Ухвала суду № 38490961, 28.04.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.04.2014

Справа № 320/7654/13-к

Провадження №1-кп/320/20/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Мелітополь

Колегія Суддів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Притуло Л. В.

суддів: Редько О. В., Пономаренко Л. Е.

при секретарі - Луценко П. В.

за участю прокурора - Обухова М. А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3

особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного характеру - ОСОБА_4

захисника особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного характеру ОСОБА_4 - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Терпіння Мелітопольського району, Запорізької області, громадянина України, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

що вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В ході досудового розслідування було встановлено, що на початку лютого 2013 року, знаходячись в с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_4, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6, з метою заволодіння майном потерпілого, вступив в попередню змову зі ОСОБА_1 і в період часу з початку лютого до 15.02.2013 підшукали знаряддя та засоби вчинення злочину - маски на обличчя, змінний одяг та взуття, перчатки, іграшковий пістолет, кухонний ніж.

15.02.2013, приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись в с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_4 і ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою вчинення розбійного нападу, одягли змінний одяг і взуття, на голови одягли маски і вирушили до місця мешкання ОСОБА_6, за адресою будинок АДРЕСА_2 Приблизно о 19 годині 40 хвилин, того ж дня, знаходячись біля двору будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 і ОСОБА_1, подзвонили у дзвінок ОСОБА_6 і після того, як потерпілий вийшов із будинку, вчинили на нього напад, а саме: ОСОБА_1 спрямував у бік ОСОБА_6 іграшковий пістолет, що потерпілим було сприйнято як погроза застосування насильства, небезпечного для життя. Після чого заштовхали потерпілого у двір будинку, який є сховищем, де ОСОБА_6 вчинив активний опір нападникам і спробував вирвати у ОСОБА_1 іграшковий пістолет. Відразу ж після цього, ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, ножем, якій він мав при собі, наніс декілька ударів в область живота ОСОБА_6, тим самим застосував насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, та спричинив потерпілому тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колото-різане поранення живота з локалізацією шкірної рани на передній черевній стінці і наскрізними ушкодженнями по ходу ранового каналу правої частки печінки, передньої стінки шлунка, яке супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечею та потребувало екстреної хірургічної операції: розтину черевної порожнини, ушивання поранень печінки, шлунка, дренування черевної порожнини, а так само непроникаючу рану передньої черевної стінки, поверхневу рану-подряпину правої бокової поверхні живота, які кваліфікуються наступним чином: проникаюче поранення черевної порожнини, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, непроникаюча рана передньої черевної стінки, поверхнева рана-подряпина живота за ознакою розладу здоров'я до 6 днів, як легке тілесне ушкодження. В цей же час, на крик потерпілого ОСОБА_6, із будинку АДРЕСА_2 вийшли мешканці, внаслідок чого ОСОБА_4 і ОСОБА_1 вимушені були покинути місце вчинення злочину, не заволодівши матеріальними цінностями потерпілого ОСОБА_6

Крім того, 04.03.2013 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин, знаходячись на АДРЕСА_3, ОСОБА_4, будучи особою, що раніше вчинила розбійний напад, маючи умисел на розбійний напад з проникненням у житло, через незаперті двері проник до будинку НОМЕР_1 де напав на ОСОБА_7, та погрожуючи, заздалегідь заготовленим предметом, колюче-ріжучої дії, що було сприйнято потерпілою ОСОБА_7, як реальна загроза для життя та здоров'я, вимагав грошові кошти та коштовності. Після чого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, що піддалася нападу, заздалегідь заготовленим предметом, колюче-ріжучої дії, завдав удару у 5-й палець правої руки ОСОБА_7. Потім почав відрізати їй пасма волосся, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження, а саме: рану тім'яної області, що зазнала хірургічного лікування, поверхневу рану в області 5-го пальця правої кисті, які кваліфікуються наступним чином: в області голови, як легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я, в області 5-го пальця правої кисті, як легке тілесне ушкодження. ОСОБА_4 відкрито заволодів належним ОСОБА_7 майном, а саме: мобільним телефоном «Nokia 1101», в корпусі чорного кольору, вартістю 325 гривень, imei-1 № НОМЕР_2 та imei-2 № НОМЕР_3 з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4, яка матеріальної цінності не представляє; мобільним телефоном «Samsung Galaxy Hote», в корпусі білого кольору, вартістю 4959 гривень, imei-1 № НОМЕР_5 та imei-2 № НОМЕР_6, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_7, яка матеріальної цінності не представляє і флеш-картою пам'яті на 2ГБ, яка матеріальної цінності не представляє; грошовими коштами у сумі 1000 гривень НБУ; грошовими коштами у сумі 1000 доларів США (за курсом НБУ станом на 04.03.3013 року 799,30 гривень за 100 доларів), на загальну суму 7993 гривень; золотими виробами 585 проби, а саме: обручкою, вага приблизно 1,5 гр., розмір 17,5, вартістю 800 гривень; кільце у вигляді листочка з білими маленькими каменями, вага приблизно 1 гр., розмір 18, вартістю 700 гривень; кільце з білими маленькими каменями, вага приблизно 1 гр., розмір 17,5, вартістю 700 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 16477 гривень.

Дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також, вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинене особою, що раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Під час досудового слідства була проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза № 125 від 11.07.2013, згідно з висновками якої ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь страждав і в даний час страждає хронічним душевним захворюванням у формі хронічного маревного розладу. За своїм психічним станом в період часу, до якого відноситься інкриміновані йому діяння, не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. В даний час так само не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Брати участь у судовому засіданні не може. Потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом.

Під час проведення підготовчого судового засіданні, колегією суддів було прийнято рішення про участь ОСОБА_4 у судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину не визнав, та пояснив, що він клопотання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру не підтримує. Хворим себе не вважає. На обліку у лікаря психіатра він не перебував. Після закінчення шкоди він служив у армії у військах ВПС. 04.03.2013 року він домовився про зустріч з ОСОБА_7 та пішов до неї для того, щоб з нею розібратися, так як вона вчиняла магічні дії в адресу його сім'ї. Він зрізав волосся у ОСОБА_7, так як хотів, щоб до неї ніхто більше не ходив. Він забрав телефон та інші золоті речі ОСОБА_7. У ОСОБА_7 були інші пошкодження, так як вона робила йому опір. Зі ОСОБА_1 він знайомий зі школи. Після закінчення школи вони спілкувалися. Він роботу ОСОБА_1 не пропонував. На досудовому розслідуванні він не вказував на ОСОБА_1, як на особу, яка скоювала з ним злочин. Речі, які були в нього вилучені, він використовував для дресировки собак.

Відповідно до ст.. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи суд має виходити з двох критерії: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій припускає наявність у особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки. Встановлення і діагностика психічного стану особи належить до компетенції експертів-психіатрів.

11.07.2013 року була проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, згідно з висновками якої ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь страждав і в даний час страждає хронічним душевним захворюванням у формі хронічного маревного розладу.

У юридичному критерії виділяють два аспекти: особа не здатна чи здатна не повною мірою усвідомлювати свої дії; особа не здатна чи здатна не повною мірою керувати своїми діями.

Ці аспекти встановлює суд шляхом всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 не підтримує клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно нього, винним себе у скоєних злочинах не визнає, хворим себе не вважає, на обліку у лікаря психіатра він не перебував, що підтверджується довідкою Мелітопольської ЦРЛ від 11.03.2013 року (матеріали кримінального провадження том № 4 а.с.156).

Після закінчення школи, ОСОБА_4 проходив строкову службу у армії у військах військово-повітряних сил.

Відповідно до довідки Мелітопольсько-Веселівського ОРВК від 28.03.2013 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив строкову військову службу з 06.11.2002 року по 05.2004 року і знаходиться на обліку Мелітопольсько-Веселівського ОРВК (матеріали кримінального провадження том № 4 а.с.158).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 на всі запитання давав відповіді послідовно, логічно та адекватно.

Вищевказані обставини ставлять під сумнів його неосудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 КПК України слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема є:

1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

Згідно до п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Підставою для призначення органом досудового розслідування стаціонарної судово-психіатричної експертизи були сумніви слідчого в осудності ОСОБА_4.

Однак, які конкретно сумніви в осудності ОСОБА_4, в постанові слідчим не вказано.

На досудовому розслідуванні ОСОБА_4 був неодноразово допитаний в якості підозрюваного. Однак з жодного з його пояснень, не вбачається, що його поведінка була неадекватною. ОСОБА_4 послідовно та чітко давав пояснення по справі, визнавав себе винним у скоєнні злочинів, давав пояснення відносно своїх злочинів та дій ОСОБА_1.

Відповідно до п. 7 постанови ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, з огляду на те, що надання примусового порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких саме і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України), судам слід ураховувати, що до осіб, визнаних обмежено осудними, у разі потреби може застосовуватися лише цей вид примусових заходів медичного характеру. Крім того, варто звернути увагу на те, що наявність акта психіатричної експертизи та висновку лікувальної установи є обов'язковими умовами для застосування судом примусового заходу медичного характеру, відсутність яких виключає таке застосування, у той же час їх наявність не зобов'язує суд застосовувати такі заходи, оскільки визнання особи обмежено осудною відповідно до ч. 1 ст. 20 КК України належить виключно до компетенції суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 513 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Таким чином, вислухавши прокурора Обухова М. А., адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, колегія суду прийшла до висновку, що неосудність ОСОБА_4 на момент вчинення злочину не встановлена, так як ОСОБА_4 повною мірою усвідомлював та усвідомлює свої дії та керував та керує ними, в зв'язку з чим у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 необхідно відмовити та закрити провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу ухвали в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

Керуючись ст.. 242, 509, 513, ст.ст. 537-539 КПК України, п. 7 постанови ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Кримінальне провадження щодо клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 - закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання чинності ухвали залишити без змін - тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Головуючий суддя: Л. В. Притуло

Суддя: О. В. Редько

Суддя: Л. Е. Пономаренко