ( в т.ч. 3 кв. 2012 - 89609,00 грн.). 2012 рік - на суму 267786 грн. ( в т.ч. 4 кв. 2012 - 19002,00 грн.); п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8231137,00 грн. в тому числі за: лютий 2011 - 495297,00 грн., березень 2011 - 10534,00 грн., квітень 2011 - 160097,00 грн., грудень 2011 - 173472,00 грн.; січень 2012 - 39773,00 грн., лютий 2012 - 60100,00 грн., березень 2012 - 888176,00 грн., квітень 2012 - 245954,00 грн., травень 2012 - 715146,00 грн.; червень 2012 - 1091229,00 грн., липень 2012 року - 932256,00 грн.; серпень 2012 - 756968,00 грн., жовтень 2012 - 800192,00 грн.; листопад 2012 - 742614,00 грн., грудень 2012 - 1119329,00 грн.; п.п.164.17.2 п. 164.17ст. 164, ст.109, ст.110,. п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168, ст. 171, ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4658,64 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 23.10.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001111710, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 823,30 грн. (за основним платежем 4658,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1164,66 грн.); №0001412204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 597 523,00 грн. (за основним платежем + 463630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями +133893,00 грн.); № 0001422204, яким позивачу яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 130 742,50 грн. (за основним платежем + 8231137,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3782605,00 грн.).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 р. №0001412204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 597 523,00 грн. (за основним платежем + 463630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями +133893,00 грн.); № 0001422204, яким позивачу яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 130 742,50 грн. (за основним платежем + 8231137,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3782605,00 грн.), Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ТРЕЙДАЙЛЕНД» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договори поставки: №103-2/12 від 14.12.2012 р. на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 8 329,20 грн.; №103-1/12 від 13.12.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 24 961,90 грн.; №65-6/12 від 06.11.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 944 484,00 грн.; №098-1/12 від 04.12.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 62 953,44,00 грн.;. №065-2/12 від 01.11.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 207 504,00 грн.; №269-1/12 від 26.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 915 974,40 грн.; №082-1/12 від 22.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 111 871,20,00 грн.; №082-1/12 від 19.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 150 559,20 грн.; №3486-1/12 від 04.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 2 153 310,00 грн.; №080-2/12 від 03.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 207 411,60 грн.; №080-1/12 від 02.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 226 634,40 грн.; №573-15/12 від 28.09.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 133 715,38,00 грн.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Будівельна компанія «Турман» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №271-01/10 від 29.12.2010 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації №1, на загальну вартість 1 420 915,08грн.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Нудвін» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договори поставки: №573-1/11 від 20.04.2011 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 359 098,80 грн.; №002-01/11 від 21.02.2011 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 110 404,80 грн.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «КОМЕРШИАЛ ТРЕЙД КО» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договори поставки: №100-1/12 від 20.12.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 1 177 560 грн.; №097-1/12 від 04.12.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 221 184,48 грн.; №083-1/12 від 13.11.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 272 288,40 грн.; №267-1/12 від 07.11.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 91 072,08 грн.; №065-4/12 від 06.11.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 6 895,20 грн.; №198-1/12 від 16.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 362 820,00 грн.; №01/04-1 від 02.10.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 59 520 грн.; №186-1/12 від 25.09.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 25 236 грн.; №573-14/12 від 21.09.2012 р., на поставку обладнання, згідно Специфікації, на загальну вартість 356 460 грн.

Позивач зазначає, що зобов'язання виконані належним чином та в повному обсязі і в підтвердження отримання товару надано видаткові та податкові накладні.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні банківські виписки, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, докази обліку отриманого товару на складах, докази замовлення товару, як передбачено п. 3.4 вищезазначених договорів.

Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Пластум» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір №292-4/01/11 на монтаж, інсталяцію, налагодження та здачу в експлуатацію обладнання від 14.03.2011 р.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Пластум» (Підрядник), з іншого боку, було укладено Договори: Договір підряду №230-01/11 від 21.02.2011 р. на загальну суму 1 585 886,54 грн.; Договір поставки №001-1/11 від 20.01.2011 р. на загальну суму 2 019 990,00 грн.; Договір №064-2/10 від 16.12.2010 р. на здійснення ремонту шафи загально станційного обладнання КС Олишівка.

В матеріалах справи містяться Договори про надання послуг, укладених між Позивачем та ТОВ «Тукрім» та ТОВ «БК «Турам».

Позивач зазначає, що зобов'язання виконані належним чином та в повному обсязі і в підтвердження виконаних робіт надав наступні документи: Акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують виконання робіт, а саме: протоколи переговорів, листи, довідки про пророблену роботу, банківські виписки.

Для з'ясування всіх обставин справи судом було викликано в судове засідання Директорів контрагентів Позивача.

В судовому засіданні з'явилися директора контрагентів (свідок ОСОБА_4; свідок ОСОБА_1; свідок ОСОБА_5; свідок ОСОБА_6), під час розгляду справи свідкам були задані питання чим займається підприємство, хто здійснював транспортування товару, яка кількість штатних співробітників була на підприємстві та які документи підписувалися, проте свідки не змогли надати суду пояснення, які підтверджували, що директори контрагентів (свідок ОСОБА_4; свідок ОСОБА_1; свідок ОСОБА_5; свідок ОСОБА_6) дійсно здійснювали підприємницьку діяльність та ними було підписано первинну документацію.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані щодо виду, часу, змісту та обсягу господарської операції (на підтвердження операцій, переміщення, якості, зберігання товарів та ін.), одиницю виміру господарської операції, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо того за чий рахунок здійснювало перевезення товарів та зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства-Позивача.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Податковому органу надано не було.

Судом встановлено, що під час перевірки Позивачем було заявлено, що первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «БК «Стандарт С», ТОВ «Комершиал Трейд КО», ТОВ «ТРЕЙДАЙЛЕНД», ТОВ «Центрдормонтаж» ТОВ «Будспецкомплекс» у Позивача було вилучено ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно протоколу обшуку від 28.03.2013 р. на підставі ухвали судді по справі №761/6178/13-Б від 07.03.2013 р., тому Позивачем під час перевірки не було надано первинну документацію.

З матеріалів справи вбачається, що в протоколі обшуку та вилучення від 28.03.2013 було вилучено папки різного кольору з зазначенням Договори, податкові отримані та інші назви, за змістом вилучених документів не можливо встановити, що було вилучено саме первинну документацію по вищезазначеним контрагентам.

Також, Суд звертає увагу, що Позивач не був позбавлений права звернутися до правоохоронних органів та до контрагентів для отримання копій документів, які могли бути надані відповідачу під час перевірки в підтвердження реальності укладання договорів, також доказів вилучення банківських виписок Позивачем не надано.

Оскільки відповідачу не було надано первинно бухгалтерських документів під час перевірки в повному об'ємі, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. №0001412204, № 0001422204, прийняті з урахуванням всіх обставин.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування від 23.10.2013р. податкового повідомлення-рішення №0001111710, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 823,30 грн. (за основним платежем 4658,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1164,66 грн.), Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу на відрядження від 17.09.2012р. № 91-В до м. Чернігів, співробітники підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебували у відрядженні та проживали у готелі «Дружба» в м. Бахмач Чернігівської області, в підтвердження надані розрахункові документи, а саме: квитанція № 00007020 від 18.09.2012 року на суму 350,00 грн. та квитанція № 00007021 від 18.09.2012 року на суму 45,00 грн.

Згідно наказу про відрядження до м. Сімферополя від 09.09.2012 року № 87-В співробітник підприємства ОСОБА_9 під час відрядження до м. Сімферополя в період з 10.09.2012 року по 11.09.2012 року перебував в готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить ПП ОСОБА_10, що підтверджується квитанцією про сплату № 0521 від 10.09.2012 року на суму 828,20 грн.

Позивач зазначає, що повертаючись з відрядження, співпрацівник Позивача був вимушений переночувати з 12.09.2012 року на 13.09.2012 року у м. Херсон, в мотелі, який належить ФОП ОСОБА_11, що підтверджується квитанцією № 297931 від 12.09.2012 року на суму 300,00 грн.

З квитанції №297931 від 12-13 вересня 2012 р. вбачається, що ОСОБА_11 не є співробітником Позивача, а є господарським суб'єктом, є власником мотелю в м. Херсон, про що свідчать розрахункові документи про сплату за проживання.

Згідно наказу на відрядження від 27.08.2012 p. № 86-В до м. Луганськ, співробітник ОСОБА_12 в період дії наказу перебував в готелі за адресою Красний Луч Луганської області, що підтверджується розрахунковими документами фіскальними чеками та авансовими звітами, які підтверджують проживання: № 000931 від 03.09.2012 року та № 000937 від 04.09.2012 року та фіскальні чеки від 03.09.2012 року на суму 100,00 грн. та від 04.09.2012 року на суму 100,00 грн.

Згідно наказу на відрядження від 27.08.2012р. № 84-В до м. Львів, співробітник підприємства ОСОБА_13 в період дії наказу перебував в готелі за адресою: шосе Київ-Чоп км 527+800 (ліворуч) в мотелі «Віконт», що підтверджується рахунком № 786 від 30.08.2012 року та фіскальним чеком від 30.08.2012 року на суму 255,00грн, відповідно до яких працівнику було компенсовано авансові витрати на відрядження.

Згідно наказу на відрядження від 14.08.2012 р.№ 80-В до м. Черкаси, співробітники підприємства ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в період дії наказу перебували в готелі АДРЕСА_1, готель «ІНФОРМАЦІЯ_2», Черкаська обл., сплата за перебування в зазначеному готелі підтверджується рахунками СПДФО ОСОБА_16 та квитанціями до прибуткового касового ордера від 15.08.2012 року на назальну суму 1500,00 грн.

Відповідно до наказу № 78-В від 09.08.2012 року працівник ОСОБА_9 був відряджений до м. Черкаси та під час відрядження перебував в готелі «Дніпровські зорі» вул. Халаменюка, 8, м. Кременчук, оплата за який підтверджується рахунком - фактурою № 4465 від 13.08.2012 року та відповідними фіскальними чеками на загальну суму 378,00грн.

У відповідності вищезазначеного наказу, працівник ОСОБА_17 перебував в УМГ «Черкаситрансгаз», Олександрівське ЛПУ, в смт. Олександрівка, що підтверджується відповідними документами - відміткою на посвідченні про відрядження, а також розрахунковими документами - рахунком та квитанцією до прибуткового касового ордера від 15.08.2012 року на суму 750,00 грн. СПДФО ОСОБА_16, готель «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно наказу на відрядження від 30.07.2012 року № 75-В до м. Івано-Франківська, співробітник підприємства ОСОБА_15 в період дії наказу перебував в готелі за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується квитанцією про сплату за проживання № 0142119 від 02.08.2012р., видану СПД ОСОБА_18 на суму 350,00 грн.

Працівник ОСОБА_9, згідно наказу на відрядження від 21.08.2012 року № 72-В, перебував у відрядженні в м. Сімферополь, повертаючись з м. Сімферопіль працівник перебував одну добу в готелі в м. Херсон, по вул. Радянська, 10 та сплатив за проживання суму 676,70 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 0451 від 25.07.2012 року СПД ОСОБА_10 Всього, відповідно до авансового звіту витрат на відрядження працівника ОСОБА_9, йому було виплачено 811,70 грн. (з яких добові 3 дні х 45 грн. = 135,00 грн. та проживання 676,70 грн.), проте, Відповідачем в Акті перевірки вказана сума - 6100,00 грн., що є помилковою.

Відповідно до наказу № 97-В від 02.10.2012 року працівники підприємства ОСОБА_8, ОСОБА_19 та ОСОБА_7 перебували у відрядженні до м. Львів та м. Івано-Франківськ, для виконання умов договорів зазначених в наказі.

У відповідності до умов договору з ПАТ «Львівобленерго» № 12/12-345 від 25.06.2012 року роботи виконувались на об'єкті в м. Буськ, що підтверджується відміткою на відрядженні підрозділом ПАТ «Львівобленерго» - Буський район електричних мереж, таким чином, перебування працівників в готельному комплексі «Оксана» в м. Буськ, Львівської обл., вул. Майдан Незалежності, 2 є цілком обґрунтованим та підтверджується розрахунковими документами - рахунок № 0000297 від 03.10.2012 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 283 від 02.10.2012 року на суму 225,00 грн. (ОСОБА_19), рахунком № 0000298 від 03.10.2012 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 284 від 03.10.2012 року на суму 225,00 грн. ОСОБА_7), рахунок № 0000299 від 04.10.2013 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №285 від 03.10.2012 року на суму 450,00 грн. (ОСОБА_8).

Відповідно до умов договору з ПАТ «Прикарпатобленерго» № 2012/230-1 від 06.02.2012 року робити виконувались на об'єктах розташованих в Івано-Франківській області в м. Долина, сплата за проживання в мотелі м. Долина Івано-Франківської області підтверджується документами виданими СПД ОСОБА_20, а саме, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 246 від 06.10.2012 року на суму 400,00 грн. (ОСОБА_8).

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Судом встановлено, що понесені витрати на відрядження працівників позивача підтверджені наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб позивача до пунктів призначення, чеками та рахунками.

Кошти на проживання працівника підприємства в готелі, відшкодовуються працівникам в зв'язку з тим, що вони не є "додатковим благом", а являються прямими витрати підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від "04" березня 2014 р. по справі №К/800/12393/13.

Враховуючи вищевикладене Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001111710 від 23.10.2013р., підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001111710 від 23.10.2013р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін