Ухвала суду № 38467235, 26.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4635/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1000/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарі Біляєві М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського національного аграрного університету про визнання акту незаконним, зобов'язання спростування недостовірної інформації.,-

встановив:

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 22 листопада 2013 року в задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 виходив з того, що акт від 20 листопада 2009 року було складено у відповідності до Положення про відокремлений підрозділ Костянтинівського технікуму Луганського національного аграрного університету. Цей акт не створює, не змінює і не припиняє будь-яких прав та обов»язків для позивача ОСОБА_1 та не має ніяких правових наслідків. Відповідачем в судовому засіданні було доведено, що інформація, яка міститься в акті, є достовірною. Тому в частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання інформації, яка міститься в акті обстеження робочого місця механіка машинно-тракторного парку недостовірною та зобов»язання спростувати цю інформації у той же спосіб, судом відмовлено.

З вказаним рішенням не позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню. В судовому засіданні він не наполягав та не заявляв клопотання про залучення у якості відповідача Луганського національного аграрного університету. Вважає, що саме ОСОБА_3 повинна бути особисто належним законним відповідачем у цьому цивільному провадженні. Він не став заперечувати суду, проте вважає, що постановлена ухвала суду про заміну відповідача є такою, яка не відповідає положенням ст. 33 ЦПК України. та частині 1 ст. 91 ЦК України, а тому ОСОБА_3, до якої був заявлений позов в цьому провадженні, була не відповідачем, а свідком. Саме ОСОБА_3 ініціювала перевірку із залученням осіб, які їй підпорядковані. Хоча, на диво вся свідки стверджували що приміщення, яке було описане було приміщенням сторожів, в якому працював механік ОСОБА_1 Після того як його позбавили можливості працювати та опечатали його кабінет, він два роки змушений тіснитися у сторожці. Доказом цього є рішення від 15 червня 2010 року з якого вбачається, що до звільнення він працював у сторожці. У даному акті зазначено що оглядність - 3 вікна, а у його кабінеті одне вікно. При складанні такого акту згідно Закону України « Про охорону праці» він мав бути залучений до складання акту, проте цього зроблено не було. Таким чином, інформація згідно ст. 277 ЦК є не правдивою, видана юридичною особою, цей документ має бути відкликаний та признаний незаконним. Суд безпідставно стягнув з нього судовий збір оскільки відповідно до ст. 5 Закону України « Про судовий збір» він має бути звільнений від судового збору. Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач - Луганський національний аграрний університет повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи не направив свого представника в судове засідання, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача,учасника судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи. апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, 25 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до директора відокремленого підрозділу Луганського національного університету ОСОБА_3 про визнання акту від 20 листопада 2009 року незаконним, а інформації, що в ньому міститься, недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати цю інформацію в такий самий спосіб, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на посаді механіка Костянтинівського сільськогосподарського технікуму Луганського національного аграрного університету (далі за текстом: ВП ЛНАУ) з повною матеріальною відповідальністю з 05 липня 2007 року. В листопаді 2012 року йому стало відомо про наявність акту від 20.11.2009 року, складеного комісією працівників технікуму та затверджений виконуючою обов'язки директора ОСОБА_3 про обстеження його робочого місця. Позивач вважав, що цей акт не може вважатись законним, тому що складений за його відсутності і він до цього приміщення не має ніякого відношення. Просив визнати акт від 20.11.2009 року незаконним, а інформацію, що у ньому міститься, недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, та зобов'язати т.в.о. директора ОСОБА_3 спростувати цю інформацію у той же спосіб.

Ухвалою суду від 30 серпня 2013 року до участі у справі у якості належного відповідача було залучено юридичну особу - Луганський національний аграрний університет.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2007 року працював на посаді механіка Костянтинівського сільськогосподарського технікуму, реорганізованого у ВП ЛНАУ. 20 листопада 2009 року комісією працівників ВП ЛНАУ у кількості п'яти осіб було складено акт обстеження робочого місця механіка машино-тракторного парку ВП «Костянтинівський технікум ЛНАУ». Спірний акт містить 14 пунктів і фактично становить і інвентаризаційний опис майна та речей, які знаходяться у кабінеті механіка. Єдине згадування прізвища позивача міститься у пункті 14 із зазначенням того, що ключі від даного приміщення знаходяться у ОСОБА_1, а також і від в'їзних воріт, (а.с. 3).

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що наявність цього акту не потягло за собою жодних наслідків, проте інформація, яка зазначена в акті, є недостовірною.

Згідно частини 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу,вважається недостовірною якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Судом встановлено, що акт від 20 листопада 2009 року містить відомості, які є достовірною інформацією і жодним чином не впливають та не порушують особистих немайнових прав ОСОБА_1

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 не було доведено, яка саме інформація, яка відображена в акті є недостовірною і яким чином це вплинуло на його немайнові права і в чому саме полягає порушення його немайнових прав.

Доводи ОСОБА_1 про те, що належним відповідачем у справі є в.о. директора - ВП ЛНАУ ОСОБА_3 є помилковими, оскільки акт від 20 листопада 2009 року складено посадовою особою, якої і є ОСОБА_3, а згідно частині 4 ст. 277 ЦК України поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових ( службових ) обов»язків, вважається юридична особа, в якій вона працює.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, зробивши висновки на підставі тих доказів та доводів сторін, які були предметом дослідження в судовому засіданні і які відповідають обставинам справи.

Позов ОСОБА_1 про скасування акту та спростовування недостовірної інформації поданий в межах норм цивільного Кодексу України з посиланням на ст,ст. 273-277 ЦК України, які містяться у Главі 20 загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи.

Тому посилання Апелянта на те, що відповідно до п.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» він має право на пільгу, а суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, 114,70 грн. - є помилковими.

Оскільки при подачі апеляційної скарги Апелянт недоплатив судовий збір у розмірі 57,35 грн. і його сплата ухвалою суду від 06 лютого 2014 року була відстрочена до розгляду справи, з ОСОБА_1 підлягає стягненню недоплачена сума у розмірі 57.35 грн на користь держави.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 недоплачену суму при подачі апеляційної скарги судового збору у розмірі 57грн.35коп. (код бюджетної класифікації доходів 22030001 „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України), код ЄДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, п. 1.14; розрахунковий рахунок 31212206780004, одержувач - Державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ 38033949, МФО 834016, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді