Рішення № 38470635, 25.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2597/14 25.04.14

За позовомПрокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі 1. Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 2. Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністраціїдоПриватного вищого навчального закладу «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом»простягнення 426 613,25 грн., розірвання договору та звільнення приміщення Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Любенок М.Д.від позивача 1:Напханюк І.Ю. - юрисконсультвід позивача 2:Кошелєва М.О. - юрисконсультвід відповідача:Кравченко Т.Т. - юрисконсульт

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Дарницького району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (надалі - ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП») про стягнення 426 613,25 грн., розірвання договору та звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва №256 від 22.07.2005 р. позивач 2 передав у строкове платне користування нерухоме майно, а відповідач натомість свого грошового зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним з січня 2011 року по лютий 2014 р. виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 355 933,27 грн., по відшкодуванню податку за землю у розмірі 25 626,32 грн. та по оплаті комунальних послуг у розмірі 20 821,06 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів у розмірі 24 232,60 грн. Разом з тим, прокурор просить розірвати Договір оренди та зобов'язати відповідача звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2014 р.

В судовому засіданні 12.03.2014 р. представником відповідача було подано письмове заперечення згідно змісту якого відповідач позовних вимог не визнає та просить залишити їх без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 09.04.2014 р.

В судовому засіданні 09.04.2014 р. було оголошено перерву до 16.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 25.04.2014 р.

В судове засідання 25.04.2014 р. представник прокуратури з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача 1 та позивача 2 в судове засідання 25.04.2014 р. з'явились, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечує, подав докази часткового погашення заборгованості у розмірі 64 728,40 грн. та письмове заперечення в тексті якого вказує, що Договір №256 від 22.07.2005 р. є нікчемний, оскільки такий Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, так як на підставі Додаткової угоди, його дію було подовжено на п'ять років.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2005 р. між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавець) та ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва №256 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації у Дарницькому районної у міста Києва №573 від 22.07.2005 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) розташоване за адресою: вул. Вербицького, 41-Г СШ №266, загальною площею 1239,65 кв. м. для використання під Економіко-правовий технікум, що знаходиться на балансі Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з п. 2.1 Договору вступ орендаря у строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нерухомого майна. Передача майна в оренду не дає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада Дарницького району м. Києва, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої сесією районної у м. Києві ради.

Орендна плата на момент укладення договору встановлюється в розмірі визначеному відповідно до розрахунку орендної плати (Додаток 1) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги (Додаток 2) та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю) (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору розмір орендної плати, та комунальних платежів може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Податок на додану вартість сплачується орендарем у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору платежі, пов'язані з орендою нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар вносить на підставі переданого орендодавцем рахунку-фактури.

У відповідності з п. 3.9 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату, сплачувати витрати за користування комунальними послугами (водою, електроенергією, центральним опаленням) та інші платежі згідно п. 3 цього договору.

Цей договір діє з 01.08.2005 р. до 01.08.2007 р. строком на два роки (п. 11.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду приміщення за адресою: вул. Вербицького, 41-Г СШ №266, загальною площею 1239,65 кв. м., що підтверджується актом прийняття-передачі приміщення від 23.08.2005 р.

Додатковими угодами до Договору сторонами продовжувався термін дії Договору останній раз до 01.07.2015 р.

01.11.2008 р. на підставі розпорядження виконавчого органу Дарницької районної в м. Києві ради (Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації) від 23.10.2008 р. №1331 «Про розгляд питань оренди нежилих приміщень» між районним Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» було укладено Додаткову угоду згідно п. 1.1 якої зменшено орендовану площу з 1239,65 кв.м. до 1020,05 кв.м.

Прокурор вказує, що відповідач свого грошового зобов'язання за Договором належним чином не виконував у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 402 380,65 грн. за період з 01.01.2011 р. по 01.02.2014 р. з якої 355 933,27 грн. орендної плати, 20 821,06 грн. комунальних послуг та 25 626,32 грн. відшкодування плати за землю.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 402 380,65 грн.

Договір №256 від 22.07.2005 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування відповідачем приміщенням у спірний період (01.01.2011 р. по 01.02.2014 р.) та правомірне нарахування позивачем за вказаний період орендної плати у розмірі 355 933,27 грн., комунальних послуг у розмірі 20 821,06 грн. та відшкодування плати за землю у розмірі 25 626,32 грн., а всього 402 380,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом п. 3.2 Договору крім орендної плати орендар сплачує комунальні послуги (Додаток 2) та відшкодовує орендодавцю експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням нерухомого майна (включаючи відшкодування податку на землю).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.23 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та інших платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте відповідач свого обов'язку у встановлений Договором строк належним чином не виконав у зв'язку із чим 08.10.2013 р. та 18.10.2013 р. позивачем 2 на адресу відповідача було надіслано листи №2980 та №3135 в яких просив погасити існуючу заборгованість.

Відповідач відповіді на вказані листи не надав свого грошового зобов'язання згідно Договору на момент звернення позивача до суду не виконав.

Під час розгляду справи відповідачем було надано докази часткового погашення заборгованості по орендним платежам у розмірі 64 728,40 грн., а саме: платіжні доручення №109 від 24.04.2014 р., №104 від 15.04.2014 р., №84 від 27.03.2014 р., №99 від 10.04.2014 р. та №82 від 25.04.2014 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 64 728,40 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 291 204,87 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 337 652,25 грн. на підставі Договору за спірний період. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» заборгованості (орендна плата, комунальні послуги та відшкодування плати за землю) у розмірі 337 652,25 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 24 232,60 грн. за прострочення по сплаті платежів у період з 01.08.2013 р. по 01.02.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату необхідних платежів або в повному обсязі, орендарю нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ним пеню нараховано за подвійною обліковою ставкою Національного банку України та з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд здійснивши перерахунок пені вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у заявленому до стягнення розмірі.

Також позивач просить розірвати Договір та зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців.

Пунктом 3 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.

Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору зокрема у разі невиконання умов договору відповідно до діючого законодавства.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Оскільки Договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок невиконання його умов то позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити (повернути) орендоване приміщення є обґрунтованою та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація своїм розпорядженням №373 від 11.08.2011 р. «Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» закріпила за районним управлінням освіти, як балансоутримувачем, майно - школу №266.

Статтею 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Крім того, згідно ст. 4 Закону України «Про освіту» на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування покладено обов'язок здійснювати державну політику в галуз освіти, визначену Верховною Радою України та відповідно до Конституції України.

Згідно ст. 14 Закону України «Про освіту» до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти відноситься зокрема, створення умов для навчання та виховання дітей, учнівської та студентської молоді відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Таким чином, у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати порушуються інтереси держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо ефективного розпорядження майном, а також забезпечення державної політики у галузі освіти.

Враховуючи викладене, прокурор Дарницького району міста Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме розірвати Договір оренди №256 від 22.07.2005 р., зобов'язати ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» звільнити (повернути) орендоване приміщення та стягнути з ПВНЗ «Економіко-приватний технікум при МАУП» на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації заборгованість (орендна плата, комунальні послуги та відшкодування плати за землю) у розмірі 337 652,25 грн. та пені у розмірі 24 232,60 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 64 728,40 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на ст.ст. 793, 794, 220 Цивільного кодексу України судом не приймаються з огляду на наступне.

Законодавець визначає, що якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.

У разі якщо внаслідок внесення змін до договору така його істотна умова, як строк його дії сторонами визначено більше, ніж три роки (а саме, якщо додатковою угодою відповідним чином змінюється пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк), то, за загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, відповідна додаткова угода чи договір у редакції такої угоди підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі статті 764 ЦК України чи частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися стосовно усіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідні приписи частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовуються до правочинів, які підлягали і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2013) пов'язувався з державною реєстрацією; відповідні правочини не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, з урахуванням викладеного Договір №256 від 22.07.2005 р. та Додаткова угода якою було подовжено строк оренди не потребує нотаріального посвідчення.

Вказані обставини також підтверджуються постановою пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №256 від 22.07.2005 р., укладений між Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом».

3. Зобов'язати Приватний вищий навчальний заклад «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (03118, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 146; ідентифікаційний код 31745018) протягом 30-ти днів звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення середньої загальноосвітньої школи №266 по вул. Вербицького, 14-Г в місті Києві, загальною площею 1020,05 кв.м. Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (03118, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 146; ідентифікаційний код 31745018) на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К; ідентифікаційний код 37448113) заборгованість (орендна плата, комунальні послуги та відшкодування плати за землю) у розмірі 337 652 (триста тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 25 коп. та пеню у розмірі 24 232 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 60 коп. Видати наказ.

5. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 64 728,40 грн. припинити.

6. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-приватний технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом» (03118, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 146; ідентифікаційний код 31745018) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 968 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 26 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.04.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко