Ухвала суду № 38476008, 17.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11734/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/805/14 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А., Собини О. І.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 березня 2014 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бавар-SL» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом, який був уточнений в ході розгляду справи в суді першої інстанції, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором на суму 637698,24 грн. та до ТОВ «Бавар-SL» про звернення стягнення на предмет іпотеки - торгово-адміністративний будинок загальною площею приміщень 242,7 кв.м по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ТОВ «Бавар-SL».

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 березня 2014 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість по кредитному договору № 17/2011-ІКФ від 31 березня 2011 року в сумі 637698 грн. 24 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржив позивач в частині, як вбачається із змісту апеляційної скарги, щодо відмови у задоволенні його позовних вимог.

В ній позивач, посилаючись на невідповідність таких висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивач вважає необґрунтованими висновки суду щодо відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, так як банк вже отримує збитки від неповернення кредитного боргу внаслідок порушення з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконання зобов'язань за кредитним договором, чого безпідставно не врахував суд. До того ж, прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором відбувається вже протягом тривалого часу, а саме: з вересня 2012 року.

Що стосується співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, на що звернув увагу суд, відмовляючи у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то як стверджує позивач, реальна вартість предмета іпотеки на сьогоднішній день не відповідає сумі, визначеній сторонами у 2011 році при укладенні договору іпотеки. До того ж, загальна сума заборгованості за кредитним договором є значною, а відповідачами не було вчинено жодних дій по її погашенню під час розгляду справи в суді першої інстанції, хоча справа неодноразово відкладалась з цього приводу.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» Конященкової Т.В. про задоволення апеляційної скарги в уточненій формі, пояснення відповідача ОСОБА_4 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 17/2011-ІКФ, за умовами якого банк надав їй для задоволення споживчих потреб кошти в розмірі 800000 грн. зі сплатою 23,6% річних із кінцевих терміном погашення до 30 березня 2016 року (а.с.7-9, 10).

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором банк та ОСОБА_4 того ж дня уклали договір поруки № 35/2011-ПФО (а.с.15).

Крім того, для гарантування виконання ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Бавар-SL» того ж дня, тобто 31 березня 2011 року, уклали договір іпотеки № 34/2011-ІФ без оформлення заставної, а 11 квітня 2011 року - додаткову угоду № 1 до вказаного договору іпотеки, за яким ТОВ «Бавар-SL» передало банку в іпотеку належне йому на праві власності нежитлове приміщення: торгово-адміністративний будинок (І черга), загальною площею приміщень 242,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 1839000 грн. (а.с.11-13, 14).

Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим їй та ОСОБА_4, як поручителю за кредитним договором, 25 вересня 2013 року позивачем були направлені письмові претензії про повернення заборгованості по кредиту в розмірі 549069,07 грн. у вказані строки, що не перевищують 15 днів після отримання відповідачами цих претензій, із зазначенням передбачених законом відомостей про зміст порушення зобов'язань (а.с.16).

Станом на 03 лютого 2014 року зобов'язання за кредитним договором належним чином виконані не були, допущена заборгованість щодо погашення кредиту і повернення відсотків за користування кредитом (а.с.71), тому позивач подав уточнену позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 637698,24 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки, який на праві приватної власності належить ТОВ «Бавар-SL».

Відмовляючи в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції послався на недостатність правових підстав для цього.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором фактично не оскаржується, тому з урахуванням положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 3 ст.18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як передбачено п.6.6 укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Бавар-SL» договору іпотеки № 34/2011-ІФ без оформлення заставної від 31 березня 2011 року, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інакше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» (а.с.11-13).

Отже, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що суд при цьому керувався не тільки нормами закону «Про іпотеку», але і загальними засадами цивільного законодавства.

Зокрема, як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Законодавець не випадково приділив в ЦК України увагу формулюванню загальних законодавчих положень (засад, принципів). Так, частини 2 та 3 статті 13 ЦК покладають на особу найбільш загальний обов'язок при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Закріплено також, що дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, не допускаються.

За допомогою таких категорій, як справедливість, добросовісність та розумність закон встановлює межі здійснення цивільних прав осіб, запобігаючи зловживанню правом з боку останніх.

Таким чином, основні засади та принципи входять до складу нормативного регулятора як його повноцінний елемент. Тому вони підлягають застосуванню при вирішенні цивільно-правових спорів поряд з конкретними положеннями, що формулюють права та обов'язки суб'єктів.

Виходячи з матеріалів справи, вбачається, що вартість предмета іпотеки - нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 і належить на праві власності ТОВ «Бавар-SL» (1839000 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором (637698,24 грн.), яку допустила відповідач ОСОБА_3

Також колегія суддів вважає, що заслуговує на увагу і та обставина, що відповідач ОСОБА_3 виконала значний обсяг зобов'язань за кредитним договором і те, що строк виконання основного зобов'язання ще не сплив (до 30 березня 2016 року).

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, а зворотнього позивач не довів.

Доводи апеляційної скарги щодо заподіяння банку збитків внаслідок неповернення кредитного боргу в повному розмірі не ґрунтуються на наданих позивачем доказах і є лише його припущенням, враховуючи, що суд стягнув з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитом відповідно до умов договору і рішення суду в зазначеній частині не оскаржується.

Інші доводи апеляційної скарги також не є підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 березня 2014 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -