Ухвала суду № 38467868, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 рокусправа № 1170/2а-4773/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Соната-Грейн» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2012 року у справі №1170/2а-4773/11 за позовом приватного підприємства «Соната-Грейн» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне підприємство «Алтіма» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соната-Грейн» 14 листопада 2011 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Алтіма», згідно якого просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000022330 від 20.06.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 100534 грн. в т. ч. за основним платежем - 100533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача, викладені у акті №57/23-30/37277266 від 03.06.2011 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки обставини здійснення позивачем спірних господарських операцій не підтверджуються доказами по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на те, що проведена відповідачем документальна позапланова невиїзна перевірка не ґрунтується на досліджені первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Спірна господарська операція має реальний характер.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 03 червня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Алтіма» впродовж березня 2011 року (т.1 а.с.36-46).

Проводячи перевірку, ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, оскільки не одержали відповідь на запит щодо надання письмових пояснень (т.1 а.с.48).

18 березня 2011 року позивач (покупець) та ПП «Алтіма» (продавець) уклали договір купівлі-продажу кукурудзи (дробленої) у кількості 261,71 т. на загальну суму 518185,80 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 86364,30 грн.) (т. 1 а.с.87-89).

Так, вони дійшли висновку, що договори, котрі уклали позивач та ПП «Алтіма», не спрямовувались на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом цього є довідка перевірки ПП «Алтіма».

Керівник фіскального органу погодився із висновками ревізорів.

Як наслідок того прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 100533 грн. та накладено штрафну санкцію - 1 грн. (т. 1 а.с.47).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято правомірно, оскільки хоча факт поставки позивачем кукурудзи іншим підприємствам підтверджується, однак ПП «Алтіма» не поставляло позивачу кукурудзу та не надавало послуги з транспортного експедирування, що свідчить про безтоварність господарської операції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт №57/23-30/37277266 від 03.12.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 100533 грн., в тому числі: за березень 2011 року в сумі 100533 грн. (т.1 а.с.7-12).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року податку на додану вартість в сумі 109216,55 грн. за податковими накладними виписаними ПП «Алтіма» за господарськими операціями, які здійснено позивачем на підставі нікчемного правочину (т.1 а.с.11).

Такі висновки зроблено відповідачем на підставі акта перевірки податкового органу від 31.05.2011 року № 64/15-20/37096730 ПП «Алтіма», яким встановлено «неможливість фактичного здійснення ПП «Алтіма» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч.1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216 ст.228 ЦК України».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Алтіма» укладено договір купівлі-продажу від 18.03.2011 року №1/1803, та додаткова угода до нього від 18.03.2011 року предметом якого є поставка товару - продукції сільського господарства - кукурудзи дробленої на загальну суму 518185,80 грн. (т.1 а.с. 87-89). ПП «Алтіма» виписано видаткову накладну № АЛ-70 від 18.03.2011 року (т.1 а.с. 91) та податкову накладну № 224 від 18.03.2011 року (т.1 а.с. 90).

При цьому договором купівлі-продажу не передбачено, куди поставляється товар.

Також позивачем та ПП «Алтіма» укладено договір купівлі-продажу від 20.03.2011 року №1/2003, та додаткова угода до нього від 20.03.2011 року предметом якого є поставка товару - продукції сільського господарства - соняшника на загальну суму 583264 грн. (т.1 а.с. 92-94).

Згідно з договором № 2/1803 від 18 березня 2011 року та додатковими угодами до нього від 18 березня 2011 року, від 1 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Алтіма» (далі - Експедитор), Експедитор надає послуги з транспортного експедирування товару: соняшнику, кукурудзи дробленої, кукурудзи, пшениці, а позивач оплатити їх (т.1 а.с.97-100). На підтвердження отримання цих послуг складено акт здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.101). Згідно з цим актом ПП «Алтіма» здійснило транспортне експедирування 914,09 т. вантажу (соняшник, кукурудза, пшениця) на загальну суму 114261,25 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 22 852,25 грн.).

Між тим акт здачі-прийняття робіт не містить інформації про кінцевий пункт транспортного експедирування.

Згідно пояснень допитаного судом першої інстанції у судовому засіданні в якості свідка керівника ПП «Соната-Грейн» ОСОБА_1 товар поставлявся на елеватори які розташовані на території Черкаської області, ПП «Алтіма».

Однак згідно з товарно-транспортними накладними наданими ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»», в них відсутні відомості про ПП «Алтіма» як автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача (т.1 117-152, а.с.217, 220-221, 224-225, 227, 230, т. 2 а.с.18, 54).

При цьому ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»» підтвердили факт господарських відносин лише виключно з позивачем (придбання соняшника, кукурудзи, пшениці) (т. 1 а.с.211-244, т. 2 а.с.8-56).

Згідно з актом перевірки податкового органу від 31.05.2011 року № 64/15-20/37096730 ПП «Алтіма» встановлено «неможливість фактичного здійснення ПП «Алтіма» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Крім того платіжні доручення та виписки з рахунків у банківських установах, надані позивачем, та які містяться в матеріалах справи, не свідчать про оплату товару за вказаними договорами (т. 1 а.с.103-107).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Алтіма», оскільки встановлені обставини справи не свідчать про транспортування товару від продавця до покупця, оплату його вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, наведено обставини, які свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Соната-Грейн» - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2012 року у справі №1170/2а-4773/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 7 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко