Рішення № 38489563, 24.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2600/14 Доповідач - Кукліна Н.О.

Справа № 2006/1179/12

Категорія : договірні Головуючий 1 інст. - Степаненко Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Кокоші В.В.

Черкасова В.В.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором оренди, матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору оренди недійсним та відшкодування грошових коштів

по апеляційним скаргам представника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9

на рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_10, який діє за дорученням в інтересах своєї доньки ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у розмірі 15830 грн.50 коп., з яких 14000 грн. розмір орендної плати за період з 10 вересня по 30 грудня 2011 року , 420 грн. - 3% річних від простроченої суми, та 13299 грн. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прос рочки. Вказував, що згідно укладеному Договору оренди №1 тимчасової споруди торговельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 вересня 2011 року позивач ОСОБА_11, як власник об'єкту, виступає орендодавцем та передає, а відповідач ОСОБА_4 приймає в строкове платне користування тимчасову споруду торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 30м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Проте відповідач умови договору не виконує, безоплатно використовує приміщення, вимогу провести оплату за договором відповідач не виконує. Також просить відшкодувати 200 000 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_4, щодо себе та членів своєї сім'ї, у приниженні їх честі, гідності та ділової репутації. ( а.с.2-5,64)

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та пред'явив зустрічні вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди №1 тимчасової споруди торгівельного павільйону«ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 вересня 2011 року , якого він з ОСОБА_7 не укладав і не підписував. Щодо використання цього приміщення для підприємницької діяльності ним велися перемовини з батьками ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які є держслужбовцями, і які займатися підприємницькою діяльністю самостійно не могли. Він за власний кошт закупив , завіз у приміщення та встановив торговельне обладнання , телефон, оплатив зварюванні роботи на укладку плитки на підлозі на загальну суму 11900 грн. Відповідачі внаслідок неправомірних дій порушили його право власності на це майно, незаконно використовують це майно , то просить стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 вартість належного йому майна на суму 11900 грн. ( а.с. 73-74)

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 14 000 грн., 420 гривень - 3% від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки в сумі 13 299 гривень, за надання юридичної допомоги суму 3 532 грн. 22 коп., судовий збір в розмірі 270 грн. 56 коп., а всього 31 521 грн. 78 коп. В іншій частині позову ОСОБА_7 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання недійсним договору оренди тимчасової споруди торгівельного павільйону та стягненні грошових коштів відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відшкодування моральної шкоди у межах розумності та справедливості відповідно до вимог ст.611 ч.4 , 23.1167 ЦК України, заподіяну відповідачем ОСОБА_4 внаслідок неправомірних дій по відношенню до позивача, подачею скарг та зверненнями до правоохоронних органів, наслідком чого стали численні перевірки позивача та її батьків на предмет порушення антикорупційного законодавства. Також безпідставно відмовлено у стягненні оплати правої допомоги адвокату в сумі 12800 грн.., розмір якої визначено сторонами Договором та підтверджено виконання робіт складеним актом здачі-прийняття виконаних робіт. Проте суд безпідставно застосував Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» , що вступив в дію з 1 січня 2012 року , та стягнув витрати на правову допомогу в розмірі 3532.22 грн. замість 12800 грн..

В апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_7 про стягнення орендної плати лише за один місяць в сумі 3000 грн. відповідно до п.5.3 Договору оренди, 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 3326 грн.40 коп. Також при присудженні орендної плати суд першої інстанції не врахував, що оренда павильону могла бути розпочата лише після затвердження дозволу на початок роботи, який надано лише у лютому 2012 року . Умовами договору оренди та положеннями ст. 625 ЦК України, якою керувався суд, не передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , тому підстав для стягнення пені в розмірі 13299 грн. з відповідача підстав не було. Також судом першої інстанції неправильно обчислено розмір оплати правої допомоги адвокату, який приймав участь у судових засіданнях на протязі 5 год. 22 хв. 13 сек. виходячи з розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2014 року. Також безпідставно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_14 та ОСОБА_7 вартості привласненого ними торговельного обладнання , придбаного за його власні кошти в сумі 5950 грн.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання недійсним договору оренди тимчасової споруди торгівельного павільйону сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України не переглядається.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи виходить з наступного.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи укладання 10 вересня 2011 року між позивачем фізичною особою ОСОБА_7 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) Договору оренди № 1 тимчасової споруди торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 30 кв.м строком на один рік на умовах платності в розмірі 100 грн. за один кв.м орендованої площі зі сплатою орендної плати не пізніше п'ятого числа кожного місяця. Строк дії Договору починається у момент підписання Акту- приймання-передачі приміщення та закінчується рівно через рік . Розділами 4.2 та 4.3 Договору передбачено право сторін на його розірвання в односторонньому порядку, в тому числі і на вимогу орендаря, який повинен повідомити про це орендодавця письмо за два місяці до розірвання договору, зберегти при цьому цілісність орендованого майна та протягом цього часу орендар зобов'язаний вивезти товар, устаткування, що належить йому, здати приміщення відповідно до Акту прийому передачі, та сплати відповідно п.5.3 Договору орендодавцеві орендну плату в розмірі встановленої договором місячної орендної плати. Умовами укладеного між сторонами договору оренди не визначено сплату неустойки та її розмір , а також моральну шкоду, як санкцію за порушення чи невиконання умов договору. На виконання умов договору 10 вересня 2011року між сторонами підписано Акт -передачі об'єкту оренди, згідно з яким відповідачем була прийнята, а позивачем передана в оренду тимчасова споруда загальною площею 30 м2, розташована за адресою; АДРЕСА_1 із зазначенням технічного стану споруди та переліком встановленого у торговельному залі обладнання, в тому числі вітрини холодильної, столів, стільців, умивальника. Умови Договору оренди тимчасової споруди торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 вересня 2011 року орендарем щодо сплати орендної плати в розмірі 100 грн. за один кв.м орендованої площі не пізніше п'ятого числа кожного місяця орендарем ФОП ОСОБА_4 не виконувався. Дострокове розірвання договору відбулося з ініціативи орендаря без дотримання умов розірвання договору, визначених п.4.4. ( а.с.27-32)

Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умови Договору в частині своєчасної та повної оплати по 3000 грн. на кожне п'яте число місяці за оренду споруди , починаючи з моменту підписання сторонами Акту- приймання-передачі приміщення 10 вересня 2011 року по 30 грудня 2011 року ( дострокове розірвання договору з ініціативи орендаря) в розмірі 14 000 гривень, яка підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_7

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Висновок суду першої інстації щодо стягнення заборгованості з орендної плати та трьох процентів річних від простроченої суми відповідає встановленим у справі обставинам , вимогам закону і доводами апеляційної скарги представника відповідача не спростовується.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 щодо виникнення у орендаря у зв'язку із розірванням договору з його ініціативи обов'язку сплатити орендну плату в розмірі плати лише за один місяць судом першої інстанції досліджувалися, їм дана оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України з врахуванням умов Договору оренди і підстав не погоджуватися з висновком суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Згідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Статтею 611 ЦК України передбачено настання правових наслідків у разі порушення зобов'язань, встановлених договором або законом, зокрема відшкодування збитків, сплату неустойки або моральної шкоди.

Умовами договору оренди, укладеного між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 10 вересня 2011 року не визначено моральну шкоду, як санкцію за порушення чи невиконання умов договору.

Загальними положеннями Цивільного кодексу України про найм (оренду) майна також не встановлено цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань за договором оренди майна.

Відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових і відповідно не може бути предметом зобов'язання .

Відповідно до загальних правил відшкодування моральної шкоди, визначених ст. 1167 ЦК України , встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особою, яка її завдала, за наявності її вини, з урахуванням норм ст. 23 ЦК України, якою передбачено право фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав і свобод та законних інтересів. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, та інших дії, перелік яких не має вичерпного характеру.

Доводами апеляційної скарги позивача , поданої через свого представника, не спростовується висновок суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань за договором оренди майна, та недоведеності порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача внаслідок винних неправомірних дій, не пов'язаних з виконання договору оренди майна, укладеного між сторонами.

Не впливають на висновки суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги представника позивача щодо заподіяння ОСОБА_7 моральної шкоди через звернення відповідача до правоохоронних органів зі скаргами та заявами, за якими компетентними органами у межах наданих їм повноважень здійснювалися перевірки цих звернень, в тому числі і щодо батьків ОСОБА_7 , які були предметом дослідження суду першої інстанції, і наведені обставини не визнані належними та допустимими доказами , що могли стати підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди .

Не спростовується доводами апеляційної скарги представника відповідача і висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову в частині солідарного стягнення грошової суми в розмірі вартості обладнання , що залишилося в орендованому приміщенні, через недоведеності факту утримання відповідачами за зустрічним позовом обладнання, що належить орендарю ОСОБА_4.

Щодо присудження позивачеві ОСОБА_7 витрат на правову допомогу в розмірі , визначеному судом першої інстанції виходячи із положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», то такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України і доводами апеляційних скарг представників сторін не спростовується.

Разом з тим не можна погодитися з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки в сумі 13 299 гривень виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами укладеного 10 вересня 2011 року між сторонами договору оренди № 1 тимчасової споруди торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» не визначено сплату неустойки та її розмір.

Сплата пені за порушення грошового зобов'язання в розмірі подвійної обліковою ставкою Національного банку України встановлена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР з наступними змінами.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 визнано, що положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього Закону слід розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Договір оренди тимчасової споруди торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1» укладено між фізичною особою та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який не містить як санкцію за порушення чи невиконання договору умови про сплату неустойки та її розмір, що визначається на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно у суду першої інстанції не було підстав для присудження до сплати позивачеві у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про сплату орендної плати на кожне п'яте число місяця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на підставі ст. 611 ЦК України, бо змістом наведеної норми сплата неустойки в такому розмірі не передбачена.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_7 про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у позові в цій частині вимог.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року змінити.

В позові ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки в сумі 13 299 гривень відмовити, зменшивши присуджену до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошову суму з 31 521 грн. 78 коп. до 18222 грн. 78 коп.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді