Ухвала суду № 38488462, 22.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р.Справа № 820/13278/13-а

Головуючий 1 інстанції: Архіпова С.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - Тюменцев В.Ю.

представника відповідача - Онищенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. по справі № 820/13278/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після зменшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31.05.13 р. № 000024400 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 309763,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 154882,0 грн. та № 000025400 про зменшення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2012 р. - 58581,0 грн. та січень 2013 р. - 103805,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а позов задоволено частково: скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 000024400 від 31.05.13 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 147378,87 грн. В решті вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін. В іншій частині у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, де наполягає на законності судового рішення в частині задоволення його позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечення позивача та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 282/40.0-14/05750295 від 18.05.13 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання законності та достовірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 р., в якому зафіксовані порушення позивачем при відображенні у декларації за січень - лютий 2013 р. від'ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування; п. 132.1.1 ст. 132, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, які призвели до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за лютий 2013 р. на суму ПДВ 215,0 грн., завищення податкового кредиту по ПДВ за січень 2013 р. на суму ПДВ 3220,0 грн., за лютий 2013 р. на 147162,0 грн., що призвело до порушення п. 200.2, п. 200.3, п. 200,4 ст. 200 ПК України; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2013 р. на суму 3220,0 грн., заниження позитивного значення з ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2013 р. у розмірі 147377,0 грн.; в порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2013 р. зменшено на 309763,0 грн. У зв'язку з виявленими в ході проведення перевірки підприємства позивача порушеннями вимог податкового законодавства оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на 309763,0 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 154882,0 грн., зменшено від'ємне значення ПДВ в сумі 162386,0 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 р. - 58581,0 грн. та січень 2013 р. - 103805,0 грн.).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 000024400 та № 000025400 від 31.05.13 р., але рішеннями № 4294/10/10-223 від 27.08.13 р. Центрального офісу з обслуговування великих платників міжрегіонального головного управління Міндоходів та № 13254/6/99-99-10-01-15 від 18.10.13 р. Міністерства доходів і зборів України відповідно первинна скарга № 85-199 від 13.06.13 р. та повторна скарга № 85-279 від 21.08.13 р. залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача щодо наявності порушень, які призвели до зменшення від'ємного значення ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Люкс 90» та ТОВ «Барс 11» є правомірними, висновок перевіряючи щодо наявності порушень у складанні податкових накладних за господарськими угодами є безпідставним.

Судом першої інстанції був досліджений договір про надання юридичних послуг № 7 від 08.01.13 р., укладений між ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» (замовник) та ТОВ «Люкс 90» (виконавець), предметом якого є здійснення юридичного обслуговування замовника щодо представництва його інтересів в рамках судового оскарження у Вищому адміністративному суді України податкових повідомлень-рішень по акту перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.11р., що передбачає підготовку проекту заперечень на касаційну скаргу. Згідно п. 1.2 договору, відповідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 10.10.12 р. Також вказаним договором передбачено, що виконавець зобов'язується надавати замовнику комплекс юридичних послуг по супроводженню його діяльності, який включає: 1) надання консультацій та роз'яснень з питань діючого законодавства України; 2) експертизу господарської та іншої документації замовника в рамках судового оскарження податкових повідомлень-рішень по акту перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.11р.; 3) підготовку проекту заперечень на касаційну скаргу на податкові повідомлення-рішення по акту перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.11р., інших документів процесуального характеру (клопотань, заяв, пояснень) - при необхідності.

Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом юридичні послуги є послугами із захисту прав та інтересів громадян, юридичних осіб, в т.ч. держави, у державних органах і в судах. До юридичних послуг зокрема відносяться: надання консультацій і пояснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо чинного законодавства; оформлення позовних заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів громадян, установ, підприємств і організацій за їх дорученням у судах та інших державних органах у карних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення; здійснення представництва громадян і захист їхніх прав і законних інтересів у центральних і місцевих органах виконавчої влади і в органах місцевого самоврядування; здійснення правового обслуговування установ, підприємств і організацій; здійснення правового обслуговування зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Люкс 90» мав надавати позивачу юридичне обслуговування в рамках судового оскарження у Вищому адміністративному суді податкових повідомлень-рішень по акту перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.11 р., що передбачало підготовку проекту заперечень до касаційної скарги. На підтвердження виконання умов зазначеного договору сторонами складений акт про надання послуг № 1 від 25.01.13 р. (а.с. 114), відповідно до якого позивачу надано юридичних послуг на загальну суму 233000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 38833,33 грн. Також позивачу виписано податкову накладну № 1 від 25.01.13 р., а на підтвердження оплати за договором надана копія платіжного доручення № 292 від 25.01.13 р. на суму 233000,0 грн.

За висновком суду першої інстанції з акту про надання послуг неможливо встановити виконання повного обсягу робіт, передбачених договором № 7 від 08.01.13 р., зокрема які консультації та роз'яснення та у якій формі надавалися позивачу, яка документація вивчалася та по ній проводилася правова експертиза, які документи були складені за наслідками проведеної експертизи. Також суд першої інстанції зазначив, що договір про надання юридичних послуг був укладений сторонами 08.01.13 р., а заперечення на касаційну скаргу у вказаній справі (а.с. 117) та пояснення у справі (а.с. 119) датовані 18.10.12 р. та 28.12.12 р. відповідно, що свідчить про те, що складання документів, виготовлення яких було предметом договору № 7 від 08.01.13 р., відбулось до його укладення.

Згідно п. 14.1.27 ст. 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації). В п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, де, зокрема, передбачено витрати на врегулювання спорів у судах.

З долученого до матеріалів справи акту надання послуг № 1 від 25.01.13 р. неможливо встановити, які саме юридичні послуги були надані контрагентом позивача, оскільки вказаний акт не містить деталізації щодо того, які саме і в якому обсязі послуги були надані, а також не містить розрахунку їхньої ціни. Надані на підтвердження реальності здійснення правочину копії заперечення на касаційну скаргу та письмових пояснень не можуть слугувати належним та допустимим доказом надання юридичних послуг, оскільки вказані документи датовані раніше моменту укладення договору № 7 від 08.01.13 р. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані заперечення на касаційну скаргу та письмові пояснення не містять відмітки Вищого адміністративного суду, яка б свідчила про те, що ці документи подавалися до суду касаційної інстанції, тобто результат надання юридичних послуг був використаний позивачем у власні господарській діяльності.

Наведені вище обставини свідчать про те, що вид наданої згідно акту надання послуг № 1 від 25.01.13 р. послуги носить загальний характер і фактично відтворює умови договорів про надання юридичних послуг стосовно зобов'язань виконавця за цим договором. Крім того, жодними документами не підтверджено використання отриманих позивачем юридичних послуг в його господарський діяльності, що свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Барс 11» відбулися господарські відносини на підставі рахунку-фактури № СФ - 159 від 18.10.12 р., згідно яких ТОВ «Барс 11» постачав позивачу електроди на загальну суму 19320,0 грн. На підтвердження фактичного виконання договору позивачем до суду першої інстанції надані видаткова накладна, прибутковий ордер, а на підтвердження оплати товару надане платіжне доручення № 2505 від 10.04.13р. на суму 193,2 грн. По вказаній операції ТОВ «Барс 11» виписало податкову накладну № 235 від 03.12.12 р. на суму 19320,0 грн., в т.ч. ПДВ 3220,0 грн. (а.с. 124). При цьому суд першої інстанції вказав, що письмовий договір позивачем до суду не надано.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначає, що згідно з попередньою домовленістю ТОВ «БАРС-11» (код ЄДРПОУ 37797302) своїм рахунком-фактурою № СФ-159 від 18.10.12 р. надав позивачу пропозицію щодо купівлі товару, що свідчить про те, що домовленість між позивачем та ТОВ «БАРС-11» є договором купівлі-продажу, оскільки сторони домовились про всі суттєві умови. Тобто, ТОВ «БАРС-11» були запропоновані, а позивачем погоджені: асортимент товару - електроди ГР-17 Ф5, електроди ГР-17 Ф4, кількість Товару - 400 кг, ціна Товару -19 320,0 грн., в т.ч. ПДВ - 3 220,0 грн. При цьому апелянт послався на положення ст. 626 ЦК України, де вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, позивач зазначає, що в ст. 657 ЦК України встановлений окремий перелік договорів купівлі-продажу, що належить вчиняти у письмовій формі. До вказаного переліку не відноситься товар, купівлю-продаж якого погоджено між ТОВ «Барс 11» та позивачем. З урахуванням принципу диспозитивності, укладення договорів купівлі-продажу у усній формі не заборонено законом.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе», оскільки згідно приписів п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому необхідно зазначити, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

З матеріалів справи вбачається, що своїм рахунком-фактурою № СФ-159 від 18.10.12 р. надав позивачу пропозицію щодо купівлі товару: електродів ГР-17 Ф5; електродів ГР-17 Ф4. Необхідно зазначити, що рахунок-фактура є документом, який надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості, умови постачання і відомості про відправника і одержувача та є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань, а є лише розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені або ті, що будуть поставлятися товари чи надані послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну № РН-31202 від 03.12.12 р., що підтверджує факт отримання товару підприємством позивача 03.12.12 р. В свою чергу, рахунок-фактура № СФ-159 від 18.10.12 р. надана позивачу 18.10.12 р., що свідчить про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Барс-11», не був виконаний сторонами у момент його вчинення, а тому вчиняти такий правочин в усній формі чинним законодавством не передбачено.

Таким чином колегія суддів зазначає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування в цій частині відсутні.

В рішенні суду першої інстанції також вказано, що відповідачем в ході проведення податкової перевірки підприємства позивача зроблений висновок про порушення останнім Порядку ведення податкових накладних, згідно до вимог постанови КМУ № 1246 від 19.12.10 р. а саме: заповнення податкових накладних № 2 від 31.01.13 р. з контрагентом ТОВ «Українська стальна корпорація», № 5 від 12.02.13 р. з контрагентом ТОВ «Отіс Тарда» та по контрагенту ДП «Підприємство Темнівської виправної колонії № 100» не державною мовою, тобто оформлені з порушенням п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.11 р.

Відповідно п. 201.6, п. 201.7 та п. 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.11 р. «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної». Заповнюється податкова накладна виключно державною (українською) мовою одним з двох способів (п. 2 Порядку № 1379): або розпечатування бланка форми і заповнення його розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору; або в електронному вигляді з подальшим розпечатуванням.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду першої інстанції надані податкові накладні: № 2 від 31.01.13 р. з контрагентом ТОВ «Українська стальна корпорація» (а.с. 92); № 5 від 12.02.13 р. з контрагентом ТОВ «Отіс Тарда» (а.с. 101) та по контрагенту ДП «Підприємство Темнівської виправної колонії № 100».

Зазначені накладні складені державною мовою та за своєю формою та змістом відповідають вимогам порядку ведення податкових накладних, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги податкового органу. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.14 р. по справі № 820/13278/13-а за позовом ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.