Ухвала суду № 38482541, 28.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/5035/2012 Головуючий у І інстанції Чирка С.С.Провадження № 11/780/163/14 Доповідач у 2 інстанції АвраменкоКатегорія 20 28.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Авраменка М.Г.,

суддів - Сливи Ю.М., Капічон О.М.,

з участю прокурора - Стаховської Н.О.,

захисника засудженого - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві та в режимі відео конференції з Київським слідчим ізолятором кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та засудженого на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2013 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рогозів, Бориспільського району Київської області, громадянина України із середньою освітою, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше судимого, -

- за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років 3 місяців позбавлення волі з

конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна.

Із засудженого стягнуто 2919,09 грн. на користь НДКЦ ГУ МВС України в Київській області за проведення судово -балістичної, дактилоскопічної експертиз та судово -балістичного дослідження; на користь ОСОБА_3 700 грн. матеріальної шкоди.

Цим же вироком вирішені питання щодо речових доказів та цивільного позову.

В С Т А Н О В И ЛА:

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 24 лютого 2006 року близько 01 години, через дах, проник в приміщення Будинку культури с. Рогозів Бориспільського району Київської області звідки таємно викрав два підсилювачі та інші технічні пристрої для відтворення звукозапису музичних творів, що належали ОСОБА_4, загальна вартість яких становила 8764 грн.

У вересні - листопаді 2009 року ОСОБА_2 ухилився від адміністративного нагляду, встановленого 03.06.2009 року постановою Володимирецького районного суду Рівненської області терміном на два роки, без поважних причин, самовільно залишивши місце проживання, не повідомивши правоохоронні органи.

19 листопада 2009 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, близько 12 години, закривши обличчя масками і представившись працівниками міліції, з метою викрадення чужого майна, проникли в будинок ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 і напали на ОСОБА_3

Невстановлена особа нанесла ОСОБА_3 удар по голові предметом схожим на дерев'яну палицю та застосувавши фізичну силу утримувала потерпілого.

ОСОБА_2 з метою виявлення грошей обшукував будинок і забрав з шухляди тумбочки 700 грн., якими в подальшому нападники розпорядилися на власний розсуд.

Згідно висновку судово -медичної експертизи в результаті розбійного нападу ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В середині березня 2010 року ОСОБА_2 шляхом відпилювання частини ствола, виготовив обріз одноствольної мисливської рушниці «ІЖ -ЗК» 16 калібру, який зберігав без передбаченого законом дозволу в будинку батька по АДРЕСА_3, де він був виявлений працівниками міліції 19 травня 2010 року.

На вирок суду першої інстанції подали апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок і засуджений.

Прокурор не оспорюючи обставин вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, вважає що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості, характеру злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, а тому просить вирок Бориспільського міськрайонного суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст.395 КК України - 6 місяців арешту; за ч.3 ст.187 КК України -8 років позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України - 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначити покарання - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначив, що вважає вирок суду незаконним та заперечує свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ст. 187 КК України. Вказує на те, що покази, які він давав на досудовому слідстві були одержані під фізичним та психологічним впливом працівників міліції, що було підтверджено в судовому засіданні, а постановлений вирок ґрунтується на доказах здобутих незаконним шляхом.

Слідчим не було дотримано вимог ст. 22 КПК України по повному, всебічному і об'єктивному дослідженню справи.

Докази його вини в пред'явленому обвинуваченні перевірені формально, без належної оцінки та аналізу, а пред'явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК України неконкретне за своїм змістом і не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Не було встановлено точного часу та способу вчинення злочину.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджений ставить під сумнів висновки експерта № 207 Д від 11.12.2009 року (т.1 а.с. 85-86) та № 41 Д від 15.05.2012 року (т. 5 а.с. 21-22). Зауважує, що вони суперечать між собою та не дають чіткої відповіді як утворилася забійна рана голови у потерпілого ОСОБА_3, а тому всі висновки, які робив експерт ОСОБА_11 є сумнівні і не можуть бути використані як законні докази. Апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції визнав явку з каяттям від 29.11.2009 року як належний і допустимий доказ, оскільки дану явку він надав під фізичним і психологічним тиском працівників міліції.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував вказівку апеляційного суду від 15.03.2012 року та безпідставно не провів повторну очну ставку між ним та ОСОБА_5, а у обвинувальному висновку зазначена очна ставка від 13.01.2010 року, яка є на думку ОСОБА_2 сумнівною.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказували, що вже о 22 годині він перебував в іншому місці.

Не встановлено яким предметом було нанесено удар потерпілому по голові. Суд керувався сумнівним висновком експертизи від 11.12.2009 року, але відповідно до висновку другої експертизи забійна рана голови у потерпілого могла утворитися і від падіння з висоти власного зросту.

Характер і розмір шкоди завданої злочином у вироку нічим не підтверджується, крім слів потерпілого, що на думку засудженого не достатньо, оскільки не було встановлено походження і наявность цих коштів у ОСОБА_3

Не було документально підтверджено його особу. В матеріалах справи відсутні частина документів. Вважає, що було безпідставно закрито справу, щодо ОСОБА_5

Судом першої інстанції безпідставно використано у вироку такий доказ, як відтворення обстановки і обставин події від 14.12.2009 року, оскільки дана слідча дія була проведена незаконно.

Судом не було взято до уваги, що покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суперечливі і мають важливе значення для винесення законного рішення.

Просить вирок в частині його засудження за ч. 3 ст. 187 КК України -скасувати, а справу направити на нове розслідування. В частині засудження за іншими злочинами вирок залишити без змін.

В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений просить залишити її без задоволення і зазначає, що прокурор, який подав апеляцію жодного разу в суді не був присутнім і не знає обставин справи. Скарга його є безпідставною і безглуздою.

Бориспільська міжрайонна прокуратура на протязі чотирьох років намагається примусити зізнатися його у злочині, якого він не скоював і не може законно довести його вину у вчиненні розбійного нападу.

Обставини на які посилається прокурор є надуманими.

Заслухавши суддю -доповідача, міркування прокурора на підтримку своєї апеляції і заперечення з приводу вимог засудженого, пояснення захисника і засудженого які просили скасувати вирок за ч. 3 ст. 187 КК України, та відмовити в задоволенні вимог прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, у вчиненні таємного викрадення майна поєднаного з проникненням у приміщення, в порушенні правил адміністративного нагляду, розбої, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та у незаконному зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу ґрунтується на зібраних у справі доказах, які суд належним чином перевірив і дав їм оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України (в редакції 1960 року).

Зокрема винність ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 263 КК України ніким з учасників процесу не оспорюється.

Що стосується заперечення засудженим своєї причетності до розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3, то на думку колегії суддів вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки доводи наведені в апеляції були предметом дослідження в суді першої інстанції при новому розгляді.

Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви з яких узяв за основу ті показання ОСОБА_2 та потерпілого, які вони давали в ході досудового слідства.

У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження доказів обвинувачення ОСОБА_2 у заволодінні грошовими коштами в сумі 700 грн шляхом розбою з проникненням в житло, групою осіб. Зокрема, потерпілий в судовому засіданні вказав на засудженого, як на особу, що приймала участь в нападі на нього, та на його дії по відшуканню грошей. Такі покази потерпілого повністю узгоджуються з показами засудженого на досудовому слідстві.

Також судом у вироку наведено достатнє обґрунтування свого рішення про відхилення показів свідків на підтвердження факту знаходження ОСОБА_2 о 21 годині 00 хвилин 19.11.2009 року в іншому місці та про його хворобу.

Даних, які свідчили б про застосування слідчими до ОСОБА_2 недозволених методів у справі не встановлено, так само, як і обставин, які указували б на необ'єктивність виявлену при її судовому розгляді, тому твердження засудженого про відсутність доказів його участі у розбійному нападі є необґрунтованими.

Колегією суддів не встановлено суттєвих порушень вимог КПК України при проведенні досудового слідства, які б потягли за собою скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування.

Що стосується доводів апеляції прокурора про невідповідність призначеного покарання внаслідок м'якості, то вони на думку колегії суддів є надуманими і необґрунтованими, а тому не заслуховують на увагу.

Призначене покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про особу винного і є достатнім для виправлення останнього, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію прокурора і засудженого залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2013 року, щодо ОСОБА_2 - без змін.