Рішення № 38483783, 28.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0606/1546/2012 Головуючий у 1-й інст. Сульженко Леонід Петрович

Категорія 27 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Гуковій О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Володарсько-Волинського районного сектора УДМС України в Житомирській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" про визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки, визнання частково недійсним договору іпотеки, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ПАТ КБ „Приватбанк"

на рішення Володарсько-Волинського районного суду від 07 березня 2014 року,

встановила:

У вересні 2012 року ПАТ КБ „Приватбанк" звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.06.2007 року в розмірі 95000грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - належний боржнику будинок по АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 147856грн.26коп., виселити осіб, які у ньому проживають та зняти їх з реєстрації. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує боргові зобов'язання.

В лютому 2013 року ПАТ КБ „Приватбанк" уточнило позовні вимоги і просило також визнати незаконною і скасувати реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_1 як таку, що проведена без згоди іпотекодержателя; зобов'язати Володарсько-Волинський районний сектор УДМС України в Житомирській області зняти вказаних осіб з реєстрації, виселити з будинку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати неправомірними дії ПАТ КБ „Приватбанк" щодо підвищення відсоткових ставок, визнати недійсним пункт 2.3.1 кредитного договору від 21 червня 2007 року, визнати недійсним предмет договору іпотеки, стягнути з відповідача на його користь 60000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що у вересні та грудні 2008 року банк безпідставно і незаконно підвищив відсоткову ставку до 16,5% та до 27,35%.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду від 07 березня 2014 року у первісному позові відмовлено за безпідставністю. Зустрічний позов задоволено частково. Дії ПАТ КБ „Приватбанк" щодо підвищень відсоткової ставки визнані неправомірними. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Приватбанк" просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в повному обсязі у зустрічному позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ „Приватбанк" був укладений договір кредиту №ZRZ0GA00003890, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 95000грн. зі сплатою 14,04 відсотків річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 20.06.2027 року(а.с.9-11).

Листом від 29.09.2008 року банк повідомив ОСОБА_1 про підвищення з 10.06.2008 року відсоткової ставки до 16,08% (а.с.66), а листом від 25.12.2008 року - про підвищення з 01.02.2009 року відсоткової ставки у - до 27,35%(а.с.67). Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви ці листи ОСОБА_1 отримав в день їх відправлення. Останнє підвищення відсоткової ставки відбулось згідно розпорядження заступника голови правління від 25.12.2008 року (а.с.138).

До набрання 09.01.2009 року чинності статтею 1056-1 ЦК України банки мали право у випадку, коли це передбачено кредитним договором, в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку. Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено право банка в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Отже висновок суду першої інстанції про неправомірність дій банку щодо підвищення відсоткової ставки, дотримання позивачем умов кредитного договору і як наслідок про безпідставність первісного позову суперечить обставинам справи і нормам матеріального закону.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши кредитні кошти, відповідач умови договору кредиту не виконував, на 17.07.2012р. заборгованість становить 147856грн.26коп. і складається з 93788грн.93 коп. заборгованості по тілу кредиту, 47896грн.96коп. заборгованості по процентах, 2313грн.21коп. заборгованості по комісії, 3857грн.16коп.пені (а.с.4-6). У забезпечення виконання зобов'язань за кредитом сторони уклали договір іпотеки: відповідач передала в іпотеку банку належний йому на праві власності будинок по АДРЕСА_1 заставною вартістю 125000грн.(а.с.13-15). Розмір заборгованості перевищує вартість предмету іпотеки.

Відповідно до ст.ст.1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст.33, ст.39 Закону України "Про іпотеку"). На підставі ст.ст.39-40 Закону України „Про іпотеку" суд одночасно із рішенням про стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з предмету іпотеки.

13 квітня 2012 року банк на виконання положень ст.35 Закону України „Про іпотеку" направив боржнику письмову вимогу про дострокове повернення кредиту і звільнення нерухомого майна та повідомив, що у разі її невиконання банк задовольнить свої вимоги за рахунок заставленого майна (а.с.7,8).

Як роз'яснено у п.37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" навіть невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання також не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. Виходячи із з змісту цих роз'яснень іпотекодержатель має право у будь-який час звернутися до суду із вимогою про виселення осіб з предмету іпотеки.

Із довідки про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 станом на 21 лютого 2014 року зареєстровані дружина іпотекодавця ОСОБА_2, а також їх малолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.229). Разом з тим, згідно п.14.7 договору іпотеки ОСОБА_1 засвідчив, що відносно договору іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, в тому числі і тих, що не зареєстровані в ньому. Отже, на час укладення договору іпотеки дружина та неповнолітні діти у спірному будинку зареєстровані не були.

Пунктом 20.12 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя. ОСОБА_1 не довів, що отримав згоду ПАТ КБ „Приватбанк" на реєстрацію дружини і дітей у будинку АДРЕСА_1. Таким чином, вказані особи зареєстровані в квартирі на порушення вимог договору іпотеки.

Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову і в частині задоволення зустрічного позову не відповідає обставинам справи і суперечить нормам матеріального закону. Тому його належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій банка по підвищенню відсоткової ставки і про задоволення в повному обсязі первісного позову. З ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" підлягає стягненню судовий збір, сплачений в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 2325грн.08коп. (1478грн.50коп.+107грн.30коп. +739грн.28коп.).

Рішення в частині відмови у решті зустрічних вимог ОСОБА_1, не оскаржується, апеляційна скарга ПАТ КБ „Приватбанк" не містить доводів щодо неправильності рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309,314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк" задовольнити.

Скасувати рішення Володарсько-Волинського районного суду від 07 березня 2014 року в частині відмови у задоволенні первісного позову і в частині задоволення зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 147856грн.26коп. за кредитним договором №ZRZ0GA00003890 від 21.06.2007р., укладеним між ЗАТ КБ „Приватбанк" і ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки - належний ОСОБА_1 на праві власності жилий будинок площею 87 кв.м за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Визнати незаконною та скасувати реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язати Володарсько-Волинський районний сектор УДМС України в Житомирській області зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" судовий збір в розмірі 2325грн.08коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: