Рішення № 38456719, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21108/13 23.04.14

За позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

до Миколаївської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Військова частина А1890

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство»

3) Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства

4) Державне агентство лісових ресурсів

про визнання незаконним і скасування рішення

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В.

Представники:

від прокуратури: не з'явились

від позивача: 1: Матвіюк М.А.

від позивача 2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились

від третьої особи 3: не з'явились

від третьої особи 4: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Миколаївської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» мисливські угіддя площею 2 100 га, що розташовані на території Ульянівської сільської ради з 26.06.2012 р. строком на 25 років. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям оспорюваного рішення з порушенням вимог чинного законодавства України щодо регулювання земельних відносин та з перевищенням визначених нормами закону повноважень органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2013 р. справу № 915/1949/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21108/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2013 р. за участю прокуратури, представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи та залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину А1890.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає про підтримку позову прокурора та зазначає про відсутність у Миколаївської обласної ради правових підстав для передачі спірної земельної ділянки, а також про порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки.

При цьому, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв зазначає, що на спірну земельну ділянку поширюється особливий режим використання земель відповідно до ст. 115 Земельного кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що оспорюване рішення спрямовано на регулювання правовідносин у галузі мисливського господарства та полювання, а не земельних відносин та, відповідно, Миколаївська обласна рада не порушувала порядок передачі земель оборони.

Також відповідач зазначає, що оскільки рішенням Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельна ділянка не передавалась, то відповідно, посилання прокурора на порушення порядку зміни її цільового призначення, відповідача вважає необґрунтованими.

Крім того, відповідач стверджує, що приймаючи оспорюване рішення, Миколаївська обласна рада діяла на підставі ст. 143 Конституції України та в межах визначних нормами законодавства повноважень.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. залучено до участі у розгляді даної справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства та Державне агентство лісових ресурсів; призначено колегіальний розгляд справи № 910/21108/13 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014р. визначено колегіальний склад суду у справі № 910/21108/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Марченко О.В. справу № 910/21108/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2014 р.

22.04.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що йому у користування передано не земельну ділянку, а мисливські угіддя за наявності погодження командира Військової частини А1890.

У даному судовому засіданні представник позивача 1 подав письмові пояснення, у яких відзначає, що спірна земельна ділянка передана за відсутності згоди Міністра оборони України, що є порушенням чинного законодавства України та не відповідає встановлені практиці щодо управління земельним фондом України.

Решта учасників судового процесу на виклик суду не з'явились.

При цьому, присутній у судовому засіданні представник Міністерства оборони України заперечень проти прийняття рішення у даному судовому засіданні не навів.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ульянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 4 від 22.05.2012 р. погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» ведення мисливського господарства в межах Ульянівської сільської ради.

Листом № 827/01-12 від 01.06.2012 р. командир Військової частини А 1890 Міністерства оборони України повідомив про відсутність з боку командування Військової частини А 1890 проти діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», пов'язаної з організацією мисливства та рибальства на земельній ділянці, оскільки така діяльність не впливає на бойову та мобілізаційну готовність особового складу Військової частини А 1890.

При цьому, у вказаному листі міститься застереження від недопущення зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.

05.06.2012 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України погоджено подання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» про надання у користування земельних ділянок для ведення мисливського господарства.

Відповідно до довідки Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Миколаївському районі Миколаївської області № 02-17-4-87 від 05.06.2012 р. користувачем земельної ділянки площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради, що передбачена для організації мисливського господарства Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», є Військова частина А 1890.

11.06.2012 р. Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства внесло подання голові Миколаївської обласної ради № 1146 «Про надання у користування мисливських угідь суб'єктам господарювання Миколаївської області», в тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».

Рішенням Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст. 15 Закону України «Про тваринний світ», на підставі подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано у користування мисливські угіддя загальною площею 14879, 53 га, що розташовані у Миколаївському районі Миколаївської області на території Ольшанської селищної, Ульянівської, Криничанської, Кир'яківської, Трихатської сільських рад, з 26 червня 2012 року строком на 25 років та уповноважено Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства в установленому законом порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».

Відповідно до додатку до рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. на території Ульянівської сільської ради передано мисливські угіддя загальною площею 2 100 га.

09.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити в мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству, інтересам власника або користувачів земельних ділянок.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує про порушення встановленого законом порядку передачі земельних ділянок та відсутність підстав для передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельної ділянки площею 2 100 га, що розташована на території Ульянівської сільської ради, для ведення мисливського господарства та відзначає про порушення порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

При цьому, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та на неї поширюється особливий режим використання земель у відповідності до ст. 115 Земельного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Закону

Відповідно до положень Закону України «Про Збройні Сили України» та Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань, зокрема, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Спір у даній справі виник внаслідок надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» мисливських угідь площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради, що, на думку прокурора та позивачів у даній справі, здійснено з порушенням норм чинного законодавства України , що регулює земельні відносини.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України «Про мисливське господарство та полювання», який також спрямований на забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак - мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб'єктів розпорядження земельним фондом України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

В матеріалах справи міститься державний акт на право користування землею Б № 062777, виданий Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонознаменного Одеського воєнного округу Української Радянської Соціалістичної Республіки, яким закріплено безстрокове та безоплатне користування земельною ділянкою площею 29 319, 30 га для Широколановського навчального центру.

Судом також встановлено, що відповідно до Директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 р. № Д-322/1/014 Миколаївську квартирно-експлуатаційну частину переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв з дислокацією на попередніх фондах та підпорядковано начальнику Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Нормами ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України надано роз'яснення у формі постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 р. у пункті 4.2. якої визначається, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 р. можуть перебувати лише в державній власності. Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов'язковим. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Тож, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України» уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що будь-яких документально підтверджених відомостей про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку суду не надано.

В матеріалах справи міститься довідка Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 2587 від 08.10.2013 р. відповідно до якої на картковому обліку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв знаходиться земельна ділянка інв. № 23 загальною площею 27 986, 3 га та на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 26.06.2012 р. № 14 Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надані у користування мисливські угіддя загальною площею 14 879, 53 га, до яких увійшла земельна ділянка площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради що належить до земель Міністерства оборони України.

Як станом на момент оформлення вищевказаного державного акту Б № 062777 так і станом на момент прийняття рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р., документом що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою визначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, варто відзначити, що за приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Тобто, підставою виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт - отримання документу, що посвідчує право та, при цьому, земельне законодавство України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування, земельною ділянкою, в тому числі, у разі правонаступництва, однак варто наголосити, що документально підтверджених відомостей щодо скасування державного акту на право користування землею Б № 062777, виданий Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району, суду не надано.

Згідно зі ст. 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

За правилами ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому, лист командира Військової частини А 1890 Міністерства оборони України № 827/01-12 від 01.06.2012 р., у якому зазначається про відсутність з боку командування Військової частини А 1890 проти діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», пов'язаної з організацією мисливства та рибальства на земельній ділянці не є згодою на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмовою від прав на вказану земельну ділянку у розумінні вищевказаних законодавчих норм, оскільки за змістом Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення відповідних питань належать до компетенції безпосередньо Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

В той же час, документально підтверджених відомостей щодо договірного врегулювання відносин користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельною ділянкою площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради за правилами Закону України «Про мисливське господарство та полювання», учасниками судового процесу не надано.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Між тим, документально підтверджених відомостей щодо зміни категорії земельної ділянки площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради із «земель оборони» та віднесення вказаної земельної ділянки до будь-якої іншої категорії матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює земельні відносини.

Статтею 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. суперечить положенням чинного законодавства України, а відтак - є незаконним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині скасування останнього.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» мисливські угіддя площею 2 100 га, що розташовані на території Ульянівської сільської ради.

3. Стягнути з Миколаївської обласної ради (54001, м. Миелолаїв, вул. Адміральська, 22, код ЄДРПОУ 25696652) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2014 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В.