Ухвала суду № 38469251, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/800/42938/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги Петрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 1170/2а-24/11 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області до Петрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів, –

в с т а н о в и л а:

10.01.2011р. Контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Петрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнено з Петрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини кошти отримані з порушенням чинного законодавства в сумі 62691,56 грн. в дохід держави на рахунок державного бюджету одержувач: УДК в Петрівському районі; код 22224645, рахунок №31115090700375, банк одержувача: ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суд апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 р. контрольно-ревізійним відділом в Петровському районі у період з 20.07.2010р. по 09.08.2010р. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Петровської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період 2009р. та завершений звітний період 2010р., за результатами якої складено акт №18-10/37 від 13.08.2010р.

Актом ревізії відображено виявлені у ході перевірки порушення фінансового законодавства, відповідно до якого ліцензія на проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об’єктах ветеринарного контролю) видана головним управлінням ветеринарної медицини в Кіровоградській області строком дії з 25.04.2005р. по 26.04.2010р. і дію ліцензії було поновлено з 06.07.2010р., тобто з 27.04.2010р. по 01.07.2010р. Петрівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини без наявності ліцензії було отримано дохід в сумі 62 691,56грн., що є порушенням ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

З метою усунення виявлених у ході ревізії порушень фінансового законодавства, позивачем надіслано на адресу відповідача обов’язкову для виконання лист-вимогу №18-14/647 від 31.08.2010р. щодо усунення виявлених у ході ревізії порушень, якою запропоновано у строк до 25.09.2010р. вжити заходи, спрямовані на усунення зазначених порушень.

Правильним є посилання суду апеляційної інстанції на приписи ч.1 ст. 2 Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, згідно якого головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державна контрольно-ревізійна служба вправі пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання і використання державної власності і фінансів. ( п.7 ст. 10 Закону України №2939-ХІІ)

Статтею 15 Закону України №2939-ХІІ передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами, що перевіряються. Пунктом 10 ч.1 ст. 10 Закону України №2939-ХІІ передбачено, що КРУ має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державній контрольно-ревізійній службі надано право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо правомірності звернення КРУ в Кіровоградській області в межах своїх повноважень з даним адміністративним позовом до суду про стягнення коштів. Також, колегія суддів вважає вірним посилання суду на те, що відповідачем у визначений позивачем строк не було забезпечено виконання законних вимог КРУ в Кіровоградській області №18-14/647 від 31.08.2010р. щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Вимога №18-14/647 від 31.08.2010р. про усунення виявлених ревізією порушень не скасована у встановленому порядку, належних доказів її добровільного виконання відповідачем матеріали справи не містять, у зв’язку із чим рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, —

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Петрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 1170/2а-24/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 238, 239-1 КАС України.

Судді: