Ухвала суду № 38469215, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/800/19910/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а/2370/2033/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Управління Державної казначейської служби України в м. Черкасах Черкаської області, треті особи – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, —

в с т а н о в и л а :

11 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Управління Державної казначейської служби України в м. Черкасах Черкаської області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо оформлення за встановленою формою подання для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за фактично невідпрацьований товариством період; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства (код ЄДРПОУ 22810515, р/р № 26006000786005 в Дніпровській філії АТ «Укрінбанк», МФО 354336) надмірно сплачені грошові кошти за ліцензію Міністерства фінансів України Серії АВ № 082959 від 15.06.2006 року у розмірі 713 212 (сімсот тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 18 коп., у зв’язку з її невикористанням у період з 26.06.2009 року по 03.05.2011 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач отримав ліцензію Міністерства фінансів України Серії АВ № 082959 на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах, діяльність з організації та проведення азартних ігор в казино) строком дії з 04.05.2006 року по 03.05.2011 року.

Проте, з дня набрання чинності Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припинена, а ліцензії, видані суб’єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовані.

Для повернення коштів, надмірно сплачених за ліцензію Серії АВ № 082959 на організацію діяльності з проведення азартних ігор, позивач звернувся із заявою від 30.09.2009 року до Міністерства фінансів України. Листом № 31-35020-04-16/28050 від 19.10.2009 року Міністерство фінансів України повідомило позивача, що законодавчими актами України не передбачено повернення плати (її частини) за ліцензію на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, сплаченої суб’єктами господарювання у розмірі, визначеному законом.

Крім того, у подальшому позивач неодноразово звертався до органів державної влади з заявами про повернення надмірно сплачених коштів за період невикористання ліцензії. Остання негативна відповідь № 31-13040-12-16/12960 від 22.05.2012 року отримана позивачем 29.05.2012 року.

Враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2009 року, а позовна заява подана ним лише 11 червня 2012 року, суди вірно дійшли висновку про залишення адміністративного позову без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав визнання причин його пропуску поважними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України знаходить обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, —

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» відхилити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а/2370/2033/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 238, 239-1 КАС України.

Судді: