Постанова № 38473869, 26.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Житомир справа № 806/885/14

час прийняття: 15 год. 20 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернова Г.В.,

за участі секретаря Стралківської К.П.,

за участі представників позивача Філоненко Ю.О., Капустянської Л.Г.,

за участі представників відповідача Плужнік К.В., Білоцького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Приватбуд" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002362201 від 29.11.2013 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Приватбуд" звернулося до суду з позовом, та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002362201 від 29.11.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 845941 грн. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення було прийняте податковим органом на підставі актів перевірки від 21.08.2013 року та від 17.09.2013 року якими встановлено порушення товариством вимог п. 102.5 ст. 102, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації (платником включено до р.24 декларації з ПДВ за червень 2013 року залишок від'ємного значення за квітень 2010 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) в сумі 845941 грн., по яким минув строк давності - 1095 календарних днів. Однак такий висновок є необгрунтованим, оскільки дія п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулює виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування у встановлений строк 1095 календарних днів, тому будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення сум залишку від'ємного значення попередніх періодів до наступних податкових періодів кодекс не містить. Таким чином, залишок від'ємного значення за квітень 2010 року був правомірно включений до декларації за червень 2013 року, і відповідно податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року не грунтується на вимогах Закону.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні, та додатково пояснили, що право на зарахування сум ПДВ у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодах ставиться у залежність від права на бюджетне відшкодування, яке згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України може бути реалізоване не пізніше 1095 днів, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на бюджетне відшкодування. А тому оспорюване податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002362201 від 29.11.2013 року є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до висновків актів Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.08.2013 року № 246/22-2/33463379 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Житомир Приватбуд" з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис.грн. за червень 2013 року" (а.с.8-18) та від 17.09.2013 року № 628/22-2/33463379/0100 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Житомир Приватбуд" з питань, що стали предметом оскарження по запереченню № 55 від 23.08.2013 року до акту перевірки від 21.08.2013 року № 246/22-2/33463379 щодо правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис.грн. за червень 2013 року" (а.с.23-28) встановлено, що на порушення п. 102.5 ст. 102, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Приватбуд" завищено р.24 декларації з ПДВ за червень 2013 року в сумі 845941 грн. А саме: платником безпідставно включено до р.24 декларації з ПДВ за червень 2013 року залишок від'ємного значення за квітень 2010 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 845941 грн, оскільки по ньому минув строк давності - 1095 календарних днів, встановлений п.102.5 статті 102 Податкового кодексу України, а право на зарахування сум ПДВ у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів ставиться в залежність від права на бюджетне відшкодування, строк реалізації якого врегульований вказаною нормою кодексу.

На підставі акту перевірки від 17.09.2013 року № 628/22-2/33463379/0100 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000139221 від 01.10.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 919989 грн (а.с.35).

В результаті адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Житомирській області від 01.11.2013року податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 01.10.2013року № 000139221 в частині зменьшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 74048грн. скасовано в іншій частині залишено без змін.

За таких обставин Житомирською ОДПІ 29.11.2013року винесено нове податкове повідомлення -рішення № 0002362201 про зменьшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 845941грн.

Суд вважає, що вказане рішення податковим органом прийнято з порушенням закону, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами доповненнями).

Відповідно п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп. 14.1.156 ст.14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп."б" п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п.п. 4.6.6 п. 4.6 Розділу 4 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 1492 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок), зареєстрованого Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 року за N 197/18935, залишок від'ємного значення і бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься, до декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Приватбуд" за червень 2013 року та довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - до рядку 24 декларації внесений залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, а саме з квітня 2010 року, в загальній сумі 2 132 450 грн та у вказану суму ввійшов залишок суми від'ємного значення за квітень 2010 року у розмірі 845 941 грн.

Достовірність сум від'ємного значення попередніх податкових періодів та їх формування в акті перевірки не оспорюється.

У свою чергу, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд зазначає, що положення вищенаведеної норми регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін і будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, ні Податковим кодексом України, ні Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не передбачено обмежувальних строків для врахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в наступні податкові періоди.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області безпідставно зменшено розмір від'ємного значення за червень 2013 року в сумі 845 941 грн грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суму залишку від'ємного значення за квітень 2010 року в розмірі 845 941 грн до складу наступного податкового періоду, саме за червень 2013 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Керуючись статтями 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України, ,

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002362201 від 29.11.2013 р.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 31 березня 2014 р.