Ухвала суду № 38455743, 24.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5778/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Козін А.В.

пр-к відповідача Вязьмітінова Н.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 4 серпня 2008 року між ТОВ «Алюпол» (покупець) та компанією «Група Кенті С.А.» (продавець) укладено контракт №14/08-2008 UА, щодо придбання заготовок алюмінієвих, матриць для виробництва алюмінієвих профілів та вироби із сплаву алюмінію 6060, 6063.

У вересні 2013 р. позивачем придбаний товар ввезено на митну територію України та надано до митного оформлення відповідачу декларацію від 09.09.2013 року №125130009/2013/249510 з товаросупровідними документами на товар «заготовки зі сплаву алюмінію», перелік яких зазначено в графі 44 вантажної митної декларації.

Декларантом 13.09.2013 року до митного оформлення надано додаткові документи: прайс-лист, калькуляція, лист виробника щодо вартості, висновок ДП «Держзовнішінформ».

На підставі аналізу наданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.09.2013 року №125130009/2013/710187/2 з визначенням митної вартості товару за другим методом за ціною договору щодо ідентичних товарів та визначено митну вартість товару у розмірі 51475 доларів США. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 23.01.2013 року №125130010/2013/010001/2 та МД від 30.05.2013 року №125130010/2013/850628.

Крім того, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 13.09.2013 року № 125130009/2013/00211, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття до митного оформлення вантажної митної декларації від 09.09.2013 року №125130009/2013/249510.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємства покупця та продавця є взаємозалежними особами. Ця обставина не виключає укладення та реалізацію такого контракту, але потребувала окремого доведення позивачем того факту, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на митну вартість товару, про що митним органом було чітко зазначено при виконання митних процедур. Разом з тим, позивач не виконав свій обов'язок щодо доведення, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на ціну товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК.

Після уведення даних декларації до бази даних митного органу 13.09.2013 року відбулося спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості (АСАУР). При цьому АСАУР видано код митного контролю 105-2, який повідомив працівника митного органу про можливість заниження митної вартості товару, рекомендував здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних та подібних товарів.

Під час перевірки правильності заявленої митної вартості з урахуванням наданих до розгляду товаросупровідних документів, аналізу рівня митної вартості товару та наявності взаємозалежності покупця та продавця, посадовою особою митного органу на декларації митної вартості зроблено запис про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, складено конкретний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, а саме: копія митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом додаткові документи були надані не в повному обсязі, зокрема не було надано експортну декларацію країни відправлення, біржові котирування за період 10 днів, які передують складання рахунку - інвойсу (06.09.2013). В якості біржових котирувань було надано інформацію за серпень 2013 року, що не давало можливості перевірити задекларований рівень митної вартості товару.

З МД №125130009/2013/249510 та товаросупровідних, комерційних документів на товар встановлено, що країна походження - Польща, митна вартість товару задекларована на рівні 2,33$/кг із використанням методу визначення митної вартості №1 (основний - за ціною договору, щодо товарів які імпортуються).

Разом з тим, митним органом було встановлено, що ТОВ «Алюпол» за попередній період було імпортовано товар «заготовки зі сплаву алюмінію» за фактурною вартістю: у січні 2013 р. - 2,47$/кг, у лютому 2013 р. - 2,47$/кг; у березні 2013 р. - 2,48$/кг, у квітні 2013 р. - 2,47$/кг, у травні 2013 р. - 2,40$/кг.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості від 23.01.2013 року № 125130010/2013/010001/2 митна вартість була встановлена на рівні 2.6156$/кг, яке було визначено з урахуванням середнього значення біржових котирувань металів та витрат на доставку товарів. Митне оформлення товару за період січень-травень здійснювалось відповідно до зазначеного рішення про коригування митної вартості - 2,6156$/кг. Зазначене рішення про коригування митної вартості підприємством не оскаржувалось.

Оскільки, на вимогу митного органу не надано всіх додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК, останнім правомірно винесено рішення про відмову в митному оформленні за ціною договору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення, діяв у спосіб, який відповідає вимогам Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.04.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.