Постанова № 38461990, 24.04.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Полтава Справа № 816/902/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

суддів - Бойка С.С., Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чемериса В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2014 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442, визнання протиправною та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 13.01.2014 ВП№40808442.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що постанова про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014 винесена відповідачем безпідставно та всупереч положенням статті 19 Конституції України та статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки винесення вказаної постанови державний виконавець обумовлював зверненням до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі №2а-1670/4565/11 від 19.04.2013, однак така заява до Харківського апеляційного адміністративного суду не надходила. Таким чином, у відповідача не було фактичної підстави для зупинення виконавчого провадження №40808442. Крім того, позивач вважає, що Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не обґрунтовано та безпідставно не вчинюється належних дій щодо примусового виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі №2а-1670/4565/11, а відтак така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що виконавчі дії у виконавчому провадженні №40808442 вчинялися у суворій відповідності із законодавством, оскільки 27.12.2013 державним виконавцем на адресу Полтавського окружного адміністративного суду було направлено заяву про відстрочку виконання рішення суду від 07.11.2012 у справі №2а-1670/4565/11 до поновлення ОСОБА_3 на відповідній посаді. У зв'язку із цим, 13.01.2014 виконавче провадження №40808442 зупинено до розгляду вказаної заяви по суті. При цьому, листом від 29.01.2014 №2а-1670/4565/11/2115/14 Полтавський окружний адміністративний суд повідомив державного виконавця про неможливість розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення від 07.11.2012 у справі №2а-1670/4565/11, оскільки матеріали вказаної справи перебувають у Харківському апеляційному адміністративному суді. Таким чином, приймаючи постанову про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів, заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.04.2013 Харківським апеляційним адміністративним судом, на виконання постанови від 07.11.2012 у справі №2а-1670/4565/11, видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління юстиції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2009 по час поновлення на посаді (а.с. 30).

15.11.2013 на адресу ДВС України надійшла заява ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 19.04.2013 Харківським апеляційним адміністративним судом у справі №2а-1670/4565/11 (а.с. 29).

20.11.2013 за заявою ОСОБА_3 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40808442 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11 від 19.04.2013, в якій боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту винесення (отримання) даної постанови (а.с. 32).

У подальшому, 13.01.2014 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінський Ю.В., керуючись пунктом 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про зупинення виконавчого провадження №40808442 (а.с. 36).

Не погоджуючись із бездіяльністю Державної виконавчої служби України, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442, та правомірністю винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014, ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання бездіяльності ДВС України протиправною, визнання протиправною та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача в ході судового розгляду справи, підставою для зупинення виконавчого провадження №40808442 слугувало звернення державного виконавця до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою від 27.12.2013 №Ш-16172/5-390/12 про відстрочку виконання рішення суду (постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012) у справі 2а-1670/4565/11 (а.с. 34-35).

Так, зі змісту наданих представником ДВС України пояснень слідує, що в ході здійснення примусового виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №2а-1670/4565/11 від 19.04.2013 про зобов'язання Головного управління юстиції у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2009 по час поновлення на посаді, державним виконавцем на адресу боржника - Головного управління юстиції у Полтавській області направлялася вимога від 04.12.2013 про виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1670/4565/11 (а.с. 33).

У відповідь на вказану вимогу Головне управління юстиції у Полтавській області листом від 11.12.2013 (а.с. 39) повідомило ДВС України про неможливість з поважних причин виконати виконавче провадження №40808442 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11, виданого Харківським апеляційним адміністративним судом 19.04.2013. Поважність причин зумовлювалася тим, що зазначеним виконавчим листом Головне управління юстиції у Полтавській області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.09.2009 по час поновлення на посаді, проте ОСОБА_3 не поновлено на посаді, що позбавляє можливості Головне управління юстиції у Полтавській області виконати вимоги, визначені у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012.

Отже, з огляду на перебування у провадженні відділу ДВС виконавчого провадження №37932661 з примусового виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 №2а-1670/4565/11 про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Головного управління юстиції в Полтавській області - начальника відділу державної виконавчої служби у Полтавській області, і не виконання станом на 27.12.2013 рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 на зазначеній посаді, що позбавляє Головне управління юстиції в Полтавській області можливості вчинити дії по виконанню виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №2а-1670/4565/11 від 19.04.2013 (ВП№40808442), головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень ДВС України Бойко О.М. звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою від 27.12.2013 №Ш-16172/5-390/12 про відстрочку виконання рішення суду у справі 2а-1670/4565/11.

При цьому, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, зазначення у тексті оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014 того, що підставою для її винесення слугувало звернення державного виконавця до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі 2а-1670/4565/11, є технічною помилкою. В дійсності така заява подавалася саме до Полтавського окружного адміністративного суду.

Як слідує зі змісту положень статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зупинення виконавчого провадження являється звернення державного виконавця із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення саме до суду, який видав виконавчий документ.

В даному випадку виконавчий лист №2а-1670/4565/11 від 19.04.2013, виданий Харківським апеляційним адміністративним судом, однак із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі №2а-1670/4565/11 державний виконавець звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що звернення державного виконавця до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі №2а-1670/4565/11 у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" не являється підставою для зупинення виконавчого провадження №40808442, а відтак, винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014 є протиправним, а вказана постанова підлягає скасуванню.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності ДВС України, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, має право: - проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; - звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; - викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 за №489/20802.

Згідно з підпунктом 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як слідує з матеріалів справи, виконавче провадження №40808442 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11 Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 відкрите державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінським Ю.В. згідно постанови від 20.11.2013 (а.с. 32).

При цьому, зі змісту долучених представником відповідача до матеріалів справи матеріалів виконавчого провадження №40808442 слідує, що з моменту відкриття вказаного виконавчого провадження і до винесення 13.01.2014 оскаржуваної постанови про його зупинення, державним виконавцем жодних дій з примусового виконання ВП№40808442, окрім направлення на адресу боржника вимоги №390/5-12 від 04.12.2013 про виконання судового рішення та направлення до Полтавського окружного адміністративного суду заяви від 27.12.2013 №Ш-16172/5-390/12 про відстрочку виконання рішення суду у справі №2а-1670/4565/11, не вживалося.

Так, зокрема, матеріали виконавчого провадження №40808442 не містять доказів застосування до боржника чи його посадових осіб штрафу за невиконання у встановлений законодавством строк виконавчого листа №2а-1670/4565/11 Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013.

Таким чином, з огляду на те, що державним виконавцем не було використано повноважень, наданих йому статтями 89-90 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, про що свідчать матеріали виконавчого провадження №40808442, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа №2а-1670/4565/11 Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 в рамках здійснення виконавчого провадження №40808442, чим допущено протиправну бездіяльність.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у даному випадку кінцевої мети правосуддя - захисту інтересів ОСОБА_3 та реального поновлення його порушених прав, не відбулося.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс /рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68/.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що ДВС України у спірних відносинах допущено бездіяльність стосовно невчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, як передбачено частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності допущення бездіяльності стосовно невчинення передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442, а також винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визнати зазначену бездіяльність протиправною та визнати протиправною та скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13.01.2014.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - ДВС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження №40808442 від 13 січня 2014 року.

Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №40808442.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної виконавчої служби України (ідентифікаційний код 37471975) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2014 року.

Головуючий суддя судді О.В. Гіглава С.С. Бойко І.Г. Ясиновський