Постанова № 38457911, 04.04.2014, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/886/14-а

Провадження № 2а/254/73/2014

П О С ТА Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

Головуючого-судді: Данилів С.В.,

за секретаря: Міхальченко Г.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити соціальну допомогу по догляду за дитиною з 20 квітня 2012 року до дня ухвалення рішення у справі та зобов'язати відповідача до 20 квітня 2015 року виплачувати допомогу на дитину у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та перебуває на обліку в УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради як отримувач допомоги по догляду за дитиною на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку. Відповідачем було призначено їй виплату допомоги по догляду за дитиною у розмірі 130 гривень на місяць, тобто у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років. Просила суд визнати протиправними дії УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, зобов'язати відповідача перерахувати та здійснити виплату на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 20 квітня 2012 року до дня ухвалення рішення у справі та зобов'язати відповідача до 20 квітня 2015 року виплачувати допомогу на дитину у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

Ухвалою суду від 12 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити соціальну допомогу по догляду за дитиною з 20 квітня 2012 року по 11 серпня 2013 року було залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

У судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення в яких зазначив, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена ОСОБА_1, як особі, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на період з 15 червня 2012 року по 20 квітня 2015 року, згідно з ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751, якою затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Відповідач вказує, що позивач у встановленому законом порядку із заявою про перерахунок та виплату допомоги на дитину до відділу прийму громадян Будьоннівського управління праці та соціального захисту населення, не зверталась. Крім того зазначив, що заборгованості по виплаті та підстав для перерахунку не має, тому просить відмовити ОСОБА_1 у адміністративному позові.

Враховуючи те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутністю заявили всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України здійснити судовий розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1, виданим 11 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського РУЮ м. Донецька.

Позивач з 15 червня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Як вбачається із заперечення на позовну заяву управління соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради №01-15/887 від 12 березня 2014 року, позивачу було призначено допомогу по догляду за дитиною, до досягнення дитино трирічного віку на період з 15 червня 2012 року по 20 квітня 2015 року у розмірі 130 грн. щомісячно.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ) передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» (надалі - Закону № 107-VI) ст. 15 Закону № 2811-ХІІ викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень» (п.23, розділу II Закону № 107-VI). Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 107-VI, а саме пункту 2 розділу ІІІ розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 15 Закону № 2811-ХІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 1032 гривні.

Оскільки ані Законами України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ані іншими законами не встановлювалось на 2013, 2014 роки інший, ніж у Законі № 2811-ХІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2811-ХІІ, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій вони суперечать названому закону, застосовуватись не можуть. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2811-ХІІ.

Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.

Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010 № 2747-IV) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, а також аналізуючи наведені вище положення закону, суд доходить висновку, що позивачці, починаючи з 12 серпня 2013 року по 04 квітня 2014 року включно, повинна бути нарахована і виплачена допомога у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи наведену норму закону, суд вважає позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави прийняття рішення відносно прав, які ще не порушено.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.ст. 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ст.ст. 6, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного вік - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівського району м. Донецьку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку в розмірі, встановленому відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з 12 серпня 2013 року по 04 квітня 2014 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської району м. Донецьку здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за період з 12 серпня 2013 року по 04 квітня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецькій апеляційний адміністративний суд через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Будьоннівського

районного суду м. Донецька С.В. Данилів