Постанова № 38467914, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 рокусправа № 804/4058/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі №804/4058/13-а за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» 22 березня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, згідно якого, з урахуванням уточнень, просить:

визнати протиправними дії відповідача під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 р. по вересень 2012 р.;

скасувати податкові повідомлення-рішення №0001130152 від 26.11.2012 р., №0001090152 від 26.11.2012 р., №0001100152 від 26.11.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не мав законних підстав для проведення камеральної перевірки податкової звітності, оскільки минули строки для її проведення, а підприємство, в свою чергу, мало право коригувати помилки з урахуванням строків давності, передбачених чинним законодавством протягом 1095 днів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведено правомірність дій під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість і податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 р. по вересень 2012 р. та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, «неправильного та неповного дослідження доказів та встановлення обставини по судовій справі». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень пп.7.2.2. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також про те, що граничний термін подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року є 21.02.2011 року, тому кінцевою датою проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2011 року є 23.03.2011 року. Між тим перевірка проведена 12.11.2012 року, тобто за межами встановленого строку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень

на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.11.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та податкових декларацій за звітний (податковий) період суцільним порядком за січень 2011 р. по вересень 2012 р. позивача.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №4458/15-2/30619514 від 12.11.2012 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про несвоєчасне подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2012 р. та липень 2012 р., а також заниження суми податку на додану вартість, що за результатами звітних (податкових) періодів підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 296 019 грн. Також в акті перевірки зазначено, що позивачу необхідно в декларації за жовтень 2012 р. по рядку 21.3 відобразити зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 по декларації за вересень 2012 р.) в сумі 1 368 234 грн. (а.с. 8-23).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року:

№0001090152 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 370 023,75 грн.. з них: основний платіж - 296 019 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 74 004,75 грн.;

№0001100152 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 340 грн., з них: штрафні (фінансові) санкції - 340 грн.;

№0001130152 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 653 238 грн. (а.с. 24,27).

Правомірність та обґрунтованість дій відповідача під час проведення камеральної перевірки та правомірність рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено правомірність дій під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість і податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 р. по вересень 2012 р. та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 року №0001130152 та №0001090152, згідно акта перевірки, є висновок податкового органу про порушення позивачем вимог абзацу 3 п.6 ст.198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем занижена сума податку на додану вартість, що за результатами звітних (податкових) періодів підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 296 019 грн. отже на думку податкового органу позивачем безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту в уточнюючих розрахунках, що надані у січні 2011 року, податкові накладні виписані з січня 2008 року по грудень 2009 року, з датою виписки понад 365 календарних днів, на суму податку на додану вартість - 1 660 100 грн.

На дату подання позивачем уточнюючих розрахунків порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано ст.50 Податкового кодексу України, згідно до п.50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами п.102.5 наведеної норми заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічні положення містилися у п.5.1 ст.5, ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якої діяли до 01.01.2011 року.

Тобто, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду (січень 2008 року - грудень 2009 року), так і на дату подання позивачем уточнюючих розрахунків (січень 2011 року), чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2008 року - грудень 2009 року були подані у січні 2011 року, тобто, в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, та за відповідною формою. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту, у п.198.6 якої встановлено, що у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно до вимог п.1 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена норма набрала чинності з 1 січня 2011 року та не має зворотної дії. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведеною нормою визначено порядок формування податкового кредиту починаючи з 01 січня 2011 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на спірні відносини розповсюджується дія п.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Отже податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0001130152, №0001090152 прийнято відповідачем протиправно.

Між тим відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі - 340 грн., згідно із податковим повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0001100152, оскільки перевіркою вірно встановлено, що позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 р. подано підприємством 29.05.2012 р. (граничний строк подання - 20.04.2012 р.), а податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 р. подано підприємством 19.09.2012 р. (граничний строк подання - 20.08.2012 р.).

Крім того не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача під час проведення камеральної перевірки уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість та податкових декларацій з ПДВ суцільним порядком з січня 2011 р. по вересень 2012 р., оскільки позивачем не зазначено у позові які саме дії під час проведення перевірки він просить визнати протиправними.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі №804/4058/13-а - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року №0001130152, №0001090152.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» судовий збір у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко