Рішення № 38470944, 29.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 24/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Ляшенко О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „К.П.Верес”, м. Ковель

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторметтех”, м. Донецьк

про: стягнення 62.800,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2011 року до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „К.П.Верес” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторметтех” про стягнення 62.800,00 грн. боргу за договором оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор від 28.09.2007р., з яких 31.400,00 грн. – основний борг, 31.400,00 грн. – штрафні санкції.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор від 28.09.2007р., не реагування на претензії; на те, що станом на 31.07.2011р. заборгованість відповідача з орендної плати складає 31.400,00 грн., що зумовило звернення до суду з цим позовом. Окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача нараховані пеню, 3% річних та інфляційні. За розрахунком позивача розмір пені склав 68.152,50 грн., інфляційні за період з вересня 2009р. по червень 2011р. – 5.903,20 грн. та 3% річних - 942,00 грн., разом санкцій – 74.997,70 грн. Позивач зазначив, що оскільки нараховані ним санкції значно перевищують розмір основного боргу, то застосовується розмір санкцій, рівноцінний сумі боргу – 31.400,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526, 527, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду договір оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор від 28.09.2007р., акт прийомки-передачі від 28.09.2007р., додаткові угоди, рахунки-фактури, акти здач-приймання робіт, претензії з доказами їх направлення та вручення відповідачу, акти звіряння взаємних розрахунків, розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства, копії яких долучено до справи.

Розгляд справи неодноразово зупинявся у зв’язку з оскарженням відповідачем процесуальних документів у цій справі.

Ухвалою суду від 04.04.2014р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

У судове засідання, що відбулось 29.04.2014р., позивач свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, у клопотанні № 325 від 14.04.2014р. просив розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримав (т.2 а.с.101).

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмового відзиву не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

За приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для розгляду справи, неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, тому справа розглядається за наявними доказами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

28.09.2007р. між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор (т.1 а.с.15), за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування виробничу площадку, що знаходиться у м. Ковелі по вул. Грушевського, 79, площею 1000кв.м. Площадка надається без права викупу з метою навантаження, розвантаження, зберігання, обробки та відправки металобрухту при здійсненні діяльності передбаченої статутом орендаря (п.1.1, п.1.2 договору). З урахуванням додаткової угоди №2 від 01.10.2008р., орендована площадка надається в оренду до 01.10.2009р. і вважається переданою з моменту прийняття за актом приймання-передачі, в якому визначається технічний стан орендованої площадки. Передача орендованої площадки здійснюється протягом 10 днів робочих з моменту набрання чинності договором (п.2.1-2.3 договору).

Орендна плата за користування орендованою площадкою та майном (згідно додаткової угоди № 01/08 від 26.05.2008р.) складає 7.000грн. з ПДВ на місяць і сплачується у безготівковому порядку на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного наступного місяця згідно виставленого рахунку, орендна плата не залежить від результатів діяльності (розділ 3 договору).

Згідно п.7.2 договору, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення від вартості неоплаченої орендної плати.

У разі несплати орендної плати більше 3-х місяців договір вважається розірваним, а орендарю виставляється претензія на суму заборгованості, яка стягується в судовому порядку (п.8.4 договору)

Договір оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор від 28.09.2007р. разом з додатковими угодами підписаний обома сторонами без заперечень.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондує з приписами статті 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, упродовж якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При цьому, такими обставинами можуть бути непідготовленість з вини наймодавця майна до використання за цільовим призначенням.

Згідно частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 Цивільного кодексу України).

Отже, визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

28.09.2007р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду за актом прийомки-передачі площадку та майно площею 1000кв.м. за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 79. (т.1 а.с.17). Даний акт підписано обома сторонами без заперечень.

Як вбачається з цього акту, виробнича площадка та майно знаходяться в задовільному і придатному для використання стані.

Зазначені обставини свідчать про відсутність будь-яких перешкод у користуванні відповідачем спірним майном та наявність обов’язку останнього сплачувати за користування майном обумовлену договором плату та у встановленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що на виконання цього договору позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури від 29.05.2009р. № В-00000252 на суму 7000,00грн., від 30.06.2009р. № В-00000332 на суму 7000 грн., від 31.07.2009р. № В-00000418 на суму 7000грн., від 31.08.2009р. № В-00000495 на суму 7000грн., від 30.09.2009р. № В-00000537 на суму 7000грн. Також, сторонами підписувалися без заперечень відповідні акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.20-29)

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, сторони обумовили, що орендна плата за користування орендованою площадкою та майном (згідно додаткової угоди № 01/08 від 26.05.2008р.) складає 7.000грн. з ПДВ на місяць і сплачується у безготівковому порядку на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного наступного місяця згідно виставленого рахунку, орендна плата не залежить від результатів діяльності (розділ 3 договору).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за угодою (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, за приписами ст. 614 ЦК України тягар доказування відсутності своєї вини лежить на особі, яка порушила зобов'язання.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано докази виконання останнім взятих на себе зобов’язань з оплати орендної плати у встановленому договором порядку і розмірі.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 41 від 25.05.2009р., в якій просив сплатити заборгованість за договором у розмірі 25.000грн. та нараховані на суму боргу пеню – 6250грн., 3% річних – 102,40 грн. і інфляційні 284грн. (т.1 а.с.31). Відповідач зазначену претензію отримав 01.06.2009р., про що свідчить відповідне поштове повідомлення (т.1 а.с.31)

У претензії № 42 від 20.10.2009р. (т.1 а.с.32) позивач просив сплатити заборгованість у розмірі 38500грн. та підписати додаткову угоду про припинення дії договору, а також повернути орендоване майно за актом прийомки-передачі. Відповідач зазначену претензію отримав 10.11.2009р., про що свідчить відповідне поштове повідомлення (т.1 а.с.33)

В матеріалах справи відсутні відповіді на претензії з боку відповідача, а також докази оплати боргу чи повернення майна.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача, за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 31.400,00 грн. за травень 2009р. – вересень 2009р.

Оскільки відповідачем не спростовано належними доказами відсутності заборгованості з орендної плати у названому розмірі, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 31.400,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

У п. 7.2 договору оренди, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення від вартості неоплаченої орендної плати

Суд враховує, що з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»

За прострочення відповідачем грошових зобов’язань позивач, врахувавши здійснені відповідачем проплати, розрахував розмір пені по зобов’язанням травня 2009р. за період з 16.06.09 по 15.06.10р., по зобов’язанням червня 2009р. за період з 16.07.2009р. по 16.07.2010р., по зобов’язанням липня 2009р. за період з 16.08.09 по 16.08.10, по зобов’язанням серпня 2009р. з 16.09 по 16.09.10, по зобов’язанням вересня 2009р. з 16.10.09 по 16.10.10р. на загальну суму 68.152,50 грн.; 3% річних у розмірі 942,00 грн. та інфляційні за вересень 2009 – червень 2011р. у розмірі 5903,20 грн. (т.1 а.с.38)

Посилаючись на те, що розмір нарахованих санкцій значно перевищує розмір основного боргу, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача всього 31.400,00 грн. санкцій, що дорівнює сумі основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).

При цьому суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Наданий позивачем розрахунок пені зроблений без врахування положень ч.6 ст.232 ГК України, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і є помилковим, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 942,00 грн. та інфляційних у розмірі 5903,20 грн.

Як встановлено судом і не спростовано відповідачем, Товариствам з обмеженою відповідальністю „Вторметтех” порушено порядок виконання зобов'язання за договором, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, в силу приписів ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Відповідачем протилежного не доведено.

Відповідно до статей 44, 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами. До складу судових витрат віднесено зокрема державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „К.П.Верес” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторметтех” про стягнення 62.800,00 грн. боргу за договором оренди виробничої площадки та майна № 437/07/01/08-Ор від 28.09.2007р., з яких 31.400,00 грн. – основний борг, 31.400,00 грн. – штрафні санкції, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вторметтех” (83000, м. Донецьк, вул. Лагутенко, буд. 1, ЄДРПОУ 33013289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „К.П.Верес” (45000, м. Ковель, вул. Грушевського, буд. 79, ЄДРПОУ 21742823) 31.400,00 грн. – основний борг, 3% річних - 942,00 грн., інфляційні - 5903,20 грн., 382,45 грн. державного мита та 143,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 29.04.2014р.

Суддя Н.В. Величко

тел. (062)387-59-08

Надруковано примірників – 3:

1 - Господарському суду Донецької області,

1 - Позивачу,

1 – Відповідачу.