Рішення № 38456724, 23.04.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/18/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 908/585/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтех" (69002, місто Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 2, кв. 171)

про стягнення 130226,79 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Калінич О.В., довіреність № б\н від 01.10.2012 р., паспорт серіїНОМЕР_1 від 12.02.2001 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.02.2014 року звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтех" про стягнення 130226,79 грн., які складаються з 123333,10 грн. основного боргу, 4696,84 грн. пені, 1083,89 грн. 3% річних та 1112,96 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 693 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 265 ГК України та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № З.134 від 03.07.2013 р.

Ухвалою суду від 28.02.2014 року порушено провадження у справі № 908/585/14, присвоєно справі номер провадження 18/18/14, судове засідання призначене на 20 березня 2014 р., розгляд справи відкладався на 23.04.2014 р. В судовому засіданні 23.04.2014 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та за наявними у справі документальними доказами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № З.134 від 03.07.2013 р., а саме порушення строків та порядку внесення оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 123333,10 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення пеня у розмірі 4696,84 грн., 3% річних у розмірі 1083,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1112,96 грн. Також були надані документи, що витребувані судом.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18569784 від 23.04.2014 р. адреса товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтех": 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 2, кв. 171. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп » (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Комунтех» (покупець, відповідач у справі) 03.07.2013 р. уклали договір поставки № З.134 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця чорний металопрокат (далі за текстом - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС 2010» на умовах самовивозу, якщо інше не зазначено сторонами у специфікації або в рахунках на оплату. Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчуються підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в накладній (п. 2.5). Оплата здійснюється покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.2). Пунктом 3.3 договору визначено, що порядок розрахунків, у вигляді 100% передплати, якщо інше не встановлено у специфікації або у рахунках на оплату.

За специфікаціями №№ 02, 03, 04 визначені такі умови оплати: відстрочка платежу протягом 14 календарних днів, але не пізніше дати, яка вказується у кожній специфікації окремо. Згідно п. 11.1 договору, строк дії договору до 31 грудня 2013 року.

Сторонами погоджено та підписано специфікацію № 02 від 11.10.2013 р. (строк оплати не пізніше 25.10.2013 р.), специфікацію № 03 від 14.10.2013 р. (строк оплати не пізніше 31.10.2013 р.), специфікацію № 04 від 14.10.2013 р. (строк оплати не пізніше 31.10.2013 р.), в яких визначено загальну суму поставки, якість товару, термін постачання, умови постачання, умови оплати.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується видатковою накладною № 8002913 від 11 жовтня 2013 р., (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 155 від 11 жовтня 2013 р.), видатковою накладною № 8002978 від 17.10.2013 р. (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 157 від 16.10.2013 р.), видатковою накладною № 8003069 від 24.10.2013 р. (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 162 від 24.10.2013 р.) на загальну суму 138472,10 грн. На оплату поставленого товару позивачем були виставлені відповідні рахунки.

Розділом 6 договору сторонами узгоджені порядок передачі та приймання товару, зокрема зазначено, що під час прийняття товару застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджені Постановами Держ. Арбітражу СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7, зі змінами та доповненнями.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № З.134 від 03 липня 2013 р. належним чином не виконав, сплатив лише 15139,00 грн. вартості отриманого товару, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 123333,10 грн.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 123333,10 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 123333,10 грн., у встановлений договором та специфікаціями строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 123333,10 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1083,89 грн. за період з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р.; а також 1112,96 грн. інфляційних втрат за період з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р. у розмірі 1083,89 грн., такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1112,96 гривень за період з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р., суд зазначає, що при здійснені розрахунку позивачем допущено помилки щодо суми боргу та здійснено поденний розрахунок інфляційних втрат, замість помісячного, однак суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року саме у розмірі 1112,96 грн., оскільки ця сума є меншою ніж належить до стягнення за умови виконання обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 7.2 договору, просив стягнути 4696,84 грн. пені за період прострочення з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2. договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 4696,84 грн. за період з 26.10.2013 р. по 21.02.2014 р. судом задовольняється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» (69002, місто Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 2, кв. 171, код ЄДРПОУ 35536197, п/р 26009001154122 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5, код ЄДРПОУ 36441934, р/р 2600630532001 в ПАТ банк «Кредит-Дніпро», місто Дніпропетровськ, МФО 305749) 123333,10 грн. (сто двадцять три тисячі триста тридцять три грн. 10 коп.) основного боргу, 4696,84 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 84 коп.) пені, 1083,89 грн. (одну тисячу вісімдесят три грн. 89 коп.) 3% річних, 1112,96 грн. (одну тисячу сто дванадцять грн. 96 коп.) інфляційних витрат, 2604,54 грн. (дві тисячі шістсот чотири грн. 54 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 квітня 2014 р.