Ухвала суду № 38472304, 18.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/4082/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 11/783/188/14 Доповідач : Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого- судді: Тенюха В.П.

суддів: Волинця М.М., Ревера В.В.

при секретарі: Матейко Ю.

з участю прокурора: Малиш Н.С.

представника потерпілих: ОСОБА_1

потерпілих: ОСОБА_2,ОСОБА_3,

засудженого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 3 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений: - за ч.2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 50 000 грн. в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду, 1594 грн. витрат на прибуття до суду.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 10 000 грн. в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

За вироком районного суду, ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він, 26.08.2011 р. о 02 год. 00 хв., керуючи автомобілем "SKODA-OCTAVIA," реєстраційний номер НОМЕР_1, на 6 км. + 200 м. автодороги "Західний обхід м. Львова", в селі Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, в напрямку м. Львова, наближаючись до перехрестя, проїзд якого здійснюється по кільцевому русі біля села Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, що виразилось в тому, що він не вибрав безпечної швидкості для руху, не дотримався безпечного інтервалу, не маючи при цьому перешкод технічного характеру, здійснив наїзд на бордюрний камінь кільцевого руху, що призвело до перекидання автомобіля "SKODA-OCTAVIA". В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження від яких 26.08.2011 року, будучи в реанімаційному відділенні ЛШМД м. Львова, померла. Таким чином, ОСОБА_4, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_5

В апеляції та змінах до неї прокурор покликається на те, що вирок суду є незаконним, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного ОСОБА_4 покарання. При винесені вироку судом не враховано, що останній вчинив тяжкий злочин, а матеріальна шкода відшкодована частково. З показів потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_4 не надавав допомогу потерпілим при похованні ОСОБА_5 і негайному лікуванні ОСОБА_2, якій в цей момент була необхідна допомога, а потерпілі вже в подальшому самі просили надати кошти. Таким чином, посткримінальна поведінка ОСОБА_4 не є позитивною та не підпадає під ознаки дієвого та щирого каяття. Окрім того, судом при мотивуванні застосування ст. 75 КК України вказано, що у ОСОБА_4 не було прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, однак така обставина не має жодного правового значення, оскільки, в цілому цей злочин визнається необережним і якщо було б встановлено, що спричинення смерті охоплювалось умислом водія, то скоєне кваліфікувалось як умисний злочин проти життя та здоров'я людини. Наведені у вироку суду характеристики особи винного, а також пом'якшуючі обставини не є достатніми для застосування ст. 75 КК України. Окрім того, у резолютивній частині вироку не зазначено, що ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Окрім того, в порушення вимог ст. ст. 11, 13, 164 КВК України та ст. 76 КК України суд, при покладанні на ОСОБА_4 обов'язків при звільненні від відбування покарання з випробуванням, покликається на органи кримінально-виконавчої системи. Просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та м'якістю призначеного покарання, а кримінальну справу направити на розгляд в місцевий суд зі стадії попереднього розгляду.

Потерпіла ОСОБА_2 та захисник потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в апеляціях покликаються на те, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, оскільки в мотивувальній частині вироку суд взагалі не вказав, про те, що потерпілій ОСОБА_2 були заподіянні тілесні ушкодження, тобто не встановив повністю усі обставини, що мають значення для справи, зокрема і для правильного призначення покарання і реалізації прав потерпілої. А також, суд призначив ОСОБА_4 занадто м'яке покарання, безпідставно застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України, оскільки його процесуальна поведінка по відношенню до потерпілих не демонструє ознак "каяття", це свідчить про те, що "щирість" каяття є дуже умовною, визнання ним вини не вплинуло на встановлення істини у справі, а активного сприяння розкриттю злочину взагалі не було. А також, встановлена судом відсутність обтяжуючих обставин покарання є невірною, оскільки внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину ОСОБА_2 були заподіянні тілесні ушкодження, пошкоджено майно - автомобіль "Шкода Октавіа", виникнення загрози для інших учасників дорожнього руху чи пасажирів, мали б враховуватись, як вказані вище обставини. Крім того, не мотивовано обрання строку додаткового покарання, і таке не відповідає тяжкості злочину та особі винного. Крім того, часткове задоволення цивільних позовів є необґрунтованим, суд при визначенні розміру моральної шкоди врахував ті кошти, які потерпіла ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 на лікування. Судові витрати стягнуто не в повному обсязі. Просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, в мотивувальній частині вироку вказати на те, що внаслідок вчинення злочину потерпілій ОСОБА_2 були заподіянні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та незначною втратою працездатності, цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволити повністю, стягнувши з ОСОБА_4 500 000 грн. відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3, 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, стягнути на користь цивільних позивачів понесені судові витрати на прибуття до суду у повному розмірі.

Вислухавши доповідача, прокурора Малиш Н.С. на підтримання апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді 1 інстанції, представника потерпілих ОСОБА_1, самих потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали подані апеляції в їх інтересах, засудженого, який просить залишити вирок без змін, провівши судове слідство в межах, визначених постановою попереднього розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення.

Під час провадження даної справи в суді першої інстанції не було дотримано вимог деяких норм процесуального та матеріального закону.

Так, в порушення вимог ст.ст.237,241,245 КПК України(1960року), місцевий суд розглянув дану справу і постановив вирок без проведення попереднього розгляду і відповідно без з'ясування певних питань, які перелічені у згаданій процесуальній нормі, хоч на таке порушення раніше вказувала колегія суддів апеляційного суду у своїй ухвалі від 12 жовтня 2012 року(т.1 а.с.306-310).

Окрім цього, в формулюванні обвинувачення у вироку не зазначено порушення яких пунктів ПДР України призвело до настання суспільно-небезпечних наслідків, не вказано характер тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті потерпілої ОСОБА_5, а також не вказано, що в результаті цієї пригоди потерпілій ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження, хоч про це зазначав слідчий у відповідній постанові(т.1.а.с.62) та судово-медичний експерт у своєму висновку(т.1а.с.127-129).

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу й на те, що про отримання легких тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2 не вказано і в обвинувальному висновку.

Призначаючи покарання засудженому, районний суд покликався на те, що бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, хоч ст.65 КК України вказує на необхідність врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також на особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, однак не зазначив у вироку, які саме обставини обтяжують таке.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, на думку колегії суддів, є недостатньо вмотивованим, а тому доводи апеляцій щодо м'якості призначеного покарання розцінюються як обґрунтовані.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки винесений з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону 1960 року, та в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, а кримінальна справа направленню в місцевий суд на стадію попереднього розгляду.

У зв'язку з тим, що вирок суду підлягає скасуванню з вказаних вище підстав, решта доводів апеляцій колегією суддів не вирішуються.

Під час розгляду справи в місцевому суді необхідно повно і всебічно дослідити всі обставини справи з дотриманням вимог закону і винести законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 задоволити частково.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 3 лютого 2014 року відносно ОСОБА_4 скасувати, кримінальну справу направити в той самий суд на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: