Рішення № 38456778, 24.04.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 рокуСправа № 912/547/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом прокурора міста Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до багатогалузевої приватної фірми "Фірус", м. Кіровоград

про стягнення 65944,86 грн.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури м. Кіровограда Макаренко О.І., посвідчення № 023072;

від позивача - головний спеціаліст відділу представництва інтересів в судах юридичного управління Ларіна Д.С., довіреність №610-мо/з від 14.05.2013.

Прокурор міста Кіровограда звернувся в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з багатогалузевої приватної фірми "Фірус" (надалі - БПФ "Фірус") в дохід місцевого бюджету Кіровоградської міської ради 65944,86 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою від 26.02.2014 порушено провадження у справі, витребувано від учасників судового процесу необхідні докази.

Ухвалами від 13.03.2014, від 03.04.2014 та від 17.04.2014 розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відповідно до: 14:30 год. 03.04.2014, 16:00 год. 17.04.2014 та 14:00 год. 24.04.2014.

Кіровоградська міська рада у своїх письмових поясненнях повністю підтримала заявлені прокурором вимоги про стягнення шкоди в сумі 65944,86 грн.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 55, 87), а також відміткою канцелярії суду на зворотному боці ухвали від 17.04.2014 про відкладення розгляду справи на 24.04.2014, що підтверджує направлення цієї ухвали на адресу відповідача за вихідним номером 912/547/14/3714/14 згідно відповідного реєстру рекомендованих відправлень за 18.04.2014.

З огляду на викладене справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2000 на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 26.01.1999 №193 та від 22.02.2000 №479 між виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (орендодавець) та багатогалузевою приватною фірмою "Фірус" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а. с. 18-22).

Договір зареєстрований в Книзі державної реєстрації 16.06.2000 за №98.

За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв в тимчасове довгострокове, на умовах оренди, користування земельну ділянку площею 5000 кв. м під розміщення ринку по вул. Жовтневої революції, що в місті Кіровограді.

Згідно пункту 2.2. договору його укладено терміном на десять років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за 2 місяці до його закінчення.

Із змісту листа №504/52-05-24 від 20.01.2012, направленого на адресу відповідача, за підписом першого заступника міського голови (а.с. 24) вбачається, що відповідач 11.05.2010 звертався до Кіровоградської міської ради з заявою про продовження терміну вищезгаданого договору оренди земельної ділянки, але на дату такого звернення були змінені межі земельної ділянки, що є предметом договору оренди земельної ділянки, тому така заява відповідача Кіровоградською міською радою залишена без задоволення.

Проте, не дивлячись на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 15.06.2000, відповідач продовжував використовувати орендовану земельну ділянку.

У 2012 році посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області відповідно до вимог, зокрема, частини першої статті 5, статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", частини першої статті 19 Закону України "Про охорону земель", проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства багатогалузевої приватної фірми "Фірус" по вул. Жовтневої революції у м. Кіровоград при використанні земельної ділянки під ринок "Босфор".

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.09.2012 (надалі - акт перевірки від 13.09.2012, а.с.12).

У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 5000 кв. м по вул. Жовтневої революції у м. Кіровоград використовувалась БПФ "Фірус" під розміщення ринку на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Книзі державної реєстрації від 16.06.2000 за №98 терміном на 10 років, на час перевірки даний договір втратив свою чинність.

Як зазначено в акті, на час перевірки із загальної площі 5000 кв. м БПФ "Фірус" самовільно використовує земельну ділянку площею 4665 кв. м по вул. Жовтневої революції, 39 а у м. Кіровограді під розміщення ринку "Босфор". Земельна ділянка площею 334,42 кв. м використовується іншими суб'єктами господарювання під розміщення нерухомого майна.

Із змісту акта перевірки від 13.09.2014 та фіскального чека (а.с.66) вбачається, що його копія направлена керівнику підприємства 17.09.2012.

У зв'язку із встановленням факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області 18.10.2012 було складено акт обстеження земельної ділянки №044 (а.с.13, 61-62), в якому зазначено, що земельна ділянка площею 4665 кв. м по вул. Жовтневої революції у м. Кіровоград використовується БПФ "Фірус" під розміщення ринку "Босфор" самовільно. На земельній ділянці розміщено торгові місця, ларьки та площа.

18.10.2012 посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області відносно керівника БПФ "Фірус" за порушення статей 125, 126 та 211 Земельного кодексу України, відповідальність за які передбачена статтею 53-1 Кодексу про адміністративні правопорушення та статтею 211 Земельного кодексу України, складено протокол про адміністративне правопорушення №044 (а.с. 15).

За результатами розгляду вищезгаданого протоколу від 18.10.2012 №044 посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області зроблено висновок про те, що в порушенні, яке вчинено керівником відповідача, є ознаки злочину, відповідальність за який передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України. Тому справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив директор БПФ "Фірус" гр. ОСОБА_4, було закрито згідно постанови про закриття справи від 18.10.2012 №044 (а.с.16). Відповідно до цієї ж постанови копії матеріалів справи направлено до прокуратури м. Кіровограда.

Поряд з цим, директору БПФ "Фірус" ОСОБА_4 18.10.2012 видано припис №052 з вимогою в 30-ти денний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства (а.с. 14).

Згідно розрахунку, що проведений посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області (а.с.17), розмір шкоди, що заподіяна інтересам територіальної громади міста Кіровограда внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, складає 65944, 86 грн.

Прокурор вважає доведеним факт заподіяння відповідачем шкоди в загальному розмірі 65944, 86 грн. внаслідок самовільного зайняття останнім земельної ділянки площею 4665 кв. м. Враховуючи те, що відповідач не сплатив заподіяну шкоду в добровільному порядку, прокурор звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Як на підставу позовних вимог прокурор посилається на: акт перевірки від 13.09.2012, акт обстеження земельної ділянки від 18.10.2012, припис від 18.10.2012 № 052, протокол про адміністративне правопорушення від 18.10.2012 №044, постанову про закриття справи від 18.10.2012 №044.

Вирішуючи даний спір, господарський суд дійшов висновку, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню в силу наступного.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки та нарахування шкоди) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Кіровограда, тому повноваження щодо розпорядження нею покладено на Кіровоградську міську раду.

В силу вимог статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 126 Земельного кодексу України. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується, зокрема, державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Одним із порушень земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, є самовільне зайняття земельних ділянок, що передбачено статтею 211 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Частиною 1 статті 10 цього Закону визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Визначення поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" дано в статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Це - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

При цьому відповідно до пункту 4 вказаної Методики розмір заподіяної шкоди самовільним зайняттям земельної ділянки визначається виключно виходячи з площі земельної ділянки, середньорічного доходу та коефіцієнтів функціонального використання земель і індексації нормативної грошової оцінки земель.

Господарський суд враховує, що підставою для здійснення розрахунку розміру такої шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Лише зазначені документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах даної справи матеріали справи про адміністративне правопорушення господарський суд враховує, що акт перевірки від 13.09.2012 складений з порушенням вимог, чинного на момент здійснення перевірки, Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003 та зареєстрованого в Міністерстві України 25.12.2003 за №1223/8544 (надалі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Як вбачається із змісту акта перевірки від 13.09.2012, в порушення вимог пункту 4.1. Порядку перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства проводилась за відсутності власника земельної ділянки, за відсутності керівника БПФ "Фірус". При цьому до перевірки не було залучено двох свідків.

В порушення пункту 5.4. Порядку акт перевірки від 13.09.2012 не містить відомостей про категорію земель та склад угідь, а також цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки.

Крім того, відповідно до пункту 5.6. Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Проте, план-схема спірної земельної ділянки, яка наведена в акті перевірки від 13.09.2012 не відповідає вимогам цього пункту, оскільки, як зазначено в акті, із загальної площі 5000 кв. м, які орендував до 2010 року відповідач, останній продовжує самовільно використовувати 4665 кв. м, однак, на план-схемі не зазначено суміжних землекористувачів, не зазначено загальну площу земельної ділянки та площу, яка самовільно використовується відповідачем.

До того ж, план-схема, наведена в акті перевірки від 13.09.2012 є іншою, ніж план-схема земельної ділянки, що є додатком до акту обстеження земельної ділянки від 18.10.2012 №044.

Складення акта перевірки від 13.09.2012 без дотримання вимог Порядку позбавляє його доказової сили.

До того ж, сумнівною є зазначена в акті перевірки від 13.09.2012 площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята відповідачем. За даними цього акту така площа становить 4665 кв.м. Із змісту наданих прокурором пояснень вбачається, що площу самовільно зайнятої земельної ділянки визначено за довідкою директора БПФ "Фірус", скріпленою печаткою підприємства. Згідно довідки БПФ "Фірус" без дати та номера (а.с.25), яка міститься в матеріалах справи, на земельній ділянці ринку "Босфор" знаходяться торгівельні павільйони загальною площею 334,42 кв.м, які не належать цьому ринку.

Але врахування лише такої довідки при проведенні перевірки та встановленні площі самовільно зайнятої земельної ділянки протирічить положенням пункту 4.2. Порядку, відповідно до якого, при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Тобто, державний інспектор при проведенні перевірки повинен був з'ясувати осіб, які використовують земельні ділянки площею 334,42 кв. м, встановити на якій підставі встановлені особи використовують земельні ділянки та з'ясувати яку площу земельної ділянки фактично використовує відповідач.

До того ж, різниця між площею, яка надавалась в оренду відповідачу - 5000 кв. м і тією, яка зазначена в довідці - 334,42 кв.м. складає 4665,58 кв. м., а не 4665 кв. м., як зазначено в акті перевірки.

Поряд з цим, із наданих прокурором та позивачем документів вбачається, що на момент проведення перевірки на території ринку "Босфор" були розміщені об'єкти нерухомості, які не належать відповідачу, загальною площею 243,1 кв. м. (а.с.98-102), але це не відображено в матеріалах перевірки.

Крім того, аналізуючи матеріали справи та пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що Кіровоградською міською радою приймались рішення: №461 від 04.03.2003 (а.с. 91), №915 від 16.09.2008 (а.с.92), №2298 від 09.07.2009 (а.с.93), №1268 від 02.02.2012 (а.с.95) про надання в оренду фізичним особам-підприємцям земельних ділянок на території ринку "Босфор".

Із змісту довідок про належність нерухомого майна (а.с.98-102) та рішень Кіровоградської міської ради (а.с.91-96) вбачається, що частина земель загальною площею 407,71 кв.м, які раніше були орендовані та використовувались відповідачем, на момент проведення перевірки, використовувались фізичними особами-підприємцями під розміщення об'єктів нерухомості та відповідно до рішень Кіровоградської міської ради про надання в оренду. Зокрема, в користуванні ОСОБА_5 знаходилась земельна ділянка площею 45 кв. м. (а.с.91); в користуванні ОСОБА_6, а в подальшому ОСОБА_7 - 83 кв.м (а.с.91, 96,100); в користуванні ОСОБА_8 - 44,9 кв. м. (а.с.92); в користуванні ОСОБА_9 - 68,71 кв. м (а.с.93); в користуванні ОСОБА_10 - 35,00 кв. м (а.с.94,99) та 57,9 кв. м. (під об'єктом нерухомості, а.с.98); в користуванні ОСОБА_11 - 31,00 кв. м (а.с.95, 97,102); в користуванні ОСОБА_12 - 42,2 кв.м (під об'єктом нерухомості, а.с.101).

Викладеним спростовуються доводи прокурора та позивача щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею саме 4665 кв.м.

Таким чином, виходячи з наданих суду доказів, господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними доказами розміру самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, що є визначальним для проведення розрахунку шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи (а.с.68) 11.02.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво). Досудове розслідування здійснює прокуратура м. Кіровограда. Однак, станом на момент порушення провадження у даній справі та на момент вирішення спору по суті досудове слідство по кримінальному провадженню №42014120010000012 не завершено.

Господарський суд враховує, що, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому чинне законодавство передбачає презумпцію вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак, інші складові правопорушення мають бути доведені прокурором та позивачем.

Досліджуючи питання наявності в діях відповідача всіх складових елементів правопорушення, господарський суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено факту заподіяння шкоди в розмірі, зазначеному прокурором в позовній заяві, оскільки не встановлено реального розміру земельної ділянки, яка самовільно використовується відповідачем шляхом її обмірів в натурі та дослідження документації, яка підтверджує факт самовільного зайняття відповідачем конкретної площі земельної ділянки.

За викладених обставин господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 65944, 86 грн.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи положення пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 25002, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, ринок "Босфор", адміністративна будівля.

Повне рішення складено 29.04.2014

Суддя О.Б. Шевчук