Рішення № 38465866, 23.04.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 910/3113/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008)

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" (вул. Фрометівська, буд 2, м. Київ, 03039)

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Данілова Н. Н.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про визнання п. 34 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3661 "С" від 21.10.2013 року укладеним в редакції ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014р. позовна заява у справі № 910/3113/14 була направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Полтавської області на підставі ч. 1 ст. 15 ГПК України за місцезнаходженням сторони, яка зобов'язана за договором (а.с.3-5). Оскільки сучечки щодо підсудності між судами не допускаються, справа прийнята до розгляду господарським судом Полтавської області.

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується випискою від 19.02.2014р. та витягом від 27.03.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.35-37).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 01.04.2014р. та поштовим повідомленням від 02.04.2014р. про вручення судової ухвали відповідачу (а.с.42- 43).

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, відсутність відповідача не перешкоджає вирішенню спору. Позивачем надано до справи письмові пояснення по суті спору та додаткові докази. Отже, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 23.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі договору оренди № 90/41/127 від 21.10.2013 року, укладеним з Полтавською міською радою, в особі управління майном комунальної власності міста та акта приймання - передачі нежитлового приміщення від 21.10.2013 року, відповідач займає приміщення за адресою м. Полтава, вул. Алмазна, 2а (а.с.16-19).

Листом від 29.10.2013р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти договір з теплопостачання вказаного приміщення (а.с.20).

Позивач листом від 14.11.2013р. направив відповідачу проект договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 3661 "С" від 21.10.2013р. (далі -Договір; а.с.12, 13-15).

За умовами даного Договору позивач (теплопостачальна організація) постачає теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення відповідача (споживача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі розташованої за адресою м. Полтава, вул. Алмазна, 2а - академія.

Вказаний договір відповідач підписав з застереженням про протокол розбіжностей.

В протоколі розбіжностей відповідач не погодився з редакцією п. 34 Договору та пропонує викласти її наступним чином: «У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період, за який сплачується пеня, а також стягнення 3 % річних з простроченої суми, та інфляційні втрати, згідно ст..625 ЦК України» (а.с.22).

Позивач вказаний протокол розбіжностей не підписав та направив відповідачу протокол узгодження розбіжностей в якому запропонував викласти п. 34 Договору в первісній редакції, а саме: «У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальністю суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежу за спожиті комунальні послуги " № 686-ХІ від 20.05.99р. з 01.07.99р., а також стягнення 3 % річних з простроченої суми, та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України». Зазначене підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.02.2014р., та квитанцією №0070 від 20.02.2014р. (а.с.24-27).

Отже, між сторонами виник спір щодо визначення в Договорі розміру пені.

Оскільки відповідач не підписав протокол узгодження розбіжностей, позивач звернувся до господарського суду про врегулювання даного спору.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Відповідно до вимог ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4 ст. 181 ГК України).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - є енергопостачальною організацією, яка здійснює діяльність з вироблення та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с.35).

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст. 275 ГК України).

Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-ІV (далі -Закон № 2633) передбачено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; а також - право теплопостачальної організації укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами (ч.3 ст. 24, ч.1 ст. 25 Закону № 2633).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, споживач зобов'язаний укласти договір подачі теплоносія в систему теплопостачання та вжити заходів для оплати отриманих послуг.

В ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 квітня 2013 р. у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12) нормою частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочення платежу, але не більше 100 % боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, умови п. 34 Договору в редакції позивача щодо розміру пені 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше 100 % боргу, відповідають діючому законодавству, розмір пені визначений у відповідності до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Разом з тим, в п. 34 Договору позивачем викладена умова про нарахування пені з 01.07.99р.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З огляду на викладене, нарахування пені з 01.07.99р. до часу укладення спірного договору є безпідставним.

Таким чином, положення п. 34 Договору про нарахування пені з 01.07.99р. слід виключити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати п. 34 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3661 "С" від 21.10.2013 року укладеним в наступній редакції: "У випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу, згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягнення 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд.2; ідентифікаційний код 00127522) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-а; ідентифікаційний код 03338030) 1218 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 29.04.2014р.

Суддя Безрук Т. М.