Постанова № 38468611, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5193/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Корха О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Века України" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування наказу від 03.04.2013 р. № 370 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна», визнання недійсними (протиправними) і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 р. № 0001632202 і від 19.04.2013 р. № 0001662202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19.04.2013 р. № 0001632202 та від 19.04.2013 р. № 0001662202.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Века Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екватор-Експрес» за період з 01.04.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013 р. № 218/22-2/34360838.

За наслідками проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем частини першої, частини другої, частини третьої, частини п'ятої статті 203, частини першої, частини другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності і є нікчемними в силу припису Закону, взаємовідносини між ТОВ «Века Україна» і ТОВ «Екватор-Експрес» на загальну суму 1301150,00 грн. за квітень - червень 2012, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 227701,00 грн., пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації) у сумі 216858,00 грн. в тому числі за квітень 2012 року у сумі 57833,00 грн., за травень 2012 року у сумі 83225,00 грн. і червень 2012 року у сумі 75800,00 грн.

При перевірці використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2013 р. № 1001/22-8/37449850 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» (код ЄДРПОУ 37449850) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2012 р. по 30.11.2012 р.».

Відповідно до даного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва фактичне місцезнаходження ТОВ «Екватор-Експрес» не встановлено, стан підприємства 9 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Враховуючи відсутність ТОВ «Екватор-Експрес» за місцезнаходженням, проведення зустрічної звірки неможливе.

На сторінці 8 акта перевірки зазначено, що з урахуванням наведених пояснень посадовою особи ТОВ «Екватор-Експрес» про непричетність до фінансово-господарської діяльності, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (надання, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до сторінки 11 акта перевірки, у зв'язку з викладеним, у ТОВ «Екватор-Експрес» відсутній об'єкт оподаткування операцій з контрагентами-постачальниками.

Крім того, операції ТОВ «Екватор-Експрес» не підтверджуються стосовно вираховування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Екватор-Експрес» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Екватор-Експрес» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Між позивачем і ТОВ «Екватор-Експрес» укладено договір на транспортне обслуговування від 11.01.2010 р. № 001, предметом якого було надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним транспортом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що позивачем надано в якості доказів належним чином оформлені, достатні для встановлення реальності господарських операцій первинні документи:

- заявки на організацію автотранспортних перевезень;

- податкові накладні;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- товарно-транспортні накладні;

- виписки банку про перерахування коштів за надані послуги ТОВ «Екватор-Експрес».

Натомість, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції не надано оцінки належності та достатності зазначених доказів.

Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до висновку про необхідність надання оцінки вказаним доказам.

Так відповідно до договору № 001 на транспортне обслуговування від 11.01.2010 р. ТОВ «Екватор-Експрес» за дорученням позивача та за його рахунок зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів позивача автомобільним транспортом на території України або за її межами (а. с. 64-67 Т. 1).

Умови виконання перевезень і перелік здійснюваних операцій під час перевезення узгоджуються сторонами в замовленнях (заявках).

Проведення процедур завантаження/розвантаження забезпечується позивачем.

В судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції залучений в якості свідка директор ТОВ «Екватор-Експрес» надав пояснення, що транспортні перевезення здійснювались власним транспортом, а у випадку невідповідності кількості наявного транспорту обсягам поставки - транспортом ТОВ «Екватор-А», з яким у контрагента позивача укладено договір № 120402 про організацію перевезень вантажів від 02.04.2012 р. (а. с. 31-34 Т. 4).

У даному договорі ТОВ «Екватор-Експрес» має статус замовника.

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Екватор-А» зобов'язується виконувати перевезення за замовленням ТОВ «Екватор-Експрес» на підставі замовлення (заявки).

Згідно п. 3.2.2 договору ТОВ «Екватор-А» зобов'язується забезпечити своєчасне прибуття транспортних засобів, що були зазначені у замовленні, для завантаження.

Також п. 3.2.3 договору передбачає обов'язок ТОВ «Екватор-А» забезпечити наявність дійсного на дату завантаження поліса страхування відповідальності перед вантажовласником.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість фрахту погоджується сторонами в заявці.

З огляду на вищенаведені положення обох договорів, колегія суддів приходить до висновку, що на підтвердження виконання цих договорів мають існувати наступні документи:

- замовлення (заявки), погоджені підписами і печатками позивача та ТОВ «Екватор-Експрес»;

- замовлення (заявки), погоджені підписами і печатками ТОВ «Екватор-Експрес» та ТОВ «Екватор-А» з зазначенням ціни за кожне перевезення;

- поліс страхування відповідальності перед позивачем.

З матеріалів справи вбачається наявність заявок погоджених підписами і печатками позивача та ТОВ «Екватор-Експрес» (а. с. 65, 71, 73, 75, 77, 81, 88, 90, 93, 94, 96, 98, 101, 103, 106, 110, 111, 113, 114, 117, 119, 124, 126, 130, 132, 135, 137, 140, 142, 144, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 11, 163, 168, 170, 172, 174, 177, 180, 181, 183, 186, 188, 190, 194, 198, 200 Т. 6; а. с. 1, 5, 9, 14, 18, 19, 22, 24, 26, 29, 35, 37, 39, 42, 46, 48, 50, 56, 58, 59, 62, 67, 69, 71, 72, 75, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 95, 101, 104, 111, 114, 118, 122, 124, 126, 130, 132, 134, 137, 140, 144, 146, 148, 149, 153, 154, 157, 159, 161, 163, 169, 172, 175, 179, 185, 187, 189, 193, 197, 200, 204, 205, 208, 210, 212, 219, 222, 224, 226 Т. 7; а. с. 1, 3, 7, 9, 14, 16, 19, 22, 24, 26, 29, 32, 36, 38, 40, 43, 45, 47, 51, 53, 57, 60, 63, 66 Т. 8 та томи 9 - 12).

Всі вище перелічені заявки мають однакову форму і зміст і визначають: дату та час навантаження, адресу завантаження, тип причепа, тип вантажу, вартість фрахту, номер автомобіля та причепу, П. І. Б. водія.

Крім того, в заявках зазначено, що відомості вантажоодержувача, адреса розвантаження та контактна особа визначаються згідно відвантажувального листа, а терміни доставки визначаються відповідно до розвантажувального листа.

В матеріалах справи відсутні заявки на перевезення, погоджені підписами і печатками ТОВ «Екватор-Експрес» та ТОВ «Екватор-А», з зазначенням цін за кожне перевезення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність заявок на перевезення унеможливлює погодження ТОВ «Екватор-А» умов перевезення та прийняття замовлення до виконання.

Також, у відповідності до п. п. 3.7 п. 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 у разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки додати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін.

Дослідивши періодичність здійснених перевезень, колегія суддів прийшла до висновку, що графік виконання перевезень є доцільним по вантажоперевезеннях з наступними отримувачами вантажу: ТОВ «Канталь», ТОВ «Нові вікна», ТОВ «Дніпрожилбуд», ТОВ «Елеваторбуд», ТОВ «Модерн ХХІ».

Натомість, в матеріалах справи відсутні такі графіки перевезень.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів вбачає реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нові вікна».

Так згідно ТТН та актів приймання-передачі вбачається, що ТОВ «Нові вікна» є постійним клієнтом позивача на регулярне придбання профілів ПВХ та комплектуючих у значних розмірах. Товар поставляється контрагенту у оборотній тарі, яка повертається позивачу після отримання товару.

Натомість, наприклад, в акті прийому-передачі від 18.05.2012 року оборотної тари (а. с. 41 Т. 7) зазначено: «постачальник - ТОВ «Нові вікна», «отримувач - ТОВ «Века Україна», проте жодні відомості про автомобіль перевізника відсутні, що унеможливлює встановлення зв'язку вантажоперевезення з ТОВ «Екватор-Експрес» чи ТОВ «Екватор-А».

Аналогічні акти прийому-передачі наявні в матеріалах справи на а. с. 61, 77, 113, 139, 152, 156, 174 Т. 7.

З вищенаведеного випливає, що відносини між позивачем та ТОВ «Нові вікна» мали реальний характер, проте, це не доводить реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, яким сформовані податкові накладні.

Крім вищезазначеного, колегія суддів дослідила наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та причепів/напівпричепів і встановила, що право користування вказаними транспортними засобами виникло у контрагента позивача в часовому проміжку пізніше, ніж відбувалися господарські відносини, реальність яких встановлюється у даній справі.

Так, вибірковим методом колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявна копія тимчасового реєстраційного талону № НОМЕР_2 на вантажний сідловий тягач - е з реєстраційним номером НОМЕР_1, зареєстрованим за ОСОБА_3 21.08.2010 р., на який ТОВ «Екватор - А» отримано тимчасовий реєстраційний талон 27.08.2010 р., а 19.09.2012 р. тимчасовий реєстраційний талон отримав ТОВ «Екватор - Експрес» на цей же транспортний засіб.

Натомість, всі перевезення згідно наявних в матеріалах справи ТТН здійснені в період з квітня по червень 2012 року, а здійснювалось це перевезення транспортним засобом з зазначеним реєстраційним номером ТОВ «Екватор - Експрес» (а. с. 66-70, 76, 115-116, 133-134, 141, 145-147, 158 т. 6)

Також 08.05.12 р. цим же автотранспортом з тим же водієм перевезення здійснено ТОВ «Екватор - А» (148 т. 6)

Як вбачається з матеріалів справи, власником даного тягача є ОСОБА_3, він же - директор ТОВ «Екватор-Експрес».

Відповідно до п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою від 07.09.1998 р. № 1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів по описаному епізоду встановила, що контрагент позивача, яким виписано податкові накладні, на час проведення перевезень користувався автомобілем директора цього контрагента без правовстановлюючих документів на цей автомобіль.

Даний висновок випливає з матеріалів справи.

Натомість, колегія суддів встановила, що в період здійснення перевезень право на користування цим автомобілем мало ТОВ «Екватор - А».

Крім того, як вже зазначалося вище, колегією суддів встановлено, що 07.05.12 р. перевезення зазначеним засобом здійснював контрагент позивача (145-147 т. 6), а вже на наступний день 08.05.12 р. цим же автомобілем з тим самим водієм автоперевізником в ТТН зазначено ТОВ «Екватор - А» (148 т. 6).

Аналогічні невідповідності встановлені колегією суддів і щодо інших ТТН, наявних в матеріалах справи.

Викладене вище дає підстави колегії суддів припускати, що всі перевезення вантажу здійснено ТОВ «Екватор - А» або іншою третьою особою, натомість, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи містять неправдиву інформацію про виконавця перевезень, а тому втрачають для суду апеляційної інстанції статус первинних.

Крім того, в матеріалах справи відсутні завантажувальні листи та розвантажувальні листи, які згідно заявок мають визначати адресу розвантаження, уповноважену особу на прийняття вантажу, вантжоотримувача, термін доставки.

Колегія суддів акцентує увагу, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять незаповнені графи розділу «Вантажно-розвантажувальні операції».

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 05.07.2011 р. №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у частині виключення дорожніх (маршрутних) листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій та на вимогу пред'являти для перевірки.

Крім того, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виключення з тексту цього Закону слів «дорожній лист».

Неузгодженість даного питання між законами та підзаконними актами дозволяє автоперевізнику здійснювати перевезення вантажу без дорожнього листа, а тому колегія суддів відсутність цих доказів в матеріалах справи не враховує в якості обставини, що може свідчити про відсутність реальності господарських операцій.

Натомість, відсутність обов'язкових реквізитів в ТТН та встановлення внесення в них неправдивих відомостей є достатньою підставою для невизнання вказаних первинних документів в якості належних доказів у справі.

Також, колегія суддів зазначає, що наявність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вантажоодержувачами є обов'язковою при встановленні реальності перевезення вантажу.

Номер та дата довіреності також має бути відображена в ТТН, однак, в матеріалах справи ці дані не відображені.

Крім того, колегією суддів вибірковим методом здійснено порівняння ТТН по певним параметрам.

Наприклад, при порівнянні ТТН (а. с. 76 Т. 1 та а. с. 83 Т. 1) колегією суддів також встановлено, що автоперевізниками вантажу є ТОВ «Екватор-Експрес» та ТОВ «Екватор-А». Натомість, відповідно до обох ТТН водієм є ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що специфіка вищезазначених договорів перевезення не передбачає можливості часткового виконання зобов'язання ( здійснення перевезення автомобілем одного перевізника, а водієм іншого).

З матеріалів справи не вбачається з яким саме з перевізником вказаний водій перебуває у трудових відносинах.

Вищезазначене ставить під сумнів оформлення ТТН з метою відображення реальних господарських відносин у вигляді перевезення вантажу.

Також, при порівнянні ТТН (а. с. 69 Т. 1 і а. с. 70 Т. 1) колегією суддів встановлено, що в обох ТТН зазначена одна адреса вантажоодержувача: Київська обл., с. Червоне, провулок Індустріальний, 10. Натомість, вантажоодержувачі в цих ТТН різні: фізична особа без зазначення П. І. Б. (а. с. 69 Т. 1) та ТОВ «Канталь» (а. с. 70 Т. 1).

Даний факт також не може свідчити про реальність господарської операції.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що відповідно до наявних в матеріалах справи ТТН незалежно від того хто з перевізників в них зазначений: ТОВ «Екватор-Експрес» чи ТОВ «Екватор-А», замовником (платником перевезення) зазначено позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що замовником автоперевезення та платником за надані послуги згідно договору № 120402 від 02.04.2012 р. (преамбула договору та п. 5.2) повинен бути ТОВ «Екватор-Експрес» в тих перевезеннях, що здійснювались від імені ТОВ «Екватор-А».

Натомість, з ТТН випливає, що платником перевезень на користь ТОВ «Екватор-А» був виключно позивач, без посередництва ТОВ «Екватор-Експрес».

Крім того, колегія суддів встановила, що відповідно до п. 3.2.3 договору № 120402 від 02.04.2012 р. (між ТОВ «Екватор-Експрес» та ТОВ «Екватор-А») ТОВ «Екватор-А» був зобов'язаний забезпечити наявність дійсного на дату завантаження полісу страхування відповідальності перед вантажовласником.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР 9далі - Закон № 85) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, в тому числі, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідо до ст. 16 Закону № 85 договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 18 Закону № 85 факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним вантажовласником перевезених товарів є позивач. Відсутність страхування тягне за собою повну матеріальну відповідальність при ушкодженні або втраті вантажу ТОВ «Екватор-А».

В матеріалах справи відсутні будь-які копії полісів страхування, які б, між іншим, були одним з беззаперечних доказів реальності здійснення перевезень ТОВ «Екватор-А» та ТОВ «Екватор-Експрес» вантажу позивача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи доводять реальність товарообороту в межах господарської діяльності позивача, проте відсутні первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій з перевезення вантажу саме контрагентом, що виписав податкові накладні, які є єдиною підставою для формування податкового кредиту, а тому податкові повідомлення - рішення, винесені відповідачем, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Века України" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування наказу, податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Века України" відмовити у повному обсязі.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 22.04.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.