Ухвала суду № 38466684, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/303-А Головуючий у 1-й інстанції: Картавцева Ю.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мультімодальна транспортна компанія" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультімодальна транспортна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2005 року №0000186237/0, №0000185237/0, №000188237.

Постановою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Печерському районі м Києва проведено планову виїзну комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Мультімодальна транспортна Компанія» за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р., за результатом якої складено акт перевірки № 104/23-8/31925313 від 04.11.2005р., відповідно до п. 2.15 якого, перевіркою встановлено факти проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, угоди або первинні документи визнано судовими органами недійсними на дату складання Акту перевірки.

Так, в ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, ст.ст. 3, 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ЗУ «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті Податкові повідомлення-рішення №0000186237/0, № 0000185237/0, № 000188237/0, № 0000187237/0, № 5391740/0 на загальну суму податкового зобов'язання 11 809,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного можна зробити висновок, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.05.2003р. між TOB «МТК» (Замовник) та ТОВ «Агротехснаб» (Виконавець) було укладено договір №12/053А, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець, від імені і за рахунок Замовника, бере на себе зобов'язання виконати підготовку рухомого потягу для транспортування вантажів Замовника.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами: актами прийому-передачі, рахунками фактури, податковими накладними та банківськими виписками.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004р., відповідно до якого були визнані недійсними Статут та Установчий договір ТОВ «Агротехснаб», свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Агротехснаб» № 36532 - з моменту укладання та реєстрації. Крім цього визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Агротехснаб» в якості платника податку на додану вартість, свідоцтво 37621888 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ з 07.04.2003р. Визнано недійсними всі фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, складені від імені ТОВ «Агротехснаб» з моменту реєстрації з 06.03.2003 року. Також визнано недійсним протокол № 1 зборів засновників ТОВ «Агротехснаб» від 24.02.2003р.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2004р. по справі № 2-2155/2004 було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2006, що міститься в матеріалах справи, відмовлено в задоволені позовної заяви ДПІ у Печерському районі м. Києва до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, ТОВ «ОНВІ», ТОВ «Агротехснаб» про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Агротехснаб».

Таким чином, ТОВ «Агротехснаб» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, а отже має достатній рівень право - та дієздатності.

Крім того, державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Мультимодальна транспортна компанія» та ТОВ «Агротехснаб» про визнання недійсним договору №12/053А від 12.05.2003р.

Так, постановою Господарського суду міста Києва у справі № 46/118-А від 11.10.2011р. у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 46/118-А від 24.05.2012р. постанову Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, та провадження у справі в зазначеній частині закрито.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочин, укладений позивачем з ТОВ «Агротехснаб» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

При цьому, посилання відповідача на факт визнання недійсними та скасування установчих документів і свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Агротехснаб» належними і допустимими доказами не доведено.

Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Агротехснаб» або визнання цього свідоцтва недійсним відповідачі суду не надано.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.