Ухвала суду № 38462146, 09.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7225/2012

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В.., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прогрес-Ц» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прогрес-Ц» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прогрес-Ц» (надалі - ТОВ «НВП «Прогрес-Ц») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки, скасування наказу від 06.09.2012р. №1882 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001202230; 0001212230 від 28.09.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що 14.05.2012р. відповідачем витребувано у позивача документи на підтвердження взаємовідносин з ПП «Виктори-Проджект».

Але, позивачем вказана вимога виконана не була.

Тому, у період з 10.09.2012р. по 14.09.2012р. на підставі направлення від 06.09.2012 року №002385/2221, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.44.3, 44.5, 44.6 ст.44, пп.78.1.1 п.78.1. пп. 78.1.4 ст.78 ПК України, з урахуванням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 06.09.2012р. №1882, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НВП «Прогрес-Ц» з питань взаємовідносин з ПП «Виктори-Проджект», за результатами якої складений акт №5607/22-3/32834831 від 21.09.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено значення податку на прибуток на загальну суму 35138грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року у сумі 20450грн.; півріччя 2010 року у сумі 35138грн. (у т.ч. 1 квартал 2010 у сумі 20450грн., 2 квартал 2010 у сумі 14688грн.); пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 28110грн, у т.ч. за січень 2010 року у сумі 440грн.; лютий 2010 року у сумі 4620грн.; березень 2010 року у сумі 11300грн.; квітень 2010 року у сумі 11750грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001212230 від 28.09.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 35138грн., у тому числі за основним платежем на суму 28110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7028грн., та №0001202230 від 28.09.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43923грн., у тому числі за основним платежем на суму 35138грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 8785грн.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено правомірність прийняття наказу від 06.09.2012р. №1882 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача та правомірність дій по проведенню перевірки.

Крім того, згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2009р. між TOB «НВП «Прогрес-Ц» та ПП «Виктори-Проджект» укладено договір №28/12-09 про організацію розміщення рекламних матеріалів. Предметом вказаного договору є надання послуг з організації рекламної компанії шляхом розміщення рекламних матеріалів позивача на зовнішніх рекламних носіях та конструкціях (білборди, флайбокси, лайтбокси та ін.), власних чи орендованих, по заявці та з урахуванням побажань позивача.

Згідно вказаного договору виконавець за завданням замовника приймає на себе зобов'язання щодо організації рекламної компанії шляхом розміщення рекламних матеріалів на транспортних засобах колективного користування. Організація рекламної компанії включає в себе виготовлення рекламних ескізів, їх узгодження, виготовлення та розміщення рекламних матеріалів та інше.

На підтвердження зазначеного договору позивачем надано акти прийому виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Будь-яких інших документів, пов'язаних зі спірними господарськими операціями суду не надано.

При цьому відповідно до умов договору щодо надання послуг по організації рекламної компанії, позивачем не надано суду оформлених заявок на замовлення послуг, доказів оформлення побажань щодо змісту рекламних матеріалів та їх узгодження, інформації та доказів стосовно виготовлення ескізів рекламних матеріалів, їх узгодження, доказів розміщення вказаних рекламних матеріалів на транспортних засобах колективного користування або на зовнішніх та внутрішніх телевізійних екранах, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.17 вказаного Закону передбачено, що розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про рекламу» розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Однак, до суду не надано доказів отримання відповідних дозволів на розміщення реклами, та наявність погоджень з власниками місця розташування внутрішньої реклами та з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу того, що спірні операції позивача є безтоварними, оскільки матеріалами справи документально не підтверджуються факти з придбання зазначених вище послуг та використання їх в господарській діяльності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи вірно застосував норми матеріального права, тому в порядку ст.200 КАС України постанова суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Прогрес-Ц» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: