Ухвала суду № 38469247, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/29755/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року

у справі № 820/698/13-а

за позовом Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (надалі також - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС від 21 січня 2013 року №0000021502 на суму 184499,03 грн., зобов'язання вчинити дії щодо виключення пені з облікової картки платника податку на додану вартість в сумі 134865,94 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 820/698/13-а позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС від 21 січня 2013 року №0000021502 на суму 184499,03 грн. Зобов'язано вчинити дії щодо виключення пені в обліковій картці платника податку на додану вартість в сумі 134865,94 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 820/698/13-а залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 184499,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті від 16 січня 2013 року за № 2/1502/300391943, про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, відповідачем, згідно облікової картки позивача, що ведеться відповідачем по факту погашення боргу шляхом проведення взаєморозрахунку з бюджетом нараховано пеню в сумі 134865,94 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно облікової картки позивача, що ведеться контролюючим органом за платежем 14010100 «податок на додану вартість» у позивача виникла заборгованість з ПДВ у сумі 922495,15 грн. з граничним строком сплати за період з 30 грудня 2009 року по 30 жовтня 2012 року.

Згідно договору від 5 грудня 2012 року №56/21, укладеного між Територіальним органом казначейства в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства з метою організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого постачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг центрального водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування» (надалі також - Постанова №517).

Стаття 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачає, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови № 517 затверджено механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості (далі - субвенція) надається із загального та спеціального фондів згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

У відповідності до вказаної вище постанови № 517 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 грудня 2012 року і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості.

Згідно умов договору від 5 грудня 2012 року №56/21, сторони зобов'язуються до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього Договору.

Крім того, відповідно до пункту 7 вищевказаного договору позивач перераховує кошти до спеціального фонду державного бюджету як погашення заборгованості з платежів до бюджету по ПДВ.

Згідно з платіжним дорученням від 21 грудня 2012 року № 35 позивачем погашено податковий борг в сумі 920521,25 грн. за призначенням платежу «ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012», Постанова КМУ №517 від 11.06.2012» розрахунки по договору № 46/21 від 05.12.2012 року».

Відповідачем на суму простроченої заборгованості нараховано пеню на загальну суму 134865,94 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач хоча і визначив самостійно суму податкового зобов'язання, але не мав можливості її погасити, у зв'язку із визначенням порядку їх погашення Постановою № 517 та договором від 5 грудня 2012 року №56/21. При цьому, суди послались на те, що відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи погашення боргу позивача було здійснено в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не може погодитися із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними та такими, що зроблені без дотримання принципу офіційного засування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, а, відтак, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що визначені положеннями статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами по 31 грудня 2010 року визначались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як слідує із оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, не перевірили чи дотримувався позивач зазначених вище норм законодавства, що встановлюють обов'язок сплачувати узгоджену суму податкового зобов'язання у визначені терміни.

При цьому, роблячи висновок, що погашення самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання позивачем відбувалась відповідно до порядку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517, суди не звернули уваги на те, що вказаним нормативно-правовим актом визначено механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування і не визначено порядку погашення податкових зобов'язань.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, позивач, в обгрунтування позовних вимог зазначав, що порядок погашення заборгованості проводився з урахуванням механізму погашення комунальних підприємств за Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно із підпунктами 2, 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Проте, судами не надана оцінка вказаним доводам.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року скасувати.

Справу № 820/698/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко