Постанова № 38482311, 23.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 9842/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Васьків І.В.;

від відповідача - Дуль Я.М.;

від третьої особи - Марець В.Г., Несторак Х.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.03.2013р. Державне підприємство /ДП/ «Стрийський вагоноремонтний завод» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Стрийському районі Львівської обл. Державної податкової служби /ДПС/ (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000482210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6627638 грн., з яких 6011576 грн. за основним платежем та 616062 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000502210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на 462300 грн.;

№ 0000512210 від 26.11.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на 6265063 грн., з яких 4438066 грн. за основним платежем та 1826997 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000562210 від 27.12.2012р. про збільшення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на 104926 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

а також відшкодувати з державного бюджету судові витрати по справі в розмірі 2294 грн. сплаченого судового збору (Т.1, а.с.3-16, Т.9, а.с.165-178).

Ухвалою суду від 06.06.2013р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС (Т.9, а.с.221-222, 224).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.10, а.с.105-116).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.10, а.с.118-127).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом під час розгляду справи не враховане часткове скасування ДПС України спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому відповідачем вказане рішення не виконано в установленому порядку і не винесені нові податкові повідомлення-рішення на зменшені суми грошових зобов'язань.

Висновки суду про наявність в умовах договорів про надання послуг з ремонту рухомого складу, укладених з Укрзалізницею, складових договору міни, а відтак належність зазначених господарських операцій до товарообмінних, не відповідають дійсності; необґрунтовано суд вказав про ненарахування апелянтом ПДВ на вартість послуг з оренди рухомого складу, наданих нерезиденту, при цьому не врахував положення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.«б» п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186 Податкового кодексу /ПК/ України.

Також висновки суду про відсутність у апелянта права на податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами ТзОВ «Транс Агентство Метал», ДП «Металінвест», ТзОВ «Оріон ЛТД», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ «Транс Агентство Сервіс», ПП «Критерій-100», ПП «Будспецсервіс», ПП «Укрметтрейд», ПП «Баварія Ф», ПП «Колодій», ПП «Павленко» є безпідставними, що підтверджується представленими судовими рішеннями, реальність цих операцій підтверджена актом ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській обл.

Стосовно решти порушень судом не враховані приписи Бюджетного кодексу України та Порядків відрахування державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини прибутку (доходу); Укрзалізниця має право видавати накази про перерахування підприємствами, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління; такі витрати передбачені у фінансових планах підприємства у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до ст.75 Господарського кодексу /ГК/ України.

У зв'язку із реорганізацією податкових органів судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено наступні заміни відповідача і третьої особи їхніми правонаступниками, а саме:

відповідача ДПІ у Стрийському районі Львівської обл. ДПС на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію /ОДПІ/ Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (Т.10, а.с.161-162);

третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (Т.10, а.с.328-331).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 10.09.2012р.-19.10.2012р. ревізорами ДПІ у Стрийському районі Львівської обл. проведено планову виїзну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1852/22-10/20770332 від 26.10.2012р. (Т.1, а.с.17-309).

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства (зокрема, але не виключно):

вимог п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1, п.138.4, пп.138.8.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5854674 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 7324840 грн. та за ІІ квартал 2011 року - на 4684278 грн.;

вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.10, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п.186.1, 186.2, 186.3, 186.4, пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено до сплати ПДВ на суму 4438066 грн.;

вимог ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», додатку № 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», додатку № 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), та п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затв. постановою КМ України № 138 від 23.02.2011р., у зв'язку з чим занижено суму чистого прибутку (доходу), яка підлягала сплаті до загального фонду Державного бюджету України за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. на загальну суму 462300 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0000482210 від 26.11.2012р., яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6627638 грн., у тому числі 6011576 грн. за основним платежем та 616062 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т,2, а.с.10);

№ 0000512210 від 26.11.2012р., яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6265063 грн., у тому числі 4438066 грн. за основним платежем та 1826997 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т,2, а.с.13);

№ 0000502210 від 26.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на загальну суму 462300 грн. (Т,2, а.с.15);

№ 0000492210 від 26.11.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 4684278 грн.

Під час процедури адміністративного оскарження вказаних рішень ДПС у Львівській обл. прийняла рішення № 327410/10/10-2005/2086 від 21.12.2012р. про результати розгляду первинної скарги, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської обл. №№ 0000482210, 0000512210, 0000502210, винесені від 26.11.2012р., а також скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000492210 від 26.11.2012р; додатково застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104926 грн. по частині прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, при цьому скаргу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» задовольнила частково (Т.2, а.с.19-32).

На підставі згаданого рішення ДПС у Львівській обл. відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0000562210 від 27.12.2012р., яким збільшив суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на загальну суму 104926 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.2, а.с.17).

У подальшому відповідачем були подані повторні скарги до ДПС України та Міністерства доходів і зборів України, за результатами яких ДПС України прийняла рішення № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013р. про результати розгляду скарг, яким скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської обл. №№ 0000482210 та 0000512210, винесені 26.11.2012р., в частині визначення грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по операціях із реалізації послуг нижче собівартості та у відповідній частині штрафні санкції, залишивши у решті вказані повідомлення-рішення без змін, чим подані скарги платника податків задовольнила частково (Т.2, а.с.33-41).

В порушення вимог ст.60 ПК України відповідачем не були винесені та надіслані платнику податків податкові повідомлення-рішення із зменшеними сумами грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення ДПС України № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013р.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки позивача, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час розгляду справи, через що спірні податкові повідомлення-рішення винесені підставно та обґрунтовано.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, а також не враховують всіх фактичних обставин справи, з наступних причин.

Відповідно до пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4 ст.60 ПК України).

Згідно з п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Аналогічні положення містяться в п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012р., при цьому останній також вказує на те, що податкове повідомлення-рішення складається згідно органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до поданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (органом, в якому на обліку на даний час перебуває відповідач) клопотання № 5641/10-0010/201 від 16.04.2014р. здійснено перерахунок грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій по податковим повідомленням-рішенням №№ 0000482210 та 0000512210, винесених 26.11.2012р., із врахуванням рішення ДПС України № 3651/6/10-2115 від 07.03.2013р. За результатами цього перерахунку сума грошових зобов'язань з податку на прибуток становить 5416255 грн. 25 коп., з яких 4894163 грн. за основним платежем та 522092 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а сума грошових зобов'язань з ПДВ складає 4496238 грн. 75 коп., з яких 3621026 грн. за основним платежем та 875212 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.10, а.с.320-322).

Вищеперерахованим обставинам та приписами податкового законодавства судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, а також не враховані останні під час вирішення питання правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ.

У частині виявлених порушень податкового законодавства, які слугували підставою для винесення спірних повідомлень-рішень (окрім сум зобов'язань, які рішенням ДПС України скасовані) колегія суддів враховує наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що протягом обревізованого періоду ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» проводило капітальні ремонти та модернізацію вагонів, ремонти колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці та підприємств підпорядкування Укрзалізниці. Згідно умов укладених договорів на проведення ремонтів, що були надані до перевірки (договори №№ 40/2010-ЦЮ, 41/2010-ЦЮ, укладені 11.02.2010р. - Т.2, а.с.42-153), непридатні вісі, виключені із інвентарю, колеса б/в, деталі буксового вузла залишаються у виконавця. Виконавець визначає їх вартість відповідно до вимог наказів та вказівок Укрзалізниці, виходячи з вартості металобрухту та відшкодовує замовнику у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. відповідно до наданих розрахункових та фактичних калькуляцій на проведення капітального ремонту та модернізації вагонів, ремонтів колісних пар вантажних вагонів для Укрзалізниці, позивач зменшував шляхом заліку розрахункову ціну виконаних ремонтів на суму зворотних відходів (по ціні металобрухту) без ПДВ, що залишались у виконавця за згодою замовника Укрзалізниці.

Відповідно до наданих в ході перевірки довідок про фактичні повернені відходи по капітальному ремонту та модернізації вагонів, ремонту колісних пар для Укрзалізниці за 9 місяців 2011 року (квітень-грудень 2011 року) та за І півріччя 2012 року, фактичних калькуляцій на проведення ремонтів, помісячних розшифрувань собівартості випущеної продукції в розрізі замовлень, встановлено оприбуткування непридатних частин виробів за ціною металобрухту на балансових рахунках 2010, 2092 методом «сторно».

Позивачем зменшено собівартість реалізованих послуг ремонтів в частині вартості реалізованих нових суцільнокатаних коліс на суму оприбуткованих непридатних елементів (осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла), проте до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ з повної вартості придбання нових суцільнокатаних коліс, що дорівнює сумі неоплаченого ПДВ від обороту зустрічної поставки матеріальних активів в межах обміну. Таким чином, передача права власності на вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла від Укрзалізниці до іншого власника позивачем здійснювалась в обмін на еквівалентну суму боргових зобов'язань за виконані ремонти по ціні металобрухту.

Перелік кодів та назв відходів систематизовано у Державному класифікаторі відходів, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996р. Згідно з цим наказом до відходів належать, зокрема, залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і які втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів, відповідно до Закону України «Про металобрухт» є металобрухтом.

Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадяться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством (ст.4 Закону України «Про металобрухт»).

Згідно з ст.1 Закону України «Про металобрухт»:

заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом;

купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Отримані від Укрзалізниці в порядку заліку непридатні частини виробів в подальшому реалізовувались як металобрухт та при реалізації відображатись як звільнені від оподаткування ПДВ згідно п.23 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України.

Враховуючи, що вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла, переданих Укрзалізницею як компенсація вартості послуг ремонту, поставлених позивачем, є зустрічною поставкою матеріальних активів в межах обміну, підприємством занижено базу оподаткування ПДВ на вартість отриманих у межах обміну непридатних частин виробів в розмірі 7686048 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 1537209 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та виходячи з вимог пп.14.1.10, 14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України, передача права власності на вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла від Укрзалізниці до іншого власника позивачем здійснювалась в обмін на еквівалентну суму боргових зобов'язань за виконані ремонти по ціні металобрухту, тобто у цьому випадку мали місце бартерні (товарообмінні) операції.

Враховуючи викладене, керуючись приписами п.185.1 ст.185, пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків податкового органу про те, що вартість непридатних осей, виключених з інвентарю, коліс б/в, деталей буксового вузла, переданих Укрзалізницею як компенсація вартості послуг ремонту, поставлених позивачем, є зустрічною поставкою матеріальних активів в межах обміну, через що позивачем занижено базу оподаткування ПДВ на вартість отриманих у межах обміну непридатних частин виробів в розмірі 7686048 грн., що призвело до заниження ПДВ на суму 1537209 грн.

Окрім цього, проведеною перевіркою встановлено, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» здійснював надання послуг по оренді та технічному утриманню рухомого складу на користь нерезидентів.

Загальна сума отриманих доходів від надання в оренду та за технічне утримання рухомого складу резидентам та нерезидентам за січень-лютий 2012 року склала 24374028 грн., з них згідно наданих до перевірки документів, поданих декларацій з ПДВ оборот по наданим послугам з оренди (технічного утримання) нерезидентам становить 2522681 грн.

В декларації з податку на прибуток оборот по наданим послугам з оренди (технічного утримання) нерезидентам позивачем відображено в рядку 3 «операції, що не є об'єктом оподаткування».

Відповідно до пп.«а» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

При цьому, операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначені у ст.196 ПК України.

Так, згідно з пп.196.1.2 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг. Вказаною нормою визначається, яке зобов'язання з ПДВ виникає при самій передачі об'єкта оренди орендарю.

Позивачем у податковій звітності по ПДВ зазначені операції, що не є об'єктом оподаткування (послуги оренди та технічного утримання) згідно пп.196.1.2 п.196.1 ст.196 ПК України.

Враховуючи викладене, а також те, що такі господарські операції позивача стосувались надання послуг по оренді та технічному утриманні рухомого складу нерезидентам, відповідач правомірно визначив заниження ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» податкового зобов'язання з ПДВ за січень - лютий 2012 року на суму 504536 грн. 20 коп.

Під час апеляційного провадження апелянтом долучено до матеріалів справи лист ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ГІОЦ-36/187 від 25.02.2014р. з інформацією щодо перетину вантажними вагонами міждержавних стикових пунктів по даних вагонної моделі України та по датах інтервалу 01.01.2012-01.03.2013 (Т.10, а.с.210-227, 292-302).

Разом з тим, наведені докази не спростовують вищевказані висновки відповідача, оскільки не свідчать про надання послуг оренди рухомого складу та технічному утриманні рухомого складу поза межами України.

Окрім цього, в березні-червні 2012 року позивачем нараховувалося ПДВ за надані послуги оренди та технічного утримання нерезидентам по ставці 20 відсотків.

Також перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з ПДВ встановлені факти оформлення позивачем операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів ТзОВ «Транс Агентство Метал», ДП «Металінвест», ТзОВ «Оріон ЛТД», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ «Транс Агентство Сервіс», ПП «Критерій-100», ПП «Будспецсервіс», ПП «Укрметтрейд», ПП «Баварія Ф», ПП «Колодій», ПП ОСОБА_5, що не мали реального характеру і фактично не відбулись.

На думку відповідача, вказані господарські операції поставки товарів та послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Єдиною метою таких господарських операцій є отримання податкової вигоди.

За даними податкового органу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» завищено по вказаним операціям податковий кредит на загальну суму 1579281 грн.

Згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у цій частині є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Оцінюючи в сукупності представлені позивачем докази на підтвердження реальності проведених господарських операцій (Т.2, а.с.234-258, Т.3, а.с.1-253, Т.4, а.с.1-250, Т.5, а.с.1-250, Т.6, а.с.1-250, Т.7, а.с.1-255, Т.8, а.с.1-250, Т.9, а.с.1-164), а також надані відповідачем акти перевірок суб'єктів господарювання - контрагентів позивача (Т.9, а.с.229-256, Т.10, а.с.1-94, 228-291), колегія суддів приходить до висновку про те, що вищеперераховані контрагенти для здійснення господарської діяльності не мали необхідних матеріально-технічних та фізичних ресурсів.

У зв'язку з наведеним, вищевказані господарські операції безпідставно віднесені платником податків до складу податкового кредиту, оскільки інформація зазначена в первинних документах є недостовірною, з огляду на те, що не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки послуг, місцезнаходження матеріалів, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у подальшому.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За таких обставин видані первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань, через що податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з названими контрагентами по поставці товарів та послуг.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

Додатково колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду позивач не спростував тверджень відповідача щодо неможливості реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або здійснення діяльності. Також позивачем не представлено документального підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності.

В частині покликання позивача на наявність численних судових рішень, у яких досліджувалися розглядувані обставини (Т.2, а.с.154-212, 225-226, Т.9, а.с.202-209, Т.10, а.с.141-149, 150-154) колегія суддів керується приписами ст.72 КАС України, із змісту яких слідує, що наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Окрім цього, під час проведення перевірки відповідачем виявлено допущене позивачем заниження нарахування частини прибутку на загальну суму 462300 грн. Зокрема, протягом ІІІ-ІV кварталів 2010 року, 2011 року та І півріччя 2012 року підприємством здійснювались відрахування на утримання Державної адміністрації залізничного транспорту України в цільовий фонд Укрзалізниці згідно затверджених сум відрахувань.

Відрахування на утримання апарату управління «Укрзалізниці» за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. склали 3082000 грн.

На думку позивача, Укрзалізниця має право видавати накази про перерахування підприємствами, які входять до її складу, коштів на утримання апарату управління. Такі витрати передбачені у фінансових планах підприємства у складі інших операційних витрат, які щороку складаються та затверджуються відповідно до ст.75 ГК України. На підставі планових сум відрахувань на утримання Державної адміністрації залізничного транспорту, відділ централізованих розрахунків та розрахунків за виконані роботи та послуги управління і бухгалтерського обліку та звітності щоквартально виписує повідомлення (авізо) і підприємствам галузі щодо суми на утримання Укрзалізниці. ЦФБІ згідно із затвердженим кошторисом витрат щоквартально виписує і передає Управлінню справами повідомлення на суму фінансування на утримання апарату Укрзалізниці.

Між тим, вказані твердження не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до валових доходів кошти, отримані Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), а також залізницями від підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, які перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці та залізниць, що перераховуються ними за рахунок чистого прибутку, який залишається в розпорядженні таких підприємств за результатами звітного періоду після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів (обов'язкових платежів), строк погашення яких настав.

Згідно Положення про порядок формування та використання цільового фонду на утримання апарату Державної адміністрації залізничного транспорту України (згідно протоколу засідання Ради Укрзалізниці № 21 від 27.01.2009р.), відповідно до п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кошти, отримані Укрзалізницею від підприємств, які перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці, не включаються до валових доходів.

Позивач суму відрахувань до вказаного цільового фонду в бухгалтерському обліку відобразив у складі витрат «інші витрати операційної діяльності» бухгалтерським записом за дебетом субрахунку 9496 і кредитом субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки», що не відповідає приписам п.7.16 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наведена у п.7.16 ст.7 вказаного Закону норма визначає відображення в податковому обліку всіх відрахованих коштів структурними підрозділами Укрзалізниці (підпорядкованими підприємствами) та отриманих Укрзалізницею, тобто Закон визначає відображення як коштів перерахованих (вилучених), так і коштів отриманих.

Згідно з п.1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інші терміни, ніж визначені в ст.1 Закону використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, зазначених Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Чистий прибуток - це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємств за результатами звітного після сплати всіх зобов'язань, у тому числі податків, зборів і обов'язкових платежів, строк погашення яких настав.

Статтею 15 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що у розпорядженні підприємства залишається частина економічного (балансового) прибутку після сплати податків (обов'язкових платежів), відсотків за банківськими кредитами та облігаціями, виплати обов'язкової суми дивідендів, а саме: прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до банків та по облігаціях, а також сплачуються передбачені законодавством України податки та інші платежі. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відтак, нерозподілений прибуток - це частина загального прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після проведення первинного розподілу.

Нерозподілений прибуток - сума чистого прибутку із рядка 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2), яка збільшує кінцеве сальдо рядка 350 Балансу (форма № 1).

Вторинний розподіл прибутку - це подальший розподіл вищевказаної суми.

Таким чином, всі відрахування що здійснюються підприємствами за рахунок чистого прибутку, який залишається в його розпорядженні, дебетує рахунок 443.

Поряд з цим відповідно до П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати»:

чистий прибуток розраховується, як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, а також податків від надзвичайного прибутку;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків);

прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Таким чином, на суму прибутку від операційної діяльності впливає розмір інших операційних витрат, що відображається у рядку 090 фінансового звіту «Про фінансові результати».

У статті «Інші операційні витрати» відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також всі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати» визначено, що операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю; основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, що є головною метою створення підприємства.

Враховуючи викладене, витрати, пов'язані з утриманням, не можуть бути визнані витратами, що забезпечують основну діяльність, в результаті якої підприємством буде отримана економічна вигода, тому не відноситься до складу інших операційних витрат основної (операційної) діяльності, що зменшують чистий прибуток, а є зменшенням власного капіталу.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку визначено, що власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань; зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до розділу 8 статуту позивача використання прибутку, який залишається після сплати податків, здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану та вимог чинного законодавства України. При цьому, підприємство утворює за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з його діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку, виробництва, споживання (оплати праці), резервний та інші фонди. Порядок визначення нормативів відрахувань до цільових фондів підприємства, їх граничні розміри та порядок формування і використання встановлюються законом.

У наказі № 1 від 02.01.2008р. «Про затвердження облікової політики ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» (із змінами та доповненнями) не зазначено про відрахування на утримання Укрзалізниці з посиланням на рахунок бухгалтерського обліку 94.

Положення про Раду Державної адміністрації залізничного транспорту України, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 640 від 13.10.2005р., та Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України не передбачають порядку відрахувань та розміри відрахувань на утримання «Укрзалізниці».

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення щодо створення цільового фонду по утриманню апарату Укрзалізниці, порядку вилучення коштів на утримання апарату та їх використання не розроблено і організацією вищого рівня не затверджено, Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затв. постановою КМ України № 262 від 29.02.1996р., створення фонду не передбачено, не передбачено статутами Залізниць (підприємств) здійснення таких перерахувань на утримання «Укрзалізниці».

Оскільки сума відрахувань на утримання апарату «Укрзалізниці» помилково віднесена позивачем до складу операційних витрат на загальну суму 3082000 грн., тому позивачем занижено суму чистого прибутку (доходу), яка підлягала сплаті до загального фонду Держаного бюджету України, за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. на загальну суму 462300 грн.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в розрізі вищевикладених порушень податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.10, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п.186.1, 186.2, 186.3, 186.4, пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, вимог ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», додатку № 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», додатку № 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), та п.п.1, 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затв. постановою КМ України № 138 від 23.02.2011р., а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є частково підставним та обґрунтованим.

Враховуючи часткове скасування рішенням ДПС України спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід заявлений позов задоволити частково, при цьому належить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000482210 від 26.11.2012р. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в загальному розмірі 1211382 грн. 75 коп., в тому числі 1117413 грн. за основним платежем та 93969 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000512210 від 26.11.2012р. - у частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1768824 грн. 25 коп., в тому числі 817040 грн. за основним платежем та 951784 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Також у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 253 грн. 95 коп. сплаченого судового збору (пропорційно до задоволених вимог).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» задоволити частково.

Визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл.:

№ 0000482210 від 26.11.2012р. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в загальному розмірі 1211382 грн. 75 коп., в тому числі 1117413 грн. за основним платежем та 93969 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000512210 від 26.11.2012р. у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1768824 грн. 25 коп., в тому числі 817040 грн. за основним платежем та 951784 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» судові витрати в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 95 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька