Рішення № 38462431, 29.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2586/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/1492/14 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 26 29.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Черепинець А.І .,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2013 року позивач ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір від 25.09.08р. № 6766916, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 80 700,00 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Кредитним договором.

Однак, починаючи з 25.12.2008 р. Відповідач не виконує свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та з 25.02.2009 р. не виконує свої зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом. Таким чином, заборгованість відповідача за основною сумою кредиту станом на 24.03.2013 р. Становить 80 430,08 доларів США. Проценти за користування кредитом з 25.02.2009 р. по 24.03.2009 р. відповідач сплачував несвоєчасно та не в повному розмірі, сума заборгованості відповідача із сплати процентів за користування кредитом станом на 24.03.2013 р. становить 45 637,79 доларів США. Пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів становить 16 530,08 доларів США.

До того ж, згідно п. 5.5 Кредитного договору за кожен випадок порушення Позичальником обов'язків, передбачених пп. 4.3.2-4.3.6 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту, що становить 807,00 доларів США.

Крім того, згідно пункту 5.4. Кредитного договору за кожен випадок порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених п. 4.3.1 Кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі 10 % від мінімальної страхової суми, на яку згідно вимоги зазначеного пункту Договору має бути укладений договір страхування. Оскільки строк дії договору страхування майна (предмета іпотеки) від 25.09.08 № 13-2805-0192 закінчився 24.09.2009 р. та не був поновлений, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 55 842,50 грн.

З урахуванням вказаного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за Кредитним договором від 25.09.08р. № 6766916 в розмірі 143 404,95 доларів США та 55 842,50 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 80 430,08 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 45 637,79 долари США; пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 16 530,08 доларів США; штраф за порушення обов'язку, встановленого п. 4.3.3 Кредитного договору у розмірі 807,00 доларів США; штраф за порушення обов'язку, встановленого пп. 4.3.1 Кредитного договору у розмірі 55 842,50 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору № 6766916 від 25 вересня 2008 року з підстав невідповідності умов договору ч.ч. 2, 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість та неустойку за Кредитним договором від 25.09.08 р. № 6766916 в розмірі 143 404,95 доларів США та 55842,50 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 3 441,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 256-258 ЦК України, щодо застосування строків позовної давності, просить скасувати рішення та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову Банку та задоволення зустрічного позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконано вимоги кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, так як вони не в повній мірі відповідають вимогам закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір від 25.09.08р. № 6766916, відповідно до умов якого відповідачу згідно меморіального ордеру від 25.09.08 № 502332297 було надано кредит у розмірі 80 700,00 доларів США на строк до 25.09.2023 р. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,99% річних.

Суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, він зобов'язаний повернути позивачу борг по тілу кредиту, який станом на 24.03.2013 р. становить 80 430,08 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом, яка станом на 24.03.2013 р. становить 45 637,79 доларів США, а також штрафні санкції в розмірі 55 842,50 грн. та 807,00 доларів США. В цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Як вбачається з умов кредитного договору, сторони встановили як строк кредиту - до 25.09.2023 року (п. 1.2.), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 25 серпня 2023 року.

Таким чином, графіком повернення кредиту, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено конкретними датами - 25 числа кожного місяця.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції у справі, яка переглядається, норми ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені колегія суддів виходить з такого.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України. Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1,2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується 12 місяцями з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Враховуючи, що відповідач здійснив останній платіж по кредиту 25 лютого 2009 року, право на стягнення неустойки (пені) виникло у Банка з 25 березня 2009, коло зобов'язання відповідачем виконано не було.

Таким чином, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Здійснивши розрахунок розміру пені, відповідно до даних Розрахунку заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір пені по тілу кредиту в межах 1річного строку позовної давності становить 239,77 доларів США, а розмір пені по процентам становить 1243,61 долар США, що в еквіваленті до національної валюти України гривні по курсу НБУ на день здійснення позивачем розрахунку (за курсм 7,993) становить 11 856, 65 гривень.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення пені, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Крім того, колегія суддів вважає правильним вказати в резолютивній частині рішення суду розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, із зазначенням еквіваленту в національній валюті України - гривні по курсу НБУ станом на день здійснення Банком розрахунку.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони є необгрунтованими.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на недійсність кредитного договору з тих підстав, що перед підписанням кредитного договору його не було повідомлено письмово про тип відсоткової ставки, кредитні умови та надання кредиту в іноземній валюті.

Чинним законодавством не передбачено, що наслідком ненадання зазначеної інформації перед підписання договору є визнання такого кредитного договору недійсним.

Що ж стосується надання кредиту в іноземній валюті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що це не суперечить вимогам чинного законодавства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року - змінити в частині розміру суми заборгованості, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», у зв'язку з чим викласти абзаци перший та другий рішення у наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 126 067 (сто двадцять шість тисяч шістдесят сім) доларів США 87 центів, а також пеню за прострочення виконання зобов'язань та штрафи за порушення умов договору в загальній сумі 69 459 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста пятдесят дев'ять) гривень 88 копійок. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Іншу частину рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: