Ухвала суду № 38467883, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року

справа № 0870/4453/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №0870/4453/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» 11 травня 2012 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000010808 від 04.01.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №261/08-08/00191224 від 19 грудня 2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, під час прийняття якого він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Достатні докази реальності господарських операцій за договором № 2503 від 21.12.2009 року укладеним позивачем з ТОВ «Укртехнометиз» відсутні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Зазначає, що обставини реальності спірної господарської операції підтверджуються залізничними накладними яки є у нього в наявності, актом прийому-передачі товару який містяться в матеріалах справи. Крім того посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено наявності умислу у позивача на вчинення протиправних дій.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що згідно наданих позивачем залізничних накладних постачання продукції здійснюється за договором № 05742686СК/30-08 від 05.02.2008 року, згідно якого продавцем є ОАО «СНХЗ», а покупцем компанія Cellior Limited, тому позивач не є покупцем спірної продукції.

Крім того вантажні митні декларації є беззаперечним доказом транзиту спірного товару через територію України, та як наслідок свідчать про неможливість використання даного товару у господарській діяльності позивача.

Дати виписки прибуткових ордерів ПАТ «Запоріжкокс» не відповідають датам виписки

видаткових накладних ТОВ «Укртехнометиз» та даті складання акта прийому-передачі, що свідчить про те, що спірний товар не було оприбутковано позивачем .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по господарським відносинам з постачальником ТОВ «Укртехнометиз» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року.

За результатами вищезазначеної перевірки встановлені, зокрема наступні порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями), ПАТ «Запоріжкокс» занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 252 156,01 грн.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу валових витрат по оплаті ТОВ «Укртехнометиз» товару за договором поставки № 2503 від 21.12.2009 року.

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що вказаний товар позивачем отримано не було.

За результатами перевірки, відповідачем, прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000010808 від 04.01.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 252 156,01 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи: 21.12.2009 року між ВАТ «Запоріжкокс» (Покупець) та ТОВ «Укртехнометиз» (Постачальник) укладено договір поставки № 2503, згідно з пп. 1.1, п. 1, якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - на умовах даного договору прийняти та оплатити товар - пипериленову фракцію (ТУ 2411-085-16810126-2005). Термін дії договору з 21.12.2009 по 31.12.2010.

Згідно із додатковою угодою (до вищезазначеного договору) № 1/2763 від 27.12.2010 строк дії договору продовжено до 31.01.2011 року.

ТОВ «Укртехнометиз» складено: податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти прийому передачі та видаткові накладні щодо передачі ВАТ «Запоріжкокс» пипериленової фракції на загальну суму 1 210 348,84 грн., у тому числі ПДВ 201 724,81 грн.

В ході виїзної перевірки ВАТ «Запоріжкокс» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 (акт № 261/08-08/00191224 від 19.12.2011), встановлено, що операції придбання товару з ТОВ «Укртехнометиз» з березня 2011 року по лютий 2011 року були включені ВАТ «Запоріжкокс» до валових витрат у сумі 1 210 348,84 грн.

В ході перевірки ВАТ «Запоріжкокс» не було надано документів, що підтверджують операції відвантаження та перевезення пипериленової фракції безпосередньо постачальником - ТОВ «Укртехнометиз». Згідно наданих вантажно-митних декларацій та товаросупровідних документів, пипериленову фракцію відправлено ВАТ «Синтез-Каучук» (Російська Федерація) - перевізником ТОВ «Скіф Шиппінг», отримувачу ВАТ «Запорожкокс». Документи, які б підтвердили факт здійснення операції продажу товариством «Укртехнометиз» позивачу пипериленової фракції, згідно з договором від 21.12.2009 р. із зазначенням виробника продукції, позивачем суду не надано. А у відповідності до умов договору (п. 1.2.) ТОВ «Укртехнометиз» гарантовано, що товар належить останньому на праві приватної власності (т.1 а.с.89-93).

Згідно з наданими Харківською обласною митницею рахунками № 1102СК101 від 04.02.2011, № 1102СК108 від 08.02.2011, № 1101СК084 від 28.01.2011, товар передається від ВАТ «Синтез-Каучук» до ВАТ «Запоріжкокс» (т.1 а.с.232,235,238).Продавцем товару вказано ВАТ «Стерлитамакський Нафтохімічний завод», а покупцем зазначено «Gellior Limited», за контрактом № 05742686 СК/30-08 від 05.02.2008.

У залізничних накладних, у графах 2 і 6, які заповнюються відправником та не обов'язкові для залізниці, визначено контракт за яким здійснюється поставка між експортером та імпортером №05742686 СК/30-08 від 05.02.2008.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що надані залізничні накладні та рахунки не містять підтвердження господарської операції між позивачем та ТОВ «Укртехнометиз».

Крім того, згідно з копіями вантажних митних декларацій (ВМД №818928, № 819525, №819762) (т.1 а.с. 234,237, 240), у графі 1 вказаних декларацій зазначено 2-значний літерний код напрямку переміщення товару «ТР» тобто транзит через територію України.

Статтею 200 Митного кодексу України встановлено, що транзит – митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

За таких обставин, товари переміщені за такими ВМД, жодним чином не підпадають під визначення п. 5.1 Закону № 334/94-ВР «товари (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ на запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо перевірки ТОВ «Укртехнометиз» повідомлено про неможливість здійснення перевірки підприємства, у зв`язку із тим, що ТОВ «Укртехнометиз» за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено відхилення в декларуванні податкового кредиту ПАТ «Запоріжкокс» та податкових зобов'язань ТОВ «Укртехнометиз» за січень 2011 року на суму ПДВ 193 815,00 грн.:

- ПАТ «Запоріжкокс» включено до податкового кредиту січня 2011 року суму ПДВ 193 815,00 грн.

- у ТОВ «Укртехнометиз» відсутнє декларування податкових зобов'язань за січень 2011 року.

Також, встановлено відсутність декларування податку на прибуток ТОВ «Укртехнометиз» за І квартал 2011 року.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що товар, обумовлений договором між позивачем та ТОВ «Укртехнометиз» № 2503 від 21.12.2009 року не поставлявся.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, наведено обставини, які свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №0870/4453/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 07 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко