Ухвала суду № 38460020, 24.04.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1390/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Нерода Л.М.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

24.04.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Дьомич Л.М.

суддів - Дуковського О.Л.; Єгорової С.М.

з участю секретаря - Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Теплокомуненерго" на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 березня 2014 року у справі за заявою комунального підприємства "Теплокомуненерго" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 2589,30 грн., індексу інфляції в сумі - 11,37 грн. та трьох відсотків річних в сумі - 75,82 грн.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 березня 2014 року комунальному підприємству «Теплокомуненерго» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки із наданих до суду документів вбачається спір про право.

У апеляційній скарзі комунальне підприємство «Теплокомуненерго» ставить питання про скасування ухвали суду, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права і просить направити справу до суду для її розгляду у наказному провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і доданих документів вбачається спір про право.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.9 постанови від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснив, що наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України ).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг станом на 2014 рік суд виходив з того, що заборгованість за вказані періоди виходить за межі строку позовної давності, з чого вбачається спір про право.

В розрахунку про наявність заборгованості по особовому рахунку вказаний борг в сумі 2 589 грн. 30 коп. Однак, до зазначеного розрахунку за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2014 року включено заборгованість станом на 01 січня 2011 року в сумі 574 грн.62 коп., яка виходить за межі позовної давності.

Проте, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином чинне законодавство не передбачає застосування позовної давності судом на власний розсуд.

Зважаючи на це, суд безпідставно відмовив у прийнятті заяви про видачу судового наказу з підстав спливу строку позовної давності, оскільки у разі видання судового наказу щодо зобов'язання, за якими сплив строк позовної давності, боржник має право на скасування судового наказу.

Крім того, з доданого до заяви про видачу судового наказу розрахунку боргу виходить, що ОСОБА_2 здійснювала оплату за послуги теплопостачання, тим самим визнала свою заборгованість за теплову енергію. В березні 2011 року було здійснено оплату в розмірі 355,92 грн., в грудні 2011 року сплачено 380,00 грн., в лютому 2013 року сплачено 400,00 грн. та в грудні 2013 року було сплачено - 600,00 грн. (а.с.3). Отже, строк позовної давності слід рахувати з останньої оплати, а саме з грудня 2013 року. Таким чином строк звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання не пропущений, а спір про право відсутній.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню із поверненням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у відповідності до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.303, ст.304 ст.307, ст. 312, ст. 314, ст. 315, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Теплокомуненерго" - задовольнити частково.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 березня 2014 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:

Судді: