Рішення № 38490371, 28.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2014 р. Справа № 914/897/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроіндекс-Експо”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпаття Інвест”, м. Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 24 151, 52 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроіндекс-Експо” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпаття Інвест” про стягнення заборгованості у розмірі 24 151, 52 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 31.03.2014р. З підстав викладених в ухвалі від 31.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2014р., а 10.04.2014р. на 28.04.2014р.

Позивач в судове засідання 28.04.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. 03.04.2014р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТзОВ “Євроіндекс-Експо” (вх. 14150/14).

Відповідач в черговий раз у судове засідання 28.04.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши наявні у справи докази, судом встановлено наступне.

Актом надання послуг №529 від 20 квітня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, що належним чином підписаний та скріплений печатками, засвідчено, що позивачем (Виконавець) були проведені роботи, надані послуги, а саме: участь у виставці «Elcom Ukraine 2012». Загальна вартість робіт з ПДВ складає 42 151,52 грн.

У Акті зазначено, що Замовник (відповідач) претензій за об’ємом, якістю та строком виконання робіт (надання послуг) не має. Станом на 20.04.2012 року Замовник (відповідач) перерахував Виконавцю суму 18 000, 00грн. Заборгованість складає відповідача перед позивачем 24 151, 52 грн., що є предметом позову.

Факт сплати 18 000,00 грн. підтверджується випискою банку за особовим рахунком за 13.04.2012р.

У Акті вказано, що 24 151, 52 грн. повинні бути перераховані на р/р Виконавця (позивача) не пізніше 27.04.2012 року.

20.01.2014 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, що залишена останнім без розгляду. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

Доказів погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 статті 639 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов’язання.

З врахуванням п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконанні робіт (надання послуг) згідно Акту надання послуг №529 від 20 квітня 2012 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону). Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №8, яке зокрема встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Така вимога кореспондується із ч.2 статті 9 зазначеного Закону. Пункт 2.5. цього ж Положення вказує, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Наявний у справі Акт надання послуг №529 від 20 квітня 2012 року є первинним документом і містить найменування підприємства – ТзОВ «Євроіндекс-Експо» (Виконавець) та ТОВ «Прикарпаття Інвест»; назва документа (форми), дата і місце складання – Акт надання послуг №529 від 20 квітня 2012 року; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі) - участь у виставці «Elcom Ukraine 2012», загальна вартість робіт з ПДВ складає 42 151,52 грн.; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та підписи сторін, скріплені печатками;

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості наданих послуг не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 24 151,52 грн. оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 202, 205, 509, 526, 599, 610-612, 626, 639 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття Інвест» (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, буд. 42, офіс 22; ідентифікаційний код юридичної особи 36765683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд 56; ідентифікаційний код юридичної особи 34532427) 24 151,52 грн. заборгованості за надані послуги та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.04.2014 року.

Суддя Коссак С.М.