Ухвала суду № 38467879, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року

справа № 811/308/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №811/308/13-а за позовом приватного підприємства «Анод» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Анод» 28 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, згідно якого просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000010227, №0000020227.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем з ПП «Аналітікбудторг», викладені у акті №2/22-7/31833575 від 04 січня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.01.2013 року №0000010227, №0000020227.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки про нікчемність правочинів вчинених позивачем з ПП «Аналітикбудторг».

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Аналітикбудторг» (код ЄДРПОУ 37096793) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2/22-7/31833575 від 04 січня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011р. в розмірі 10434 грн.;

п.п.138.2, 138.4, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011р. на суму 31276 грн. (а.с.21-32).

В акті перевірки зазначено, що не підлягають включенню ПП «Анод» до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, витрати понесені по операціях з ПП «Аналітикбудторг», так як проведені на підставі нікчемного правочину.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2013 року:

№0000010227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 31276 грн. (а.с.8);

№0000020227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13043 грн., у т.ч. за основним платежем - 10434 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2609 грн. (а.с.9).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ПП «Анод» займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема 42.21 будівництво трубопроводів, 42.22 будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 42.99 будівництво інших споруд, що підтверджується довідкою АА №561776 з ЄДРПОУ (а.с.12).

В межах господарської діяльності між позивачем та з ПП „Аналітикбудторг" укладено договори:

- договір підряду №7/6 від 16.06.2011р., згідно якого ПП „Анод" (Замовник) доручає, а ПП „Аналітикбудторг" (Підрядник) зобов'язується виконати своїми силами ударно-канатне буріння свердловини установками типу УГБ-3УК і УГБ-4УК глибиною буріння до 50 м у ґрунтах груп 1-2, згідно пооб'єктного переліку Замовника (а.с.36);

- договір поставки №1/4 від 01.04.2011р., відповідно до умов якого ПП „Аналітикбудторг" (Постачальник) зобов'язується поставити, а ПП „Анод" (Покупець) прийняти і оплатити в строк товар у кількості та асортименті згідно замовлень Покупця (а.с.47-48);

- договір про надання послуг механізмів №8/08 від 01.07.2011р., згідно якого ПП „Аналітикбудторг" (Виконавець) по замовленню надає послуги ПП „Анод" (Замовник) екскаватором. (а.с.53).

Факти отримання позивачем від ПП „Аналітикбудторг" товарів/послуг, згідно вищевказаних договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною (а.с.49), актами приймання виконаних робіт (а.с.37-38,54).

Позивачем за отриманий товар/послуги перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Аналітикбудторг" вартість отриманих товарів/послуг, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.41, 56-59).

ПП „Аналітикбудторг" виписано податкові накладні (а.с.39, 50, 55).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2011р. у сумі 27197 грн., що встановлено податковим органом при перевірці позивача, та про що свідчить податкова декларація з ПДВ за липень 2012 р. з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.85-89, 90-94).

Витрати, понесені ПП „Анод" на придбання товарів, робіт, послуг у ПП „Аналітикбудторг", позивачем віднесено до складу валових витрат ІІ-ІІІ кварталу 2011р. у загальній сумі 135981 грн.

В подальшому отримані від ПП „Аналітикбудторг" товари, роботи, послуги позивачем було використано в господарській діяльності, про що надані відповідні докази, які містяться в матеріалах справи: податкові накладні (а.с.44, 64, 68, 72, 76), акти виконаних робіт (а.с.42-43, 62-63, 65-66, 69-70, 73-74), виписка по рахунку з банку (а.с.45, 78, 80, 83, 84), перелік об'єктів для виконання робіт по заміні анодних зон та дренажних кабелів по електрохімзахисту газопроводів ВАТ «Кіровоградгаз» на 2011 рік (а.с.60-61). Податкові зобов'язання з ПДВ задекларовані у відповідних звітних періодах. (а.с.95-102).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ПП „Аналітикбудторг", за наслідками яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару отримання послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень зазначено, що «не підлягають включенню ПП «Анод» до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, витрати понесені по операціях з ПП «Аналітикбудторг», так як проведені на підставі нікчемного правочину», оскільки податковим органом на підставі акта перевірки ПП «Аналітикбудторг» встановлено неможливість здійснення ним господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів.

Виходячи з вищевикладених обставин, перевіряючими зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів/послуг від ПП «Аналітикбудторг» до позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

На підставі зазначених обставин, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ПП «Аналітикбудторг», так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність вчинених позивачем з контрагентом правочинів податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом частини 3 статті 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочинів, укладених позивачем із ПП «Аналітикбудторг» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Взаємовідносини постачальника позивача з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ПП «Аналітикбудторг» укладено договори підряду, поставки, надання послуг.

При укладенні цих договорів його сторонами було погоджено усі істотні умови, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і вони спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує також з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №811/308/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 04 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко