Ухвала суду № 38467884, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 рокусправа № 804/14596/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі № 804/14596/13-а за позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 1 306 329,32 грн.,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року задоволено позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та стягнуто з Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго" податковий борг на загальну суму 1 306 329,32 грн.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про податкову заборгованість відповідача, яка в добровільному порядку не сплачується.

Не погодившись з постановою суду, Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго" (правонаступником якого є дочірнє підприємство "П'ятихаткитеплоенерго" комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо встановленого факту наявності у підприємства, на час винесення рішення, податкового боргу у розмірі 1 306 329,32 грн. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що ДПІ неодноразово зверталася до суду з позовами про стягнення податкового боргу, які було задоволено. До апеляційної скарги відповідачем надано судові рішення, які на його думку свідчать про необґрунтованість розміру податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго" подало до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові декларації по податку на додану вартість №9008912770 від 19.10.2011 року; №9011195862 від 17.11.2011 року; №9012242347 від 15.12.2011 року; №9012807274 від 19.03.2013 року; №9019715091 від 18.04.2012 року; №9027016695 від 16.05.2012 року; №9035050990 від 20.06.2012 року; №9041155348 від 18.07.12 року;

№9072569669 від 19.11.2012 року; №9079865379 від 19.12.2012 року; №9084993360 від 17.01.2013 року; №9007400849 від 18.02.2013 року; уточнююча №1300000897 від 25.03.2013 року; №9013712426 від 18.03.2013 року; уточнююча №9017540782 від 03.04.2013 року; №9020628079 від 16.04.2013 року; №9027817564 від 15.05.2013 року; №9035968559 від 30.06.2013 року, в яких відповідачем самостійно було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань відповідачем у встановлений законом строк сплачені не були, у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу.

Крім цього, між підприємством та податковою службою були укладені договори про розстрочення грошових зобов'язань: №1/28 від 28.01.2011 року (декларація №15798 від 19.01.2011р.) на суму 17798,52грн.; №5/28 від 01.03.2011 року (декларація №90000351946 від 17.02.2011р.) на суму 11988,92грн.; №6/28 від 30.03.2011 року (декларація №9001153794 від 17.03.2011р.) на суму 3875,55грн.; №7/28 від 28.04.2011 року (декларація №9002358181 від 20.04.2011р.) на суму 17818,50грн.; №11/28 від 30.05.2011 року (декларація №9003327769 від 18.05.2011р.) на суму 15001,7грн.; №12/28 від 30.06.2011 року (декларація № 9003878200 від 15.06.2011р.) на суму 4363,32грн.; №16/28 від 30.08.2011 року (декларація №9006667471 від 16.08.2011р.) на суму 7683,0грн.; №19/28 від 30.08.2011 року на суму 206981,75грн.; №1/28 від 30.01.2012 року (декларація №9013589791 від 18.01.2012р.) на суму44725,0грн.; №2/28 від 30.03.2012 року (декларація №9012807274 від 19.03.2012р.) на суму 32000,0грн.; №3/28 від 28.04.2012 року (декларація 9019715091 від 18.04.2012р.) на суму 41592,0грн.; №7/28-Б від 31.07.2012 року на суму 28000,0грн.

Відповідно до п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення податкового органу про розстрочення сплати грошових зобов'язань (податкового боргу), скасовані рішеннями позивача, у зв'язку з не сплатою підприємством чергових часток розстроченого грошового зобов'язання.

Крім цього, Верхньодніпровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення - рішення, яким підприємсту збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: №0000250152 від 11.12.2012 року на суму 21 703,37 грн.; №0000260152 від 11.12.2012 року на суму 61,00 грн. (а.с.109).

Зазначені податкові повідомлення-рішення не скасовані у встановленому порядку.

На підставі п.129.1 ПК України, у зв'язку із несплатою податкового зобов'язання була нарахована пеня в розмірі 124 563,74 грн.

Також, у відповідності до ст.100 ПК України податковим органом були нараховані відсотки за користування розстроченням в розмірі 18 377,94 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу станом на 01.10.2013р., який обліковується за відповідачем, становить 1306329,32грн, що підтверджується наданим розрахунком та долученими до справи доказами, які свідчать про підстави виникнення та розмір податкового боргу (договори про розстрочення грошових зобов'язань, податкові повідомлення-рішення, подані підприємством декларації).

На адресу відповідача направлено першу податкову вимогу № 1/34 від 11.10.201 року та другу податкову вимогу № 2/360 від 05.12.2001 року.

Таким чином, встановивши ті обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкових вимог), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач не заперечує підстави виникнення податкового боргу, натомість, не погоджується з його розміром, посилаючись на те, що ДПІ неодноразово зверталася до суду з позовами, які були задоволенні, про стягнення податкового боргу. З цих підстав, надавши відповідні копії судових рішень, вказує на те, що ДПІ безпідставно повторно звернулося з позовом про стягнення податкового боргу.

Такі доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, як вбачається з постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р. у справі №2а-4957/10/0470 (а.с.124-126), судом вирішено справу про стягнення з відповідача податкового боргу з ПДВ у сумі 487619,72грн. та з податку на прибуток у сумі 48318,54грн., який виник у період з 15.02.2008р. по 19.02.2010р., внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання декларацій у 2008-2009 роках, укладення договорів про розстрочення сплати податкових зобов'язань. В той же час, податковий борг, стягнення якого є предметом спору у цій справі, виник у період 2011-2013 рр., внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання декларацій у 2012-2013рр., укладення договорів про розстрочення сплати грошових зобов'язань, що виникли внаслідок не сплати узгоджених податкових зобов'язань по деклараціям, поданих у 2011 році.

Отже, посилання відповідача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р. у справі №2а-4957/10/0470 є безпідставним, оскільки це судове рішення стосується податкового боргу, який виник в іншому періоді.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2011р. у справі №2а/0470/1098/11 стягнуто з відповідача податковий борг у розмірі 347507,01грн., який виник у період з 19.02.2010р. по 14.12.2010р. Тобто, вказаним рішенням суду стягнуто податковий боргу, який виник в іншому періоді, ніж той, який просить стягнути ДПІ у цій справі.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представником відповідача надано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. у справі №2а/0470/14315/12, але вказаною постановою вирішено заявлений ДПІ позов, який має інший предмет, а саме погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, в той час, як предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків. Крім цього, вказаною постановою відмовлено у задоволені позову ДПІ, зокрема, і з тих підстав, що перед зверненням ДПІ з позовом про погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, податковою службою не вирішено питання щодо можливості погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків.

Оскільки, апеляційна скарга не містить інших доводів, якими б відповідач спростовував обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "П'ятихаткитеплоенерго" залишити без задоволення, в постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі №804/14596/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк